Ухвала суду № 44505371, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2015р. м. Київ К/800/57084/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Руцької А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2014

у справі № 808/1921/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000890026 та № 0000900026 від 20.12.2012.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, складено акт № 548/26-0/31792555 від 07.12.2012, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 2 розділу ХІ «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на загальну суму 1 320 095 грн.; абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення різниці з ПДВ за жовтень 2012 року на 1 116 449 грн.

20.12.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000890026 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 320 095 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 660 047,50 грн.;

- № 0000900026 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 116 449 грн.

В акті перевірки № 548/26-0/31792555 від 07.12.2012 містяться посилання на акт перевірки № 524/26-0/31792555 від 29.11.2012 з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, в якому викладено результати документальної позапланової виїзної перевірки правильності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 7 346 783 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року в сумі 8 853 982 грн., яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у серпні 2010 року, травні, листопаді, грудні 2011 року, травні, липні, серпні 2012 року, відображених у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за вересень 2012 року.

Крім того, в акті перевірки № 548/26-0/31792555 від 07.12.2012 зазначено, що у вересні 2012 року ПрАТ «Завод напівпровідників» реалізовано готову продукцію на загальну суму 3 517 546,34 грн. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої склала 19 794 571,86 грн. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 16 277 025,52 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 у справі № 808/462/13-а, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.10.2013, було задоволено позов ПрАТ «Завод напівпровідників» та визнано протиправним й скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000800026 від 11.12.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 1 491 627 грн. Зазначене рішення було винесено на підставі акту перевірки №524/26-0/31792555 від 29.11.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Наслідком набрання законної сили судовим рішенням, у відповідності до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, є його обов'язковість для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 зазначеного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними засобами доказування правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Також, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що продаж позивачем продукції власного виробництва за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами господарської діяльності позивача.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний