Ухвала суду № 44505129, 26.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р.Справа № 816/646/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. по справі № 816/646/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

25 лютого 2015 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" (далі по тексту - ТОВ «Кременчук Житлобуд») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів уПолтавській області № 0004012202/1685 від 08.09.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на суму 1075504,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року по справі № 816/646/15-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 вересня 2014 року № 0004012202/1685 в частині основного платежу 237054,20 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 59263,80 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року по справі № 816/646/15-а, винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не було надано до перевірки дозволів на проведення робіт підвищеної небезпеки, отриманих від субпідрядника ТОВ «Теоком», наявність яких є обов'язковою з огляду на умови договору субпідряду № 03/3-14 від 03.03.2014 р. З посиланням на звіти ТОВ «Теоком» за формою 1-ДФ за 1 та 2 квартали 2014 року стверджує, що звітна кількість працівників вказаного підприємства є меншою, ніж розрахункова кількість, необхідна для виконання робіт згідно з наданими до перевірки актами форми КБ-2в, що, на думку відповідача, вказує на неможливість фактичного здійснення робіт. Зазначив про неподання ТОВ «Теоком» податкової звітності з серпня 2014 року та невідповідність номенклатури ТМЦ, з придбання яких ТОВ «Теоком» формувало податковий кредит, переліку послуг та номенклатурі реалізованих ТМЦ, з яких ним було сформовано податкові зобов'язання. Вищевикладене, на думку відповідача, свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Кременчук Житлобуд» та ТОВ «Теоком», у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання на суму 296318 грн. за результатами відносин із вказаним підприємством, є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року по справі № 816/646/15-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не прибув, позивач про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 11 серпня 2014 року по 15 серпня 2014 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кременчук Житлобуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень-квітень 2014 року та з питань взаємовідносин з ТОВ "Спецбілд" за період січень-лютий 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 22 серпня 2014 року № 2060/16-03-22-02-12/01274136 (т. 1, а.с. 11-57), яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого допущено заниження податку на додану вартість в охопленому перевіркою періоді на 860403,00 грн., в тому числі: за січень 2014 року на 616341,00 грн., за лютий 2014 року - на 7007,00 грн., за березень 2014 року - на 166638,00 грн., за квітень 2014 року - на 70417,00 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0004012202/1685 (т. 1, а.с. 58), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1075504,00 грн., в тому числі: за основним платежем 860403,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 215101,00 грн.

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення ГУ Міндоходів у Полтавській області залишено скаргу позивача без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (т. І а.с. 60-64).

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 22 серпня 2014 року № 2060/16-03-22-02-12/01274136 упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0004012202/1685, оскаржив останнє до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року по справі № 816/646/15-а провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення зупинено до 16 квітня 2015 року до 11 год. 00 хв.

Зобов'язано сторони надати до суду документи щодо розгляду заяви ТОВ "Кременчук Житлобуд" про досягнення податкового компромісу по оскарженому спірному податковому повідомленню-рішенню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року по справі № 816/646/15-а поновлено провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року по справі № 816/646/15-а задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про закриття провадження у справі за Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08.09.2014 року №0004012202/1685 в сумі 623 348,80 грн. - основний платіж та 155837,20 грн. - штрафна санкція.

Закрито провадження у справі № 816/646/15-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08.09.2014 року №0004012202/1685 в сумі 623 348,80 грн. - основний платіж та 155837,20 грн. - штрафна санкція.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення в частині визначення ТОВ «Кременчук Житлобуд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу 237054,20 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 59263,80 грн., суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту по відносинам із ТОВ «Теоком» як таких, що належним чином підтверджені первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині слугував висновок відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Кременчук Житлобуд» та ТОВ «Теоком».

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "Теоком" (Субпідрядник) 03 березня 2014 року укладено договір субпідряду № 03/3-14 (том 1, а.с. 185-188) та Додаткові угоди до нього (т. 1, а.с. 189-190), за умовами яких Субпідрядник зобов'язується за дорученням Генерального підрядника згідно умов цього Договору виконувати будівельно-монтажні роботи на об'єктах Генерального підрядника в обсягах та у строки, визначені даним Договором. Субпідрядник гарантує наявність у нього будівельної техніки, ліцензій та інших дозвільних документів на ведення робіт підвищеної небезпеки та використання обладнання підвищеної небезпеки для виконання робіт за Договором, а також досвід виконання аналогічних робіт.

Зазначеним договором субпідряду від 03 березня 2014 року № 03/3-14 та додатковими угодами до нього передбачено, що Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з улаштування під'їзної дороги та виконати загально-будівельні роботи на об'єкті будівництва: Трисекційний житловий будинок по вул. Жовтневій, 19 в м. Кременчуці.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Теоком" має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури серії АЕ № 289072 від 17 січня 2014 року, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України терміном дії з 17 січня 2014 року по 17 січня 2017 року, копію якої надано до матеріалів справи (т. 1, а.с. 182).

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом останнім виписано наступні первинні бухгалтерські документи (том 1, а.с. 191-208): локальні кошториси з розрахунком договірної ціни, відомості ресурсів до локальних кошторисів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат (форма КБ-3), а також податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (т.2, а.с. 102-103).

Оплата робіт, виконаних Субпідрядником, здійснювалась позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента на підставі платіжних доручень, копії яких надано до матеріалів справи (т. 2 а.с. 115).

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Кременчук Житлобуд» та контрагентом ТОВ "Теоком» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Слід відмітити, що зауваження щодо змісту та форми податкової накладної в акті перевірки відсутні.

Крім того, відповідачем не оспорюється той факт, що на момент складення вищезазначених податкових накладних ТОВ "Теоком" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Теоком» залучалось позивачем до здійснення будівельних робіт для забезпечення виконання власних зобов'язань між ТОВ «Кременчук Житлобуд» (Генеральний підрядник) та ТОВ «Житлоінвест» (Замовник) за договором № 2 від 16.01.2008 року (т.1, а.с.150-152).

З урахуванням виду господарської діяльності позивача - 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (т.2, а.с.117, 119) та характеру робіт, виконання яких є предметом договору між ТОВ «Кременчук Житлобуд» та ТОВ «Теоком», колегія суддів вважає господарські операції між позивачем та вищевказаним контрагентом такими, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З приводу доводів відповідача про те, що задекларована ТОВ «Теоком» звітна кількість працюючих за формою 1-ДФ є меншою, ніж розрахункова кількість працівників, необхідна для виконання робіт у кількості, відображеній в актах виконаних будівельно-монтажних робіт форми КБ-2В, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суб'єкт господарювання, в даному випадку ТОВ «Теоком», не обмежений у праві залучати до участі у власній господарській діяльності трудові ресурси, машини на обладнання на підставі цивільно-правових договорів. Крім того, вищевказані доводи відповідача жодним чином не спростовують факт повного та своєчасного виконання Субпідрядником позивача взятих на себе зобов'язань.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність у ТОВ «Теоком» дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою (укладення панелей перекриття, сходів) за допомогою машин і механізмів, передбачених п.101 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року № 15, колегія суддів зазначає, що дозвіл на виконання робіт з підвищеною небезпекою не є первинним документом у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов'язок зберігати такий дозвіл, отриманий від вищевказаного контрагента.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на дані підсистеми «Автоматизована система співставлення» системи «Податковий блок» та бази «Єдиний реєстр податкових накладних», згідно з якими, за твердженням відповідача, ТОВ «Теоком» з серпня 2014 року не подає звітність до податкового органу, невідповідність номенклатури продажу ТМЦ номенклатурі придбання в період березня-квітня 2014 року, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами.

Також, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що господарські операції з купівлі-продажу ТМЦ не мають відношення до відносин між ТОВ «Кременчук Житлобуд» та ТОВ «Теоком», які склалися з приводу виконання останнім будівельно-монтажних робіт за замовленням позивача.

Неподання ТОВ «Теоком» податкової звітності, на яке посилається відповідач, мало місце після завершення господарських відносин із позивачем по справі протягом перевіреного періоду (березень-квітень 2014 року), а відтак, не може свідчити про недекларування вказаним підприємством податкових зобов'язань по відносинам із позивачем по справі.

Слід відмітити, що відповідачем аналізувалися операції з придбання та продажу ТМЦ, вчинені ТОВ «Теоком» протягом обмеженого періоду часу (березень-квітень 2014 року), що унеможливлює точне встановлення відповідності номенклатури купівлі товарів номенклатурі їх продажу протягом даного періоду, оскільки час придбання ТМЦ може не співпадати з часом їх продажу, крім того, придбані ТМЦ могли не бути реалізовані подальшим покупцям, а використані підприємством самостійно у господарській діяльності.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Кременчук Житлобуд», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентами, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ за результатами відносин із ТОВ «Теоком».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року № 0004012202/1685 в частині збільшення позивачеві основного платежу по податковому зобов'язанню з ПДВ у розмірі 237054,20 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 59263,80 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. по справі № 816/646/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.06.2015 р.