Ухвала суду № 44503195, 02.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

щодо розгляду заяви про зміну способу виконання судового рішення

02 червня 2015 року м. Київ № 826/2280/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просила: - визнати дії відповідача по спонуканню її обліковуватись як платника податків за прізвищем, ім'ям, по-батькові та серією та номером паспорта неправомірними; - зобов'язати відповідача обліковувати ОСОБА_1 - віруючу людину, як платника податків, за її прізвищем, ім'ям, по-батькові згідно даних паспорта без застосування комбінованого ідентифікатора (2 букви серія паспорта та 6 цифр номера паспорта).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби неправомірними. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби обліковувати ОСОБА_1, як платника податків та обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру (за прізвищем, ім'ям, по-батькові та місцем проживання).

29 квітня 2015 року від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшла заява про зміну способу виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року в адміністративній справі № 826/2280/13-а щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва обліковувати позивача як платника податків та обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номеру за прізвищем, ім'ям, по-батькові та місцем проживання на зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва обліковувати позивача як платника податків за прізвищем, ім'ям, по-батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Представник заявника у судовому засіданні 02 червня 2015 року просив задовольнити заяву про зміну способу виконання судового рішення у повному обсязі.

ОСОБА_1 у судове засідання 02 червня 2015 року не з'явилась, про причини неприбуття суд не повідомила, подала клопотання про перенесення розгляду справи, що в силу ч. 2 ст. 263 КАС України не є перешкодою для судового розгляду даної заяви.

У зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, суд керуючись ч.6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду заяви в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зміну способу та порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Аналогічне положення містить стаття 36 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Підставою для застосування правил цих норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, а саме ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Під встановленням або зміною способу чи порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку та в спосіб, раніше встановлений судом.

Водночас, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Водночас, наявність таких обставин має підтверджуватись належними та допустимими доказами.

При цьому, змінюючи або встановлюючи порядок чи спосіб виконання рішення, суд не вправі змінювати зміст резолютивної частини рішення та змінювати спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Так, в обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року в адміністративній справі №826/2280/13-а неможливе, оскільки починаючи з 01 січня 2011 року облік фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби - ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по-батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номеру облікової картки. З урахуванням наведеного, фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків та має в паспорті громадянина України відмітку про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесену до 2011 року, втрачає таке право, починаючи з 21 січня 2011 року, тобто, з дати втрати чинності наказу ДПА України від 27 січня 1998 року № 43 «Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків».

Крім того, представником позивача були надані копії постанов про закінчення виконавчого провадження ВП № 43270141 від 13.06.2014 року, ВП № 42435854 від 21.07.2014 року, ВП № 46450926 від 03.03.2015 року, ВП № 43388939 від 09.07.2014 року, постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 45890984 від 19.12.2014 року, ВП № 45891964 від 19.12.2014 року в яких на підставі рішень різних адміністративних судів України видавались та виконувались виконавчі документи з вимогами про зобов'язання податкових органів вести облік визначених фізичних осіб, як платників податків та інших обов'язкових платежів за прізвищем, іменем та по батькові, за місцем проживання, роком народження, без застосування ідентифікаційного коду, або серії та номеру паспорта.

Такі обставини, а саме фактично існуючі приклади примусового виконання рішень судів, щодо здійснення реєстрації, як того вимагає рішення у справі № 826/2280/13-а, спростовують позицію відповідача викладену в заяві про зміну способу виконання судового рішення стосовно існування обставин, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

З наведеного слідує висновок, що виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, а тому суд не вбачає правових підстав для зміни способу виконання рішення суду другої інстанції.

Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 року повністю відповідає визначеному позивачем способу захисту порушеного права та способу його виконання, тобто, спосіб захисту порушеного права та спосіб виконання, визначений при зверненні до суду з позовом саме позивачем (в подальшому, стягувачем за виконавчим листом).

Суд також зазначає, що задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року в адміністративній справі № 826/2280/13-а у спосіб, визначений заявником, призведе до зміни резолютивної частини зазначеної постанови, що є виключними повноваженнями суду апеляційної або касаційної інстанції.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зміну способу виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року в адміністративній справі № 826/2280/13-а.

Відповідно до вищевказаного, керуючись положеннями ст.ст. 160, 165, 263 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зміну способу виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року в адміністративній справі № 826/2280/13-а.

2. Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвалу суду за результатами розгляду питання про зміну чи встановлення способу виконання судового рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Нагорянський