Постанова № 44501737, 12.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 травня 2015 року (09 год. 35 хв.) Справа № 808/979/15 Провадження № м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача 1 - Проценко Ю.В.,

прокурора - Стешенка В.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

18.02.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач) до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить: визнати протиправною відмови відповідача 1 у поверненні надмірно сплаченого податку на додану вартість за вантажними митними деклараціями №112050000/2013/017226 від 04.07.2013, №112050000/2013/020505 від 07.08.2013, №112050000/2013/023881 від 11.09.2013 в розмірі 63944 грн.; визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу суми надмірно сплаченого за ВМД №112050000/2013/017226 від 04.07.2013, №112050000/2013/020505 від 07.08.2013, №112050000/2013/023881 від 11.09.2013 податку на додану вартість у розмірі 63944,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 63944,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана відмова відповідача 1 порушує його права та законні інтереси. Вважає, що відповідач 1 не мав законних підстав для відмови у поверненні надмірно сплаченого податку на додану вартість. Вважає протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 63944,00 грн.

Ухвалою від 20.02.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 04.03.2015.

02.03.2015 від відповідача 2 до суду надійшли письмові пояснення, де відповідач 2,

серед іншого, просив розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

У судове засідання представники осіб, які беруть участь у справі, не прибули.

Ухвалою від 04.03.2015 за клопотанням сторін провадження у справі було зупинено до 01.04.2015.

23.03.2015 до суду надійшло повідомлення про вступ прокурора у справу.

Ухвалою від 01.04.2015 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 01.04.2015.

01.04.2015 від позивача до суду надійшла заява про уточнення підстав та предмету позову, відповідно до якої позивач змінив свої вимоги, та виклав їх наступним чином: визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 63944 грн.; зобов'язати відповідача 1 вчинити дії щодо підготовки та направлення в установленому законом порядку висновку до відповідного органу казначейської служби про повернення позивачу суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 63944,00 грн.

У судове засідання представники осіб, які беруть участь у справі, не прибули.

Ухвалою від 01.04.2015 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинено до 21.04.2015.

Ухвалою від 21.04.2015 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 21.04.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.05.2015 та до 12.05.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підставі викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що сума надмірно сплачених позивачем платежів в розмірі 63944,00 грн. склалася з різниці між податком на додану вартість, що було нараховано відповідно до заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару та сумою податку на додану вартість, що було сплачено виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом рішеннями №112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013, №112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, №112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013. Зазначив, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, скасовано вищевказані рішення, якими позивачу збільшено суму митних платежів, то відповідно скасована підстава для сплати позивачем грошових коштів визначених митним органом в розмірі 63944,00 грн. Вважає, що підставою для сплати позивачем грошових коштів в розмірі 63944,00 грн. стали саме рішення відповідача 1 №112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013, №112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, №112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013. Оскільки рішення скасовано, то кошти в розмірі 63944,00 грн. є безпідставно сплаченими незалежно від того, чи визначить митний орган митну вартість імпортованого позивачем товару за методом №1, чи ні, а прийняття митним органом рішення про визначення митної вартості товару може бути лише підставою для сплати коштів вже в новому розмірі. Зазначив, що чинним законодавством не врегульовано порядок повернення сплаченого податку на додану вартість при скасуванні рішення митного органу про визначення митної вартості товару. Наголосив, що після скасування рішення митного органу щодо визначення митної вартості товару за шостим методом, митний орган не приймав жодного рішення про застосування (визначення) митної вартості товару, проте саме така бездіяльність суб'єкта владних повноважень породжує порушення прав та інтересів декларанта. Зазначив, що позивач діяв згідно вимог законодавства, а підстава для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів відсутня, а отже відмова відповідача 1 є протиправною, а також протиправною є бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення надмірно сплаченого позивачем митного платежу. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях до позову, зокрема зазначивши, що процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у ст. 264, ч. 4 ст. 284 Митного кодексу та в міжнародних договорах України передбачена Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007№ 618. Зазначив, що відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Зазначив, що заява була складена позивачем з порушенням п. 1 Розділу III Порядку, оскільки до заяви не додавалися документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Зазначив, що митні декларації № 112050000/2013/017226 від 04.07.2013, № 112050000/2013/020505 від 07.08.2013, № 112050000/2013/023881 від 11.09.2013 були оформлені із застосуванням гарантійних зобов'язань, проте протягом дії гарантійних зобов'язань митницею не приймалося письмове рішення щодо визнання заявленої вартості товару, а тому на сьогоднішній день неможливо встановити суму надмірно сплаченого податку на додану вартість. Наголосив, що позиція відповідача 1 підтверджується рішенням Верховного суду України від 17.12.2013, відповідно до якого питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості. В Постанові від 15.04.2014 Верховного Суду України зазначено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний Тому, вважає, що підстави для направлення висновку що до повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 63944,00 грн. у відповідача 1 були відсутні. Також, позивачем не було доведено, що сума у розмірі 63944,00 грн. є сумою надмірно сплачених митних платежів. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор підтримав заперечення представника відповідача 1.

У судовому засіданні 12.05.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2014 позивачем до відповідача 1 було подано заяву №204, відповідно до якої позивач просив: провести відповідні процедури з метою внесення змін до декларацію митної вартості: №112050000/2013/016540 від 27.06.2013, №112050000/2013/020391 від 06.08.2013, №11205000/2013/023747 від 10.09.2013, в зв'язку із скасуванням Рішень про коригування митної вартості № 112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013, №112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, №112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013; підготувати та передати до відповідного органу Державної казначейської служби висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованого до бюджету податку на додану вартість в сумі 63944,00 грн.

Згідно змісту зазначеної заяви митним органом були прийняті рішення про коригування митної вартості товару № 112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013, №112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, №112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року у справі №808/9053/14-а за позовом ФОП ОСОБА_3 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 задоволено позовні вимоги, скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №№ 112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013, №112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, №112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013.

В зв'язку із скасуванням рішень про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013, №112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, №112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013 виник надлишок податку на додану вартість, який було сплачено під час митного оформлення за ВМД відповідно, якими товар було оформлено.

Сума податку на додану вартість, сплачена в якості різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом на підставі рішень про визначення митної вартості, які скасовані судами, за митною декларацією становить 63944,00 грн.

Згідно відповіді відповідача 1 від 10.12.2014 №6111/24/08-70-52-04 щодо внесення змін до МД підготовки висновку та повернення надмірно сплачених грошових коштів, у задоволенні заяви позивача було відмовлено. Зазначена заява була обґрунтована тим, що на сьогоднішній день судом не визначено, що кошти у сумі 63944,00 грн. є помилково або надмірно сплачені. Оскільки відсутнє рішення суду щодо повернення надмірно сплачених митних платежів вищезазначене рішення суду не є підставою для підготовки висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів та, відповідно, для внесення змін до митних декларацій.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 63944,00 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №0870/9053/13-а щодо спору між позивачем та відповідачем 1 про скасування рішень та стягнення суми.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2014 по справі №0870/9053/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 03.07.2013 № 112050000/2013/000549/2, від 07.08.2013 № 112050000/2013/000645/1 та від 11.09.2013 № 112050000/2013/000734/1. В іншій частині в позові відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 172,05 грн. судового збору.

Суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно зазначеного рішення, відповідачем не доведено наявність обставин, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, а отже, витребування Запорізькою митницею додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав.

Суд дійшов висновку, що не подання, або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із деклараціями митної вартості були подані всі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи, які давали змогу Запорізької митниці достовірного та обґрунтовано визначити митну вартість товарів за основним методом.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд зазначив, що в рішенні Запорізької митниці від 11.09.2013 № 112050000/2013/000734/1 наведено лише обґрунтування щодо неможливості застосування другорядних методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Проте, взагалі відсутні доводи щодо неможливості застосування другорядних методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість). Тобто, з боку відповідача 1 допущено порушення послідовності застосування методів визначення митної вартості товарів.

З огляду на встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку, що під час розгляду справи по суті було встановлено судом відсутність у митниці правових підстав для надсилання декларанту письмових вимог щодо подання додаткових документів, та достатність поданих позивачем документів для митного оформлення товару за основним методом, а відповідач 1 всупереч встановленому частиною другою статті 71 КАС України обов'язку не надав суду достатніх і беззаперечних доказів правомірності прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, то рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, № 112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013 та № 112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013 слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого за митними деклараціями податку на додану вартість на загальну суму 63944,00 грн., суд зазначив, що під час судового розгляду справи представником позивача не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в повноваження митних органів та органів Державного казначейства України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, було визнано протиправними та скасовано рішення відповідача 1 про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, № 112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013 та № 112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013, в частині вимог щодо стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого за митними деклараціями податку на додану вартість на загальну суму 63944,00 грн. було відмовлено.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом ДМС України від 20.07.2007 №618 (далі - Порядок №618).

Відповідно до зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів:

а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку;

б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава:

на депозитний рахунок 3734;

на банківський рахунок 2603;

в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603;

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються:

аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі;

документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів;

документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Судом встановлено, що позивачем до відповідача 1 було подано заяву, відповідно до якої позивач просив: провести відповідні процедури з метою внесення змін до декларації митної вартості: №112050000/2013/016540 від 27.06.2013, №112050000/2013/020391 від 06.08.2013, №11205000/2013/023747 від 10.09.2013, в зв'язку із скасуванням Рішень про коригування митної вартості № 112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013, №112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, №112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013, а також підготувати та передати до відповідного органу Державної казначейської служби висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованого до бюджету податку на додану вартість в сумі 63944,00 грн.

Відповідно до Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Судом встановлено, що відповідачем 1 була складена відповідь, якою у задоволенні заяви позивача було відмовлено, оскільки судом не визначено, що кошти у сумі 63944,00 грн. є помилково або надмірно сплачені. Зазначено, що оскільки відсутнє рішення суду щодо повернення надмірно сплачених митних платежів вищезазначене рішення суду не є підставою для підготовки висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів та, відповідно, для внесення змін до митних декларацій.

З матеріалів справи вбачається, що після скасування рішення митного органу щодо визначення митної вартості товару за шостим методом, відповідач 1 не приймав жодного рішення про застосування (визначення) митної вартості товару, а отже встановлення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість станом на час розгляду справи є неможливим.

З наведених підстав, суд доходить висновку, що у відповідача 1 були відсутні підстави для складання висновку щодо повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 63944,00 грн. та направлення висновку до відповідного органу казначейської служби.

Слід зазначити, що в поданій до відповідача 1 заяві позивач, серед іншого, просив провести відповідні процедури з метою внесення змін до декларацій митної вартості: №112050000/2013/016540 від 27.06.2013, №112050000/2013/020391 від 06.08.2013, №11205000/2013/023747 від 10.09.2013, в зв'язку із скасуванням Рішень про коригування митної вартості № 112050000/2013/000549/2 від 03.07.2013, №112050000/2013/000645/1 від 07.08.2013, №112050000/2013/000734/1 від 11.09.2013.

Суд зазначає, що порядок внесення змін до митної декларації визначений ст. 269 МК України та Порядком внесення змін до митної декларації та її відкликання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №450 від 21.05.2012 (далі - Порядок №450).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Згідно ч. 7, 9 ст. 269 МК України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів доходів і зборів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати відомості, зазначені в митній декларації, крім внесення до неї відомостей, що належать до повноважень органів доходів і зборів.

За приписами п. 33 Порядку №450 за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Відповідно до п. 34 Порядку №450 не дозволяється:

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Згідно п. 37 Порядку №450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

З зазначених норм діючого законодавства України вбачається, що вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені лише за письмовим зверненням декларанта з дозволу митного органу.

Отже, для внесення коригувань до митних декларацій позивач мав звернутися до відповідача 1 із заявою на проведення коригування митних декларацій та отримати дозвіл митного органу на проведення коригування митних декларацій.

Суд зазначає, що подана заява має відповідати формі, що передбачена додатком 3 до Порядку №450, а також має бути підписана декларантом або уповноваженою ним особою, із зазначенням причин зміни митної декларації.

Проаналізувавши подану позивачем до відповідача 1 заяву, судом встановлено, що зазначена заява не відповідає формі, що передбачена додатком 3 до Порядку №450.

Слід зазначити, що в даному випадку позовні вимоги позивача є передчасними, оскільки до звернення з вимогою щодо повернення з Державного бюджету України позивачу суми надмірно сплаченого податку на додану вартість та зобов'язання відповідача 1 вчинити дії щодо підготовки та направлення в установленому законом порядку висновку про повернення позивачу суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивач має отримати дозвіл на проведення коригування митних декларацій або відповідну відмову у проведенні коригувань митних декларацій. У разі отримання відмови у проведенні коригувань митних декларацій позивач має право оскаржити відмову у адміністративному чи судовому порядку та отримати рішення за наслідками оскарження відмови.

Отже, в даному випадку право на повернення з Державного бюджету України позивачу суми надмірно сплаченого податку на додану вартість виникне у позивача після внесення коригувань до митних декларацій щодо митної вартості товару та методу визначення такої вартості. При цьому суд не наділений правом визначати митну вартість та метод її визначення.

На підставі вищевикладеного, вимоги позивача є необґрунтованими та передчасними, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль