Постанова № 44501764, 20.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року ( 16 год. 15 хв.)Справа № 808/8698/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії

головуючого - судді Максименко Л.Я.,

суддів - Каракуша С.М., Садовий І.В.

за участю секретаря судового засідання Приймака Є.О.

та представника позивача - ОСОБА_1, довіреність

від відповідачів та третіх осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_2, м. Бердянськ

до відповідача 1: Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, м. Бердянськ

відповідача 2: Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Тамара Володимирівна, ОСОБА_6

про: визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі - відповідач 1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Тамара Володимирівна, ОСОБА_6 в якому позивач (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 20.02.2015 (вх. №9475 від 02.03.2015) просить суд визнати дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни протиправними, стосовно винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12321798 від 10.04.2014, яке було підставою для внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ОСОБА_2; визнати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Ніловою Ангеліною Олександрівною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12321798 від 10.04.2014, яке було підставою для внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ОСОБА_2 - протиправним; скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Ніловою Ангеліною Олександрівною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12321798 від 10.04.2014, яке було підставою для внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ОСОБА_2; зобов'язати Реєстраційну службу Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області внести запис про скасування державної реєстрації права власності №5303431 за ОСОБА_6 на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Реєстраційну службу Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області поновити становище, яке існувало до порушення права, а саме внести запис про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржуване рішення винесено у відповідності до п. 6.4 Договору іпотеки, а саме: звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Вказує, що на момент переходу права власності до ОСОБА_6 ніяка оцінка майна не проводилась, вартість майна невідома, окрім того ОСОБА_6 не було компенсовано ОСОБА_2 перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Тому вважає, що державним реєстратором, в порушення вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку», було зареєстровано за ОСОБА_6 майно, вартість якого значно перевищує розмір заборгованості забезпечений іпотекою. Посилаючись на порушення положень ст.. 33 Закону України «Про іпотеку» та п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами вказує, що сума заборгованості не була безспірною. Також зазначає, що державним реєстратором, в порушення положень ст. ст. 24, 27 Закону України «Забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстровано за третьою особою право власності на майно, що було предметом забезпечувального обтяження, на яку позивач жодного повідомлення не отримував.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов, просить його задовольнити.

Відповідач 1 адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 02.02.2015 вих. № 63-02-15/02-03-03 посилається на те, що 13.03.2014 до реєстраційної служби Бердянського МРУЮ звернувся ОСОБА_6 із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Зазначає, що на виконання вимог п. 3 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб реєстраційна служба Бердянського МРУЮ, після реєстрації заяви ОСОБА_6 в базі даних, виготовила електронні копії документів та відповідно до п. 6 Порядку за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву передано на розгляд до Укрдержреєстру в той же день. Вказує, що оскільки за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 державним реєстратором Укрдержреєстру Ніловою А.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.04.2014 № 12321798, то на виконання п. 6 вказаного Порядку державним реєстратором прав на нерухоме майно Бердянського МРУЮ Гав`яз В.В. здійснено дії щодо внесення відповідних даних, роздрукування необхідних документів та формування реєстраційної справи. Таким чином, ані реєстраційна служба Бердянського МРУЮ, ані державний реєстратор Гав`яз В.В. не приймали рішення і не вчиняли дій, що оскаржуються. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілова А.О. позов також не визнала, у письмових запереченнях від 24.02.2015 зазначає про те, що заявником були надані всі необхідні документи для державної реєстрації права власності на нерухоме майно (житловий будинок АДРЕСА_1), а саме: в якості правовстановлюючого документу - договір іпотеки від 21.12.2012 укладений між позивачем та ОСОБА_6, який згідно п. 6.4, 6.5.1 договору та в силу положень ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки; нотаріально завірена письмова вимога ОСОБА_6 від 14.01.2014, на адресу позивача щодо усунення порушень зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за якою минув 30-денний строк. Враховуючи викладене, вважає, що підстави для відмови у державній реєстрації прав не було, у зв'язку із чим і прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 10.04.2014 № 12321798. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, справу розглянути за її відсутності.

ОСОБА_6 вимоги адміністративного позову також не визнав, про що повідомив у письмових запереченнях, які надійшли до суду 09.02.2015 вх. 6086 факсимільним зв'язком. Вказав на те, що державним реєстратором при прийнятті рішення щодо державної реєстрації за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було дотримано вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Треті особи ОСОБА_4 та приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Тамара Володимирівна письмові пояснення по суті заявленого адміністративного позову не подали, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

У судовому засіданні 20.04.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до договору позики від 28.11.2012 та додаткової угоди до нього від 21.12.2012, укладеним між ОСОБА_6 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 920 000,00 грн. строком до 01.12.2013. Договір позики та додаткова угода до нього посвідчені приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Т.В.

Також, між сторонами 21.12.2012 у забезпечення виконання вимог за договором позики укладено договір іпотеки, у відповідності до умов якого іпотеко держатель - ОСОБА_6 має право у випадку невиконання іпотекодавцем - ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики отримати задоволення за рахунок майна - житловий будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі порушення боргового зобов'язання, умов договору позики або умов договору іпотеки іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 6.5 договору у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення за цим або договором позики у встановлений іпотеко держателем строк, такі вимоги іпотеко держателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. У відповідності до ст.. 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотеко держателя, на підставі якого іпотеко держатель на власний розсуд може згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавцем за договором позики. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (п. 6.5.1 договору).

14.01.2014 ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_2 із нотаріально посвідченою письмовою вимогою погасити боргове зобов'язання за договором позики у строк до 14.02.2014 та попередженням про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки з 14.02.2014 на підставі п. 6.5.1 договору іпотеки.

13.03.2014 ОСОБА_6 звернувся до Бердянського МРУЮ із заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1

10.04.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Ніловою А.О. прийнято рішення № 12321798 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок , що розташований АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 із відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

Вважаючи дії та рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності протиправними та з вимогою вчинити певні дії, ОСОБА_2 звернулась до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Законом України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV) передбачено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Нерухоме майно, за цим законом визначається як - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом з'ясовано, що 13.03.2014 до реєстраційної служби Бердянського МУЮ звернувся ОСОБА_6 із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 (далі - Порядок № 607/5) у зв'язку із поданням заяви про реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, Бердянським МРУЮ було передано заяву ОСОБА_6 із пакетом документів до державного реєстратора прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Частиною 4 ст. 9 Закону № 1952-ІV передбачено, що Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п.1-3 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-ІV Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи.

Також, відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою КМУ від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868) під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 1952-ІV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Тобто, після отримання від громадянина заяви про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості із необхідним пакетом документів, їх прийняття та реєстрації такої заяви, державний реєстратор мав встановити факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

Відповідно до п.1, 6 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 1952-ІV передбачено, що Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п. 46 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Із матеріалів реєстраційної справи, наданих суду відповідачем 1 встановлено, що до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2014 ОСОБА_6 надав: договір іпотеки серія та № 2517 від 21.12.2012 та його копія; квитанція про сплату державного мита ПН 2562 від 24.02.2014 ПАТ «Міський комерційний банк»; квитанція про сплату за надання інформації ПН 2542 від 24.02.2014 ПАТ «Міський комерційний банк»; заява № 60 від 14.01.2014; копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.01.2014 Укрпошта, м. Бердянськ, відділення № 21011410; довідка Укрпошти м. Бердянськ, відділення № 21011410 про вручення листа від 28.01.2014; копія паспорту громадянина України НОМЕР_1 від 29.01.1998 виданого Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області; довідка Бердянської ОДПІ про присвоєння ідентифікаційного номеру від 07.05.1998.

Так, заявником у якості правовстановлюючого документа, що підтверджує виникнення речового права на нерухоме майно надано договір іпотеки від 21.12.2012, укладений між позивачем (іпотекодавець) та ОСОБА_6 (іпотекодержатель, третя особа у справі), який посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2516.

Крім того, ОСОБА_6 до матеріалів заяви від 13.03.2014 додана нотаріально завірена письмова вимога іпотекодержателя від 14.01.2014, адресована позивачу, щодо усунення порушень зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки з 14.02.2014 у разі невиконання позивачем вимоги про повний розрахунок.

При цьому, твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 жодного повідомлення не отримувала спростовується долученою до матеріалів реєстраційної справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про особисте отримання позивачем вказаного повідомлення 21.01.2014, а також довідкою Укрпошти від 28.01.2014.

Отже, на момент подання заявником заяви щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, минув 30-денний строк з дня отримання іпотекодавцем вимоги, відповідно до іпотечного застереження, що було умовою для переходу права власності на об'єкт нерухомого майна, відповідно до приписів п. 6.1 договору іпотеки від 21.12.2012.

Відповідно до п. 20 Порядку № 868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

При цьому, виключні підстави для відмови у державній реєстрацій прав на нерухоме майно визначенні ст. 24 Закону № 1952-ІV.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності у Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової А.О. підстав для відмови у державній реєстрації прав за заявою ОСОБА_6

Посилання позивача на порушення вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

В даному випадку, для державного реєстратора прав на нерухоме майно не має значення за якою вартістю набувається іпотекодержателем майно у власність. Більш того, вказана обставина не повинна згідно вимог Закону №№ 1952-ІV та Порядку № 868 досліджуватись державним реєстратором. Це є взаємовідносини іпотекодавця та іпотекодержателя, що може бути предметом судового позову про відшкодування шкоди, чи повернення зайве отриманих грошових коштів.

Доводи позивача про порушення вимог п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами суд вважає законодавчо необґрунтованими, оскільки державний реєстратор при здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень не керувався вказаним нормативним актом, а відповідно і не міг порушити його норми.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши законність та обґрунтованість доводів сторін у справі, суд вважає що відповідачами доведена законність та обґрунтованість дій державного реєстратора при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12321798 від 10.04.2014, тому підстави для визнання таких дій та рішення протиправними і скасування останнього у суду відсутні.

У зв'язку із цим, у задоволенні адміністративного позову в цій частині суд відмовляє.

Оскільки позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, у задоволенні яких суд відмовив, в цій частині адміністративний позов також не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Тамара Володимирівна, ОСОБА_6 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Л.Я. Максименко

Судді С.М. Каракуша

І.В. Садовий