Ухвала суду № 44505080, 26.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р.Справа № 818/204/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Д Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 818/204/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машдеталь"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 р. позов ТОВ "Машдеталь" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 12.09.2014 № 0002782204, № 0002792204.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198. 3, п. 198. 6 ст. 198 ПК України, неповне встановлення обставин справи, що призвело до невірного вирішення справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 26.05.2015р. сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Сумах проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Машдеталь" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Прогресс Груп" за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. , ПП "Компанія Ліон" за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., ТОВ "Техноторг" за період з 01.01.2012 р. по 30.04.2012 р. та ТОВ "Експо-Центр Метеор" за період з 01.06.2012 р. по 31.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 22.08.2014 р. № 3401/2204/31499288/348 (а.с. 23-31).

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198. 3, п. 198. 6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення позивачем від'ємного значення рядка 24 та рядка 19 декларації з податку на додану вартість на 4 936,00 грн., у тому числі за січень 2012 року на 417,00 грн., за квітень 2012 року на 467,00 грн., за лютий 2014 року на 4 052,00 грн. та заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року на 5 340,00 грн.

22.08.2014 р. ДПІ у м. Сумах винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014 № 0002782204, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6 675, 00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 5 340, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 335, 00 грн. (а.с. 33)

- податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014 № 0002792204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 936, 00 грн. (зворотній бік а.с. 33).

Підставою зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість та збільшення грошового зобов'язання слугували висновки податкового органу про формування податкового кредиту та від'ємного значення по господарським операціям з ПП "Компанія Ліон", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Прогресс Груп", які на думку податкового органу були безтоварними та не мали реального характеру.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано докази реального здійснення господарських операцій, підтверджено право на формування спірного податкового кредиту, а отже висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства при є безпідставними, і податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового орану декларацію з ПДВ, в якій визначено суми по рядках 19 та 24 із урахуванням сум податкового кредиту попереднього періоду, сформованого за операціями з ПП «Компанія Ліон», ТОВ "Техноторг", ТОВ "Прогресс Груп".

Позивач здійснює діяльність щодо лиття чавуну, сталі, інших кольорових металів, кування, пресування, штампування, порошкова металургія, оброблення металів та інше, відповідно до довідки про види діяльності. ТОВ « Машдеталь» має власності майновий комплекс (майстерня колернаґґґґ) , що розташоване в м. Суми, вул.. Харківська,122, що підтверджується договором купівлі-продажу від 28.07.2004р. (а.с.103-104)

Так, між 01.08.2011р. між позивачем та ПАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів» укладено договір № 0166/11, за умовами якого позивач придбав товар (каолин кальц.)(а.с.101-102)

На виконання цього договору , 25.01.2012 р. позивачем (замовник) укладено з ПП «Компанія Ліон» (виконавець) договір № 21, за яким позивач отримав від контрагента послуги перевезення товару з м. Ватутине до м. Суми, придбаного позивачем у ПАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів".

На підтвердження господарських операцій з ПП як до перевірки відповідача так і суду позивачем надано договори, податкові накладні, видаткові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортну накладну, випискою по банківському рахунку, оборотно-сальдовою відомістю 631 (а.с. 101, 116- 118, 120-123).

Крім того, 12.04.2012р. ТОВ "Машдеталь" (покупець), без укладення письмового правочину придбало у ТОВ "Техноторг" (продавець) зовнішній жорсткий диск та монітор.

Придбання товару підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою , випискою по рахунку з банку, оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 113-115,125).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що транспортування придбаних жорсткого диску та монітору здійснено силами позивача без складення ТТН.

Також, 19.02.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ "Прогресс Груп" (постачальник) укладено договір № 19/02/1 за умовами якого позивач придбав товар - кобальт, ферохром, феромолібден, нікель та марганець (а.с. 130-135).

На підтвердження реального здійснення операцій позивачем надано як до податкового органу, так і до суду договір, видаткові, податкові накладні, якість товару підтверджується сертифікатом , товарно-транспортну накладну (а.с. 137-143).

Фізичне переміщення товару здійснено залученим перевізником ТОВ "Мегаленд", про що свідчить (а.с. 149-150).

Товар оприбуткований на складі позивача, що підтверджується витягом з журналу реєстрації, та використаний ТОВ "Машдеталь" у власній господарській діяльності для відливки металів і сплавів, що підтверджується актом про списання товарів, договорами із замовниками, видатковими накладними (а.с. 147, 151-152, 161-162, 163, 169-170, 171, 164, 166, 167, 172, 173).

Позивачем оплачено товар у безготівковий спосіб, що підтверджується платіжним дорученням та відомістю по рахунку (а.с. 144-146).

В період здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були платниками ПДВ, мали правосуб'єктність юридичних осіб.

Суми ПДВ сплачені ТОВ "Прогресс Груп", ПП "Компанія Ліон", ТОВ "Техноторг" в ціні товарів та послуг позивачем віднесено на податковий кредит відповідного періоду, залишок якого в наступному перенесено на спірне від'ємне значення по декларації по податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені вищевказаною нормою Податкового кодексу України, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно із п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 ПК України регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, від'ємне значення від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що виконання умов зазначених вище договорів підтверджують видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою і, у свою чергу, підтверджують правомірність декларування позивачем податкового кредиту з податку на вартість.

Доводи апеляційної скарги, що надані позивачем товарно-транспортні накладені не доводять факту послуг перевезення товарів на замовлення позивача, оскільки не ідентифікують місце навантаження та розвантаження товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як ТТН містять назву осіб, які є замовником, вантажовідправником, вантажоодержувачем, пункти навантаження та розвантаження, назву продукції, одиниці її виміру, кількість та ціну, прізвища осіб як отримали товар.

Певні недоліки товарно-транспортних накладних (а саме не зазначення конкретної адреси розвантаження) не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів, ТТН є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Відповідачем не надано доказів нездійснення послуг, фізичної відсутності товару у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.

За вище наведених умов, колегія суддів вважає висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача припущенням .

Посилання апелянта на акти податкових перевірок інших органів ДПС по контрагентам позивача, як на докази безтоварності операцій, в обґрунтування доводів про порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає безпідставним.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідачем висновки про безтоварність господарських операцій зроблено лише на підставі:

акту ДПІ у Кировському районі м. Дніпропетровська від 08.04.2013р. « Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Компанія Ліон» з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ « Матадор», ТОВ « Галактика-М», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Стар Д»,

актів ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ДПІ в Орджонікідзевському районів м. Запоріжжя « Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ « Техно-Торг», та « Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ « Прогресс Груп» щодо документального підтвердження господарських правовідносин з ТОВ « Твінінг Тайм», ТОВ « Еліит Трейд Компані»(а.с.64-92)

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки по ПП «Компанія Ліон» містять судження перевіряючих осіб щодо дотримання цим підприємством податкового законодавства з іншими контрагентами, та не стосується взаємовідносин з позивачем. Крім того, висновки зазначено акту, щодо відсутності у ПП « Ліон» трудових ресурсів, виробничних потужностей не підтверджені належними доказами.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок лише фіксують факт неможливості проведення звірки та не відображають спірних господарських операцій контрагентів з позивачем, отже не є належним доказом на їх підтвердження чи спростування.

Відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угоди позивача недійсною, удаваною, фіктивною, не надано вироків про притягнення до відповідальності посадових осіб позивача чи контрагента за неправомірні дії, вчинені ними при укладенні (виконанні) угоди, проведенні поставок.

Твердження відповідача про номінальне оформлення операцій з поставки товару, послуг по ланцюгу виключно з метою отримання позивачем податкових преференцій та збагачення за рахунок бюджетних коштів, є безпідставним.

Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням.

Фактичну сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару постачальнику підтверджено належними доказами, отже, доведено правомірність заявленого податкового кредиту та від'ємного значення.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Відтак, колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту, від'ємного значення з ПДВ, а також із висновками про скасування оскаржуваних ППР.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 1п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 818/204/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2015 р.