Ухвала суду № 44504757, 03.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа: № 826/3529/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Самсонової М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росшина» ( далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України ( далі - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання до ГУ ДКСУ в м. Києві висновку про повернення позивачу надмірно сплачених митних та інших платежів у розмірі 58336,79 грн., оплачених при митному оформленні товару, відповідно до рішень про коригування митної вартості від 30.01.2013 р. №100260000/2013/200066/2 та № 100260000/2013/200067/2 ;

- зобов'язання відповідача підготувати такий висновок та подати його ГУ ДКСУ в м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.01.2013 р. при ввезенні позивачем товарів на митну територію України митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200066/2 та № 100260000/2013/200067/2.

На підставі цих рішень та з метою випуску товару у вільний обіг позивачем було сплачено митні платежів, виходячи з митної вартості товарів, скоригованої митним органом, а зазначені рішення про коригування митної вартості - оскаржено до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року, яка набрала законної сили, рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/200066/2 та № 100260000/2013/200067/2 були скасовані.

На підставі зазначеного судового рішення ТОВ «Росшина» звернулось до відповідача із заявою від 05.01.2015 р. про повернення надмірно сплачених митних платежів.

03.02.2015 р. листом № 647/10/26-70-25-02 відповідач повідомив позивача про відмову в задоволенні його вимог у зв'язку з відсутністю правових підстав для повернення коштів з Державного бюджету України, посилаючись на те, що зазначеною вище постановою суду питання про повернення коштів позивачу не вирішувалось.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач у порядку, передбаченому чинним законодавством, звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, однак, митним органом не було вжито жодних передбачених законом заходів щодо підготування відповідного висновку.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України ( далі - МК України ), Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплат, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 ( далі - Порядок № 618 ), Порядком розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженим сіпльним наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44 ( далі - Порядок № 25/44 ), Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 р. №882/1188 ( далі - Порядок № 882/1188 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 27 МК України закріплено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно до ч. 3 ст. 301 МК України, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 1.2 Порядку № 25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

У п. 3.4 Порядку № 25/44 закріплено, що повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 618 передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 618, заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником ( заступником керівника ) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

У п. 4 розділу ІІІ Порядку № 618 вказано, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку № 618, керівник ( заступник керівника ) митного органу на підставі результатів перевірки ( у разі її проведення ) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Пунктом 11 розділу ІІІ Порядку № 618 регламентовано, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

У п. 5 Порядку № 882/1188 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 п. 7 Порядку № 882/1188, за платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством у галузі митних та фінансових правовідносин регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб'єкта господарювання до митних органів із відповідною заявою; 2) проведення, у разі необхідності, відповідними структурними підрозділами митного органу, до якого подано зазначену заяву, перевірки на підставі п. 4 розділу ІІІ Порядку №618; 3) встановлення митними органами наявності факту переплати; 4) складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Аналогічний правовий підхід викладено у рішенні Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № , яке відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить зазначені норми права.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, діючи на підставі та в порядку п. 1 розділу ІІІ Порядку № 618, звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, однак у відповідь на зазначене звернення Київською міською митницею ДФС України позивачу було надіслано лист від 03.02.2015 р. № 647/10/26-70-25-02 про відмову в задоволенні вказаних вимог у зв'язку з тим, що вони не вирішувались судом.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, у зазначеному листі-відповіді відповідач не ставить під сумнів обгрунтованість зазначених позивачем причин повернення коштів, не зазначає про будь-які недоліки документів, доданих позивачем до заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів, а також, апеляційний суд встановив, що відповідач й не ставить під сумнів саму суму платежів, про повернення яких просить позивач та/або не наводить жодних відомостей щодо проведення ним перевірки заявлених вимог товариства в порядку, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що відповідачем не було виконано процедурних обов'язків, визначених Порядками № 618 і № 882/1188, та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у наданні позивачу відповідного висновку і наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що у судовому рішенні, яке стало підставою для звернення позивача до митного органу із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, суд лише скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів, а не вирішував питання про стягнення коштів, колегія суддів вважає не обгрунтованими і такими, що суперечать приписам Порядку № 618, яким регламентовано право суб'єкта господарювання на повернення митних платежів, зокрема й сплачених при проходженні митного контролю, та алгоритм дій митного органу при надходженні такої заяви.

Посилання відповідача на те, що кошти, сплачені суб'єктами господарювання як митні платежі зберігаються на рахунках митного органу лише протягом 90 днів, а потім перераховуються до Держбюджету України, що на думку апелянта, вказує на неможливість їх повернення зі спливом цього строку, колегія суддів вважає такими, що прямо суперечать приписам ст.ст. 27, 301 МК України та Порядку № 618, Порядку № 882/1188, якими визначено порядок повернення надмірно сплачених митних платежів саме з Держбюджету України і напротязі 1095 днів, а не 90 днів, як помилково вважає апелянт.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження, не надав суду жодних доказів, не навів будь-яких доводів, які б спростовували наведену аргументацію, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Київської міської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Аліменко В.О.