Ухвала суду № 44505181, 02.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р.Справа № 816/2906/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 05.02.2015р. по справі № 816/2906/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення одноразової грошової допомоги, в якому просив визнати неправомірними бездіяльність відповідача щодо відмові у виплаті йому одноразової грошової допомоги у разі інвалідності 2 групи та зобов'язати відповідача провести виплату одноразової грошової допомоги на його користь 170294,64 грн.

Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 05.02.2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 23.09.1974 року по 01.09.1996 року проходив службу в УМВС України в Полтавській області .

Згідно довідки УВС Полтавської області управління пожежної охорони від 28.03.1996 р. позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня по 25 серпня 1986 р. в м. Чорнобиль та отримав дозу опромінення 20, 1 БЕР (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 16.04.1996 р. № 52-с військово-лікарської комісії МВС України встановлено, що хвороба позивача, пов'язана з виконанням службових обов'язків, втрата працездатності встановлена 60% в зв'язку з захворюванням, яке пов'язано з обов'язками служби в МВС по ліквідації аварії на ЧАЕС , згідно виписки з акту МСЕК від 28.06.1996 р. (а.с.7,8).

У 2001 році згідно довідки МСЕ № 0310592 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності , при повторному огляді 10.04.2013 р. позивачу встановлена друга група інвалідності (а.с.9-10).

Відповідно до посвідчення серії А № 079511 від 30.05.1997 р. позивачу встановлено статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та є учасником ЛНА на Чорнобильській АЕС (а.с.15).

Згідно довідки УПСЗН Комсомольської міської ради Полтавської області позивач перебуває на обліку в Комсомольському управлінні праці та соціального захисту населення і отримує допомогу як ліквідатор 1 категорії ЧАЕС , при переході з 3 групи на 2 групу компенсацію не отримував (а.с.17).

Позивач 20.06.2014 р. звернувся до УМВС України в Полтавській області із заявою (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги, до заяви позивачем було додано копія свідоцтва про хворобу, довідка МСЕК, довідка про участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, довідка УПСЗН, довідка УПФ, довідка про ступінь втрати працездатності, копія паспорта, копія ідентифікаційного номера, копія посвідчення. Проте, згідно листа управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Полтавській області від 24.06.2014 року йому було відмовлено у праві на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 ЗУ «Про міліцію» (а.с. 5,6).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час проходження служби виконував службові обов'язки, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у зв'язку з чим має право на отримання одноразової грошової допомоги за останньою посадою згідно ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі чотирирічного грошового забезпечення як інвалід II групи.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення і (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах визначених Кабінетом Міністрів України ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно із п. 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707, одноразова грошова допомога виплачується у разі, якщо інвалідність настала в період проходження служби або не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення такого строку, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньо участю в охороні громадського порядку та боротьбою із злочинністю, у розмірі: чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам 2 групи.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" оскільки останній не є пенсіонером міліції, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 10 ст. 23 Закону України «Про міліцію», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, положення частин третьої - дев'ятої цієї статті поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.

Виконанням службових обов'язків, пов'язаним з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, відповідно до п. 2 вказаного Порядку є участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.

Таким чином, інвалідність позивача була встановлена внаслідок захворювання, що сталося під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Зазначений висновок колегії суддів апеляційної інстанції кореспондується з правовою позицією ВАС України висловленою зокрема в постановах від 17 квітня 2014 р. по справі № К/800/57093/13, від 02 жовтня 2014 р. по справі № К/800/20219/13.

Колегією суддів встановлено, що при звернені із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджується відповідачем в апеляційній скарзі.

Згідно п. 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, у редакції, що діяла станом на 2013 р., розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності. До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством. До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику податкової міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та відсоткова надбавка за вислугу років згідно із законодавством.

Розмір одноразової грошової допомоги позивача дорівнює 170294,64 грн., виходячи з грошового забезпечення за останньою посадою , згідно довідки про заробіток для обчислення пенсії від 20.01.2004 р. № 373, втрати працездатності 80% та отриманої інвалідності, тобто 3669,08(заробіток для обчислення пенсії) х 48 місяців, що дорівнює 176115,84грн., від цієї суми віднімається страхова сума у розмірі 5821,20 грн., яка була виплачена позивачу ВАТ НАСК «Оранта».

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства й беручи до уваги, що позивач є інвалідом II групи з 10.04.2013 р. та його хвороба пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги відповідно до положень ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» і Порядку та умов виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707, є неправомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 05.02.2015р. по справі № 816/2906/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Бондар В.О.