Ухвала суду № 44505340, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2015 р. м. Київ К/800/538/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І., (суддя-доповідач), Голубєвої Г.К., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Ковтун О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року

у справі № 813/223/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Львові Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення попередніми судами норм матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки магазину позивача, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 5, контролюючим органом складено акт, яким встановлено порушення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання, а саме: встановлено необлікований у встановленому законом порядку товар на суму 37 760, 79 грн. згідно із додатком № 3 до акта перевірки без наявності прихідних накладних, та виявлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у розмірі 20, 10 грн.

На підставі даного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року № 0000680803, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 75 522, 58 грн.

Спірне рішення контролюючого органу зокрема, мотивовано тим, що на товар, вказаний у додатку № 3 до акта перевірки, на час проведення перевірки у магазині були відсутні накладні на суму 37 760, 79 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Пунктом 12 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 21 зазначеного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у визначеному цією статтею розмірі.

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044; далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, у розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 року № 21-275а14, фінансова санкція, встановлена статтею 21 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-ХІV та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 21 Закону № 265/95-ВР.

Встановлено, що позивачем не було представлено на вимогу контролюючого органу жодних первинних документів на товар (ні оригіналів, ні копій прихідних накладних), що підтверджується додатком № 3 до акта перевірки, оскільки вони знаходились за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 359 у архіві товариства.

За таких обставин, оскільки перевірка господарської одиниці позивача здійснювалась не за місцем зберігання первинних документів, суд касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги долучені до справи копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, на підставі яких має встановлюватися правомірність чи необґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій за відповідне порушення.

Крім того, судами не зазначено, на підставі яких даних ними встановлено, що перевірка тривала не менше трьох днів, за які позивачем не надано перевіряючим відповідних документів.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

В силу п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

З приводу встановленої актом перевірки невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній в денному звіті РРО, суд попередньої інстанції зазначив - вчинення даного порушення представником позивача ні у ході судом першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду не спростовано належними доказами та не оспорюється. Проте такі висновки є хибними, зокрема з урахуванням вимог позовної заяви про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цілому.

Таким чином, відповідні обставини щодо встановленого у акті перевірки порушення невідповідності сум готівкових коштів залишилися недослідженими.

З урахуванням зазначеного, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити питання щодо встановлених порушень, зафіксованих актом перевірки, правомірності нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 813/223/13-а скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Г.К.Голубєва

Н.Г.Пилипчук