Ухвала суду № 44505099, 26.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р.Справа № 816/783/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 816/783/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" (надалі - ТОВ "Кременчук Житлобуд", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005751503/606 від 10.03.2015 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 816/783/15-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10 лютого 2015 року № 0005751503/606.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність рішення суду дійсним обставинам справи, невірність застосування і порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована правомірністю винесення податкового повідомлення-рішення від 10.02.2015 року № 0005751503/606 про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 492119,00 грн. протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. З огляду на дату (31.01.2014 року), якою вказаний податковий борг експортовано до КОР ТОВ "Кременчук Житлобуд", вважає безпідставним посилання позивача на договір про розстрочення податкового боргу від 17.04.2014 року. Крім того вказує, що подання заяви про розстрочення податкового боргу не припиняє сплату грошового зобов'язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочку. Апелянт зазначає, що з граничної дати сплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених повідомленням-рішенням №0001291550/3195 від 19.10.2011 року (31.01.2014р.) та граничної дати сплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених у декларації від 14.02.2014 року №9090415407 (11.03.2014р.) до моменту укладення договору розстрочки (17.04.2014р.) і фактичним його виконанням (19.12.2014р.) сплинуло більше 30 календарних днів, а тому Кременчуцькою ОДПІ правомірно до платника податків на підставі ст. 126 ПК України застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття до суду не повідомив.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Посилався на безпідставність висновків перевіряючого щодо порушення ТОВ "Кременчук Житлобуд" строків сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 492119,00 грн., оскільки податковий борг з податку на прибуток, розмір якого станом на 17.04.2014 року становив 431061,62 грн., сплачено в повному обсязі та у строк, передбачений рішенням про розстрочення податкового боргу від 17.04.2014 року № 1 та договором про розстрочення податкового боргу від 17.04.2014 року № 25.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Кременчук Житлобуд" (ідентифікаційний код 01274136) 29.11.2006 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 123 0000 004880.

30.01.2015 року Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток.

За наслідками перевірки складено акт № 315/16-03-15-03 від 30.01.2015 року, в якому зафіксовано порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 492119,00 грн., встановленого п.57.1 ст.57 ПК України (а.с.10-11).

На підставі висновків акту перевірки № 315/16-03-15-03 від 30.01.2015 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0005751503 від 10.02.2015 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 86331,36 грн. (а.с. 12).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що висновки акту перевірки від 30.01.2015 року та розрахунок штрафних санкцій здійснені відповідачем без урахування дати узгодження грошового зобов'язання, фактів укладання договору про розстрочення сплати податкового боргу та перенесення строків сплати податкового боргу у зв'язку з його розстроченням. Таким чином, суд встановив, що контролюючим органом нараховано позивачу штрафні санкції на розстрочену суму грошового зобов'язання (податкового боргу) в період дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), що суперечить приписам вищевказаних норм податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Приписами п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України встановлено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення камеральної перевірки визначено ст.76 ПК України. Так, згідно з цією нормою права камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

За приписами пп.75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що під час проведення камеральної перевірки не передбачено перевіряти інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком, документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а у разі якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

Як вбачається зі змісту акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 30.01.2015 року, під час проведення спірної камеральної перевірки не перевірялась податкова звітність позивача відповідно до ст.76 Податкового кодексу України, не зазначено порушення порядку їх заповнення, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг, не зазначено виявлених порушень при правильності відображення показників, тощо. При цьому не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (а.с.10-11).

Лише в пункті 3 акту перевірки від 30.01.2015 року зафіксовано, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 492119,00 грн., встановлені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується дослідженими матеріалами справи, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 492119,00 грн. визначено не позивачем самостійно, а Кременчуцькою ОДПІ згідно податкового повідомлення-рішення № 0001291550/3195 від 19.11.2011 року.

При цьому строк сплати грошового зобов'язання, визначеного контролюючими органами, передбачений іншою, ніж зазначено в акті перевірки та у податковому повідомленні-рішенні нормою - пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що податкове повідомлення-рішення № 0001291550/3195 від 19.11.2011 року було оскаржено позивачем до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року по справі № 2а-1670/422/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Справу було розглянуто в судовому засіданні, а відтак сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 492119,00 грн. набула статусу узгодженого податкового боргу 06.02.2013 року.

Таким чином, перевіряючим в акті перевірки від 30.01.2015 року невірно зазначено, що граничним терміном грошового зобов'язання є 31.01.2014 року, оскільки в силу приписів пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, граничний термін сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 492119,00 грн. настав у лютому 2013 року, а не 31.01.2014 року, як зазначено відповідачем.

При дослідженні облікової карки позивача (а.с. 95-102) судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні суми грошового зобов'язання з податку на прибуток перевіряючим не враховано наявну переплату у розмірі 61053,00 грн., внаслідок чого сума податкового боргу зменшена до 431066,00 грн., що в свою чергу також не враховано при проведенні перевірки та не відображено в акті.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.04.2014 року на підставі рішення відповідача № 1 про розстрочення податкового боргу між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення податкового боргу № 25, відповідно до якого ТОВ "Кременчук Житлобуд" надано розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 431061,62 грн. під проценти строком з 17.04.2014 року по 19.12.2014 року (а.с.20-25).

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що сума 431061,62 грн. - це частина суми у 492119,00 грн. після врахування відповідачем наявної у позивача переплати у розмірі 61053,00 грн.

Положеннями п.32.1.ст.32 ПК України встановлено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки (п. 32.2).

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (п.32.3).

В силу приписів п.100.1 ст. 100 ПК України під розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу слід розуміти перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочки та розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Згідно з п.100.6 ст.100 ПК України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Беручи до уваги встановлені у справі фактичні обставини та норми права, які слід застосувати при вирішенні спірних відносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішенням контролюючого органу про розстрочення сплати податкового боргу №1 від 17.04.2014 року для позивача встановлені нові строки сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 431061,62 грн., а саме починаючи з 17.04.2014 р. по 19.12.2014р.

Пунктом 3.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових, зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №574 від 10.10.2013р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31.10.2013р. за №1853/24385 (далі - Порядок), встановлено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Відповідно до пункту 1.8 Порядку подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов'язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

Таким чином, за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань штрафні санкції могли бути нараховані контролюючим органом лише до 17.04.2014 року. Разом з тим, з акту перевірки від 30.01.2015 року (а.с.10-11) та розрахунку штрафних санкцій (а.с. 94) вбачається, що контролюючий орган застосував до позивача штрафну санкцію за період з 31.01.2014 року до 19.12.2014 року без урахування дати узгодження грошового зобов'язання, дати та умов укладеного договору про розстрочення податкового боргу від 17.04.2014 року.

При цьому, контролюючим органом нараховано позивачу штрафні санкції на розстрочену суму грошового зобов'язання (податкового боргу) в період дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), що суперечить приписам вищевказаних норм податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування та задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 816/783/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.06.2015 р.