Ухвала суду № 44505103, 27.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 р.Справа № 816/5034/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Кішка Д.О., Горобця Д.М., відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. по справі № 816/5034/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

18 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (надалі - ТОВ "Кононівський елеватор", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2014 р. №0000252308, №0000232308, №0000242308 та від 29.10.2014 р. №0000252308.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 р. по справі № 816/5034/14 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13.08.2014 р. №0000232308, №0000242308.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13.08.2014 р. №0000252308 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 84449,00 грн..

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.10.2014 р. №0000252308 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 162 790,00 грн..

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року по справі № 816/5034/14, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що кількість видаткових накладних на товар, поставлений позивачеві контрагентом ТОВ «Палладіум», є більшою, ніж кількість податкових накладних. При цьому, виходячи з дат виписки видаткових накладних та дат проведення оплати поставлених ТМЦ, неможливо встановити першу з подій, за якою має бути сформовано податковий кредит відповідно до вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України. Крім того, вказує, що позивачем не було надано до перевірки платіжних документів на підтвердження оплати за поставлений бетон, та не в повному обсязі надано товарно-транспортні накладні про перевезення товару (ТТН складені у квітні, червні та вересні 2012 року, а видаткові накладні оформлені за квітень, червень, липень, вересень і жовтень 2012 року). Також, зазначив, що позивачем не надано пояснення щодо мети придбання бетону та доказів використання останнього у господарській діяльності, зокрема, актів списання бетону. З посиланням на акти Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 30.09.2013 року № 2454/16-03-15-01/24824757 та від 24.12.2013 р. № 5746/16-03-15-01/24824757, вказує на непідтвердження реальності господарських операцій, проведених ТОВ «Палладіум», за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року. Враховуючи викладене, вважає, що господарські операцій між позивачем та вказаним контрагентом не мають реального характеру, а відтак, позивачем безпідставно сформовано за ними податковий кредит у червні та жовтні 2012 року на суму 602416,67 грн. та 105674,19 грн. відповідно.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року по справі № 816/5034/14 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що юридична особа ТОВ "Кононівський елеватор" (пл. Павленківська, 24, м. Полтава; ідентифікаційний код 32284263) зареєстроване Драбівською районною державною адміністрацією Черкаської області 19.02.2003 р. за №1 002 107 0003 000256. Товариство перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 11.03.2003 р. за № 313, на момент проведення перевірки - на обліку в ДПІ у м. Полтаві, є зареєстрованим платником ПДВ відповідно до свідоцтва №100267193, виданого 17.03.2003 р. До зареєстрованих видів економічної діяльності позивача за КВЕД відносяться: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оброблення насіння для відтворення; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; транспортне оброблення вантажів; складське господарство (основний).

В період з 11.07.2014 р. по 21.07.2014 р. на підставі наказу начальника ДПІ у Полтаві №1383 від 11.07.2014 р. "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Кононівський елеватор" (т. 1 а.с. 82) головним державним ревізором-інспектором ДПІ у м. Полтаві була проведена перевірка ТОВ "Кононівський елеватор", результати якої оформлено актом від 28.07.2014 р. №4494/16-01-22-02-12/32284263 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Кононівський елеватор" по взаємовідносинам з ТОВ "Палладіум" за період квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ "Веснянський елеватор" за період квітень-серпень 2013 року, ТОВ "Стіомі-Холдінг" за період вересень, грудень 2012 року" (т. 1, а.с. 9-21).

Вказаним актом зафіксовано порушення ТОВ "Кононівський елеватор" вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року в розмірі 289589,00 грн.;

- занижено суму ПДВ, яка підлягає врахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за червень 2012 року на суму ПДВ 312 828,00 грн..;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012 року на суму 84449,00 грн..;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2012 року на суму 57116,00 грн..

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 13.08.2014 р.:

- №0000252308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 84449,00 грн. за податковою декларацією від 16.11.2012 р. №9072090090 та в розмірі 57116,00 грн.. за податковою декларацією від 18.12.2012 р. №9079738969, всього на суму 141565,00 грн.. (т. 1, а.с. 22);

- №0000232308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ всього в розмірі 391035,00 грн.., з яких за основним платежем - 312828,00 грн.., за штрафними (фінансовими) санкціями - 78207,00 грн.. (т. 1, а.с. 23);

- №0000242308, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 289589,00 грн.. за податковою декларацією від 20.07.2012 р. № 9042066056 (т. 1, а.с. 24).

Не погодившись із висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленням-рішенням, ТОВ "Кононівський елеватор" звернувся до ГУ Міндоходів у Полтавській області зі скаргою від 19.08.2014 р. №19/05, в якій вимагав скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення (т. 1, а.с. 26-34).

16.10.2014 р. ГУ Міндоходів у Полтавській області прийнято рішення №2230/10/16-31-10-04-12 (т. 1, а.с. 35-43), яким податкові повідомлення-рішення від 13.08.2014 р. №0000252308, №0000232308, №0000242308 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Разом з цим, збільшено на 51683,00 грн. суму від'ємного значення ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000252308.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач 29.10.2014 р. подав до Державної фіскальної служби України повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення з вимогою про їх повне скасування (т. 1, а.с. 44-52), за наслідками розгляду якої рішенням від 18.11.2014 р. №6955/6/9999-10-01-01-25 (т. 1, а.с. 53) податкові повідомлення-рішення від 13.08.2014 р. №0000252308, №0000232308, №0000242308 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Кононівський елеватор" - без задоволення.

На підставі рішення ГУ Міндоходів у Полтавській області від 16.10.2014 р. №2230/10/16-31-10-04-12 ДПІ у м. Полтаві прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. №0000252308, яким ТОВ "Кононівський елеватор" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 105674,00 грн. за податковою декларацією від 16.11.2012 р. №9072090090, в розмірі 57116,00 грн. за податковою декларацією від 18.12.2012 р. №9079738969 та в розмірі 30458,00 грн. за податковою декларацією від 17.01.2013 р. № 9085014836, всього на суму 193248,00 грн. (т. 1, а.с. 25).

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 р. по справі № 816/5034/14 задоволено заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог та закрито провадження у справі в частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 13.08.2014 р. №0000252308 в частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 57116,00 грн.. та в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. №0000252308 в частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 30458,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій із ТОВ "Палладіум" як таких, що належним чином підтверджені первинними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ і бюджетного відшкодування з ПДВ є твердження податкового органу про безтоварність операцій з придбання позивачем бетону у контрагента - ТОВ "Палладіум".

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з наступних підстав.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, п. 200.2. ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3. ст. 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.04.2012 р. між ТОВ "Палладіум" (продавець) та ТОВ "Кононівський елеватор" (покупець) був укладений договір №12/04 поставки бетону (т. 1, а.с. 141-146), за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити бетонні суміші, далі за текстом "товар", який повинен бути доставлений автотранспортом продавця на будівельний майданчик, розташований за адресою: Полтавська область, Оржицький район, с. Лазірки, вул. Ворошилова, 6а, за вказівками покупця щодо місця розвантаження. Асортимент товару визначається відповідно асортименту товару переданого за накладними на товар.

Позивачем на підтвердження факту поставки товару надано до матеріалів справи копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за квітень 2012 року (т. 1, а.с. 163-182), травень 2012 року (т.1, а.с.209-249, т. 2, а.с. 1-163), червень 2012 року (т. 2, а.с. 64-130, т. 6, а.с. 55-115), липень 2012 року (т. 2, а.с. 131-209, т. 6, а.с. 116, т. 7, а.с. 171-172), серпень 2012 року (т. 2, а.с. 210-243), вересень 2012 року (т. 3, а.с. 1-60, т. 9 а.с.33-63), жовтень 2012 року (т. 3, а.с. 61-103).

На виконання умов зазначеного договору продавцем видано покупцю рахунки-фактури (т.4, а.с. 120-135). Розрахунок за договором здійснений у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками, копії долучено до матеріалів справи (т. 1, а.с. 147-162).

Згідно з п. 3.1 договору, вироблений продавцем товар повинен відповідати ДСТУ і ТУ. Якість виробленого товару засвідчується паспортом якості продавця, який передається покупцю.

Представником позивача надано до матеріалів справи копії паспортів якості товару на поставлений бетон (т. 4, а.с. 136-189, 198-256, т. 5, а.с.1-250, т. 6, а.с. 117-250, т. 7, а.с. 173-239, т. 8, а.с. 122-221, т. 9, а.с. 64-169).

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, замовлення необхідної кількості бетону здійснювалося на підставі заявок, що надавалися підрядниками ТОВ "Кононівський елеватор", отримавши які, позивач переадресовував їх безпосередньо до ТОВ "Палладіум" (т. 1, а.с. 42-119).

Факт залучення підрядних організацій позивач підтверджує наданими до матеріалів справи договорами підряду №28-02/2012 від 28.02.2012 р. (ТОВ "Південтрансмонтаж"), №14-05-12 від 01.06.2012 р. (ТОВ "Оселя-Буд"), №24-05/12 від 14.05.2012 р. (ТОВ "Спеціалізоване монтажне управління"), №03-10/12 від 03.10.2012 р. (ПрАТ "Прилукиспецбуд"), №17-10-12 від 17.10.2012 р. (ПрАТ "Комбінат виробничих підприємств"), №28-02/2012 від 28.12.2012 р. (ПрАТ "Прилукиспецбуд"), №28/03 від 28.03.2012 р. (ТОВ "ПМК- 2300"), №20-07/12 від 20.07.2012 р. (ПрАТ "Прилукиспецбуд"), №28/03 від 28.03.2012 р. (ТОВ "ПМК-2000"), №21/03/2012 від 21.03.2012 р. (ТОВ "Будівельно-монтажний трест Дніпроінвестбуд"), №23/03-2012 від 23.03.2012 р. (ПП "Прилукиспецбуд"), в яких зазначені адреси проведення робіт та їх види (т. 3, а.с. 126-250, т. 4, а.с. 1-16, т. 9, а.с. 228-255, т. 10, а.с. 1-19). При цьому позивач здійснив декларування початку виконання будівельних робіт в органах державної архітектурно-будівельної інспекції, про що свідчать відповідні декларації від 26.03.2012 р. в с. Лазірки та від 25.07.2012 р. в с. Будище, копії яких надано до матеріалів справи (т. 3, а.с. 105-111, т. 9, а.с. 220-227).

Виконання відповідних робіт, в тому числі з використанням бетону, оформлено актами приймання виконаних робіт (т. 10, а.с. 21-247, т. 11, а.с.1-250, т.12, а.с.1-250, т.13, п.с.1-250, т. 14, а.с. 1-46).

Продавцем було виписано позивачеві податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 183-208), на підставі яких ТОВ «Кононівський елеватор» включено до складу податкового кредиту за червень 2012 року на суму ПДВ 602 416,65 грн., за жовтень 2012 року на суму ПДВ 105 674,19 грн., всього ПДВ у сумі 708 090,84 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем заперечується право ТОВ "Кононівський елеватор" на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ лише за цими податковими накладними, незважаючи на всі інші поставки за участю цих же учасників і за цим же договором.

З пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вищезазначений товар придбавався для будівництва лінії приймання, зберігання, первинної обробки та сушки зерна на Лазірківській дільниці ТОВ "Кононівський елеватор", а також для проведення робіт по благоустрою та будівництву пункту приймання, зберігання та первинної обробки зерна в с. Будище Лисянського району Черкаської області в рамках розвитку власних виробничих потужностей для здійснення зареєстрованих видів господарської діяльності ТОВ "Кононівський елеватор", про що свідчить наявні в матеріалах справи копії проектної документації на вказані об'єкти (т. 3, а.с. 112-125, т. 10, а.с. 20).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Кононівський елеватор» та його контрагентом ТОВ "Палладіум" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Слід відмітити, що зауваження щодо правильності складення чи оформлення документів первинного бухгалтерського обліку акт перевірки не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та вищевказаним контрагентом повністю підтверджені первинними документами та мають реальний характер, а результати даних господарських операцій з придбання цементу безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів вважає помилковим твердження відповідача про неможливість встановити першу з подій, за якою має бути сформовано податковий кредит відповідно до вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, з посиланням на неспівпадіння дат виписки податкових накладних, видаткових накладних та дат проведення оплати поставлених ТМЦ, оскільки, як було встановлено судом апеляційної інстанції з письмових пояснень представника позивача та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Кононівський елеватор» мало господарські відносини з ТОВ «Палладіум» з поставки цементу не лише протягом червня 2012 року, а й у липні 2012 року.

Однак, відповідачем не враховано зазначеної обставини та включено до переліку податкових накладних, наведеного в описовій частині акту, за якими, на думку відповідача, позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит за червень 2012 року, також і податкові накладні, ПДВ за якими позивачем фактично було включено до податкового кредиту липня 2012 року та реальність пов'язаних з цими податковими накладними господарських операцій відповідачем не оспорюється.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вищенаведені доводи відповідача про неможливість встановити першу подію, за якою повинно бути сформовано податковий кредит, у розумінні п.198.2 ст.198 ПК України, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Твердження відповідача про неподання позивачем до перевірки платіжних документів на підтвердження факту оплати товарно-матеріальних цінностей та пояснень щодо мети придбання бетону спростовуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок, а також документами, що свідчать про використання придбаного бетону на об'єктах в с. Лазірки та від 25.07.2012 р. в с. Будище.

З приводу посилань відповідача на ненадання позивачем повного обсягу товарно-транспортних накладних щодо перевезення придбаного бетону від ТОВ «Палладіум» до ТОВ «Кононівський елеватор», колегія суддів зазначає, що факт придбання ТМЦ підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Крім того, слід вказати, що в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому твердження відповідача про неповне надання товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

В обґрунтування висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем по справі та ТОВ «Палладіум» відповідач в акті перевірки посилається також на акти Кременчуцької ОДПІ від 24.12.2013 р. №5745/16-03-15-01/24824757 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Палладіум" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтня 2010 року по серпень 2013 року" (т. 1, а.с. 90-92), від 30.09.2014 р. № 2454/16-03-15-01/24824757 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Палладіум" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року" (т. 1, а.с. 93-95), за висновками яких ТОВ "Палладіум" не підтверджено факт постачання товарів, що свідчить про укладення угод з контрагентами по ланцюгу постачання без мети настання реальних наслідків.

Разом з тим, слід вказати, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Кононівський елеватор», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З огляду на викладене, акти Кременчуцької ОДПІ від 24.12.2013 р. №5745/16-03-15-01/24824757 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Палладіум" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтня 2010 року по серпень 2013 року" та від 30.09.2014 р. № 2454/16-03-15-01/24824757 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Палладіум" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року" не є належним доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ вказаним контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за червень та жовтень 2012 року сум ПДВ за результатами господарських операцій із ТОВ «Палладіум», належним чином підтверджених первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень від 13.08.2014 р. №0000232308 та №0000242308, а також податкового повідомлення-рішення від 13.08.2014 р. №0000252308 - в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 84449,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень (№0000232308 та №0000242308 - повністю, №0000252308 - в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 84449,00 грн.).

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 року №0000252308, яке було прийняте в процесі апеляційного узгодження платником сум податкових зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вказане рішення прийняте у зв'язку зі збільшенням контролюючим органом суми від'ємного значення з ПДВ на 51683,00 грн. за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.08.2014 р. №0000252308, яким ТОВ "Кононівський елеватор" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за податковою декларацією від 16.11.2012 р. №9072090090 на суму 84 449,00 грн. (по взаємовідносинах із ТОВ "Палладіум") та за податковою декларацією від 18.12.2012 р. №9079738969 на суму 57116,00 грн. (по взаємовідносинах із ТОВ "Стіомі-Холдінг").

Відповідно до п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами адміністративного оскарження, в ході якого податковий орган дійшов висновку про необхідність додаткового збільшення платнику податків грошового зобов'язання порівняно з первинним податковим повідомленням-рішенням, виноситься лише на суму такого збільшення, а не на повну суму грошового зобов'язання з урахуванням суми збільшення.

Між тим, відповідачем до грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2014 р. №0000252308 включено як суму зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2014 р. №0000252308 в розмірі 141565 грн., так і суму збільшення грошового зобов'язання, визначену за результатами адміністративного оскарження в розмірі 51683,00 грн.

При цьому, податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 р. №0000252308 Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області відкликано не було.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку мало місце притягнення до відповідальності за одне й те ж порушення двічі, що суперечить статті 61 Конституції України, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. № 0000252308 підлягає скасуванню в частині зменшення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 162790,00 грн. (первинне зменшення від'ємного значення по ТОВ «Палладіум» в сумі 84449 грн. та по ТОВ «Стіомі» - 57116 грн. + сума зменшення за результатами адміністративного оскарження по ТОВ «Палладіум» - 21225 грн.).

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. по справі № 816/5034/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.06.2015 р.