Ухвала суду № 44505306, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/800/42143/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.12.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013

у справі № 2а-4366/11/1470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Уколова О.Л., Ільчика І.С.,

відповідача - Української Т.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011 № 0000200040.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.12.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з відсутності у платника обов'язку враховувати висновки контролюючого органу, викладені в акті попередньої податкової перевірки, при формуванні даних податкової звітності.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що неврахування позивачем виявлених податковим органом правопорушень у рамках здійснення заходів з податкового контролю призвело до викривлення стану розрахунків Товариства з бюджетом по податку на прибуток.

Обговоривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для скасування судових рішень, оскільки висновки судів ґрунтуються на наявних у справі доказах та відповідають установленим фактичним даним зі спору і вимогам чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини.

Так, судовими інстанціями під час розгляду даного спору встановлено, що Інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності Товариства з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, оформлену актом від 06.05.2011 № 564/40/34539925. Під час цієї перевірки контролюючим органом було виявлено факт завищення платником від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 9 369 536 грн. внаслідок неврахування результатів планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 (висвітлених в акті від 03.08.2010 № 869/23-34539925).

Наведене слугувало підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у розмірі 9 369 536 грн.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, джерелом формування податкової звітності є дані бухгалтерського обліку підприємства, тоді як акт перевірки не належить до документів бухгалтерської звітності.

Виходячи зі змісту положень стаття 86 Податкового кодексу України, акт податкової перевірки, складений за результатами перевірки, є лише засобом фіксування фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Такий акт має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

А відтак суди цілком об'єктивно зазначили про відсутність у позивача обов'язку враховувати висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.08.2010 № 869/23-34539925, при формуванні податкової звітності з податку на прибуток за 2010 рік.

Слід зазначити, що у даному конкретному випадку для перевірки об'єктивного стану розрахунків Товариства з бюджетом по даному виду податку відсутня необхідність й дослідження правильності таких висновків Інспекції. Адже на підставі акта перевірки від 03.08.2010 № 869/23-34539925 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2010 № 0000392301/0, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 7 559 386 грн. Правомірність прийняття цього акта індивідуальної дії та об'єктивність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 03.08.2010 № 869/23-34539925, були предметом правової оцінки в адміністративній справі № 2а-5497/10/1470, на підставі якої суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про незаконність зазначеного донарахування (та, відповідно, неправильність висновків Інспекції).

З урахуванням викладеного суди правомірно задовольнили позов, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 № 0000200040.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Інспекцію її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

За таких обставин, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Змінити спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

3. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 у справі № 2а-4366/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько