Ухвала суду № 44505200, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2015р. м. Київ К/800/50910/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Сєтова М.О.

відповідача - Дрозд І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2013

у справі № 0870/4157/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000030805 від 07.03.2012.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ВАТ «Запоріжжяобленерго» за період з 30.05.2011 по 30.01.2012, складено акт № 130/0805/00130926 від 22.02.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме по податковій декларації за квітень 2011 року № 9003638022 від 20.05.2011, за якою задекларовано до сплати податок на додану вартість в сумі 8 141 522 грн., несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 277 530 грн. з затримкою більше 30 календарних днів.

На підставі результатів проведеної перевірки, 07.03.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000030805 про нарахування штрафу у розмірі 1 265 506 грн.

20.05.2011 позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі була подана податкова декларація з податку на додану вартість № 9003638022, у якій позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання з ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету за квітень 2011 року, у загальному розмірі 8 141 522 грн.

У подальшому, позивач платіжними дорученнями перерахував до Держбюджету грошові кошти із призначеннями платежу «податок на додану вартість за квітень 2011 року», а саме: платіжним дорученням № 8113 від 23.05.2011 грошові кошти у розмірі 1 600 000 грн.; платіжним дорученням № 8296 від 24.05.2011 грошові кошти у розмірі 1 741 522 грн.; платіжним дорученням № 8416 від 25.05.2011 грошові кошти у розмірі 2 200 000 грн.; платіжним дорученням № 8471 від 26.05.2011 грошові кошти у розмірі 800 000 грн.; платіжним дорученням № 8562 від 27.05.2011 грошові кошти у розмірі 1 800 000 грн.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем було сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість після спливу граничного строку, встановленого ПК України для сплати таких грошових зобов'язань, із затримкою більш ніж 30 календарних днів, з огляду на платіжні доручення № 152 від 06.01.2012, № 506 від 13.01.2012, № 524 від 13.01.2012, № 866 від 20.01.2012, № 867 від 20.01.2012, № 1025 від 23.01.2012, № 1026 від 23.01.2012, якими було перераховано до бюджету кошти на погашення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а також з огляду на уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань по ПДВ № 9014067419, № 9014067423, № 9014067456, № 9014067482 від 30.01.2012, якими позивач зменшив суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний адміністративний суд виходив з того, що позивачем фактично не було прострочено сплату податкових платежів з податку на додану вартість, а сплачені ним кошти було протиправно направлено на погашення інших платежів, що підтверджується судовими рішеннями.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п. 87.1 ст. 87 ПК України).

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 по справі №0870/3618/12 за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» до СДПІ, яке набрало законної сили 13.09.2012, зокрема, встановлено, що платіжні доручення № 8113 від 23.05.2011, № 8296 від 24.05.2011, № 8416 від 25.05.2011, № 8471 від 26.05.2011 та № 8562 від 27.05.2011, № 10066 від 17.06.2011, № 10246 від 20.06.2011, № 10248 від 21.06.2011, якими позивач проводив погашення зобов'язань з ПДВ за деклараціями за квітень-травень 2011 року податкова інспекція використала для погашення нібито існуючого податкового боргу за деклараціями з ПДВ № 9004416655 від 19.10.2010, № 9005259765 від 19.11.2010 та № 9005722384 від 20.12.2010. Проте, судом встановлено, що будь-якого податкового боргу за податковими деклараціями № 9004416655 від 19.10.2010, № 9005259765 від 19.11.2010 та № 9005722384 у позивача не існувало, оскільки такий борг товариство погасило шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями з відповідними призначеннями платежу.

ВАТ «Запоріжжяобленерго» платіжними дорученнями перерахувало до Держбюджету грошові кошти із призначеннями платежу «податок на додану вартість за грудень 2011 року», а саме: платіжним дорученням № 152 від 06.01.2012 на суму 1 000 000 грн.; платіжним дорученням № 506 від 13.01.2012 на суму 1 000 000 грн.; платіжним дорученням № 524 від 13.01.2012 на суму 300 000 грн.; платіжним дорученням № 866 від 20.01.2012 на суму 1 466 000 грн.; платіжним дорученням № 867 від 20.01.2012 на суму 54 000 грн.; платіжним дорученням № 1025 від 23.01.2013 на суму 2 434 566 грн.

Платіжним дорученням № 1026 від 23.01.2012 позивач перерахував до Держбюджету штраф у розмірі 1 гривні, у зв'язку із проведенням уточнень по узгодженим податковим зобов'язанням по податку на додану вартість.

Окрім того, позивачем були подані до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань по ПДВ, якими виправив самостійно виявлені помилки у раніше поданих податкових деклараціях, а саме: розрахунок № 9014067419 від 30.01.2012, яким зменшено грошове зобов'язання по ПДВ за грудень 2010 року на суму 5 810 грн.; розрахунок № 9014067423 від 30.01.2012, яким зменшено грошове зобов'язання по ПДВ за червень 2009 на суму 1 741 грн.; розрахунок № 9014067456 від 30.01.2012, яким зменшено грошове зобов'язання по ПДВ за вересень 2010 на суму 4 158 грн.; розрахунок № 9014067482 від 30.01.2012, яким зменшено грошове зобов'язання по ПДВ за жовтень 2011 на суму 31 254 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 0870/3618/12, яка набрала законної сили 13.09.2012, визнані протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі по розподілу та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях № 152 від 06.01.2012, № 506 від 13.01.2012, № 524 від 13.01.2012, № 866 від 20.01.2012, № 867 від 20.01.2012, № 1025 від 23.01.2012, № 1026 від 23.01.2012, № 3411 від 22.02.2012 та № 3412 від 22.02.2012.

17.04.2013 набрала законної сили постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2012 у справі №2а-0870/8975/11, якою визнані протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі по розподілу та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях № 4432 від 29.03.2011, № 4675 від 31.03.2011, № 6332 від 21.04.2011, № 6382 від 22.04.2011, № 6426 від 26.04.2011, № 6448 від 27.04.2011, № 8113 від 23.05.2011, № 8296 від 24.05.2011, № 8435 від 25.05.2011 та № 8416 від 25.05.2011.

Окрім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 у справі № 2а-0870/9332/11, яка набрала законної сили 31.07.2012, визнані протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі по розподілу та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях № 8416 від 25.05.2011, № 8471 від 26.05.2011, № 8562 від 27.05.2011, № 10066 від 17.06.2011, № 10246 від 20.06.2011, № 10248 від 21.06.2011.

З огляду на те, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року, визначені позивачем самостійно у податковій декларації № 900368022 від 20.05.2011, були своєчасно сплачені позивачем згідно платіжних доручень № 8113 від 23.05.2011, № 8296 від 24.05.2011, № 8416 від 25.05.2011, № 8471 від 26.05.2011 та № 8562 від 27.05.2011 у строк, визначений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, та за відсутності у позивача податкового боргу, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до позивача відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний