Постанова № 44501671, 02.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 918/296/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Лук'янчук С.М.;

від відповідача: Шевчук Г.Є.;

від Третьої особи 1: представник не з'явився;

від Третьої особи 2: представник не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємця Кнапця Віктора Яковича на рішення господарського суду Рівненської області від 06.04.15 р. у справі № 918/296/14 (Андрійчук О.В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

до Фізичної особи - підприємця Кнапця Віктора Яковича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк"

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватна агропромислова фірма "Брошукова"

про стягнення за договором іпотеки в сумі 7 068 561 грн. 64 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ХХ1» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області із позовною заявою (том 1, а.с. 2-5) до Приватного підприємця Кнапця Віктора Яковича (надалі - Відповідач; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (надалі - Третя особа 1); за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Приватної агропромислової фірми «Брошукова» (надалі - Третя особа 2)) про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором 1803-1 від 18 березня 2008 року, посвідченим Олинець А.М., приватним нотаріусом Рівненського міського округу за реєстровим № 930, (для задоволення грошових вимог Позивача за кредитним договором № 1803 від 18 березня 2008 року, в сумі 7 068 561 грн. 64 коп., шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження) тобто на нерухоме майно, що знаходиться за адресою Рівненська область, Гощанський район, с. Симонів, вул. Осередок, 36, яке належить на праві власності Відповідачу, а саме:

· побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою „А-2", загальною площею 681,0 м. кв.;

· будівлю автовагової, позначену на плані земельної ділянки літерою „Б-1", загальною площею 76,1 м. кв.;

· будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „В-1", загальною площею 1750,00 м. кв.;

· будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „Г-1", загальною площею 1764,5 м.кв.;

· будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „ Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв.;

· будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „ Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв.;

· будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв.;

· будівлю свинарника, позначену па плані земельної ділянки літерою „3-1", загальною площею 1705,9 м.кв.;

· будівлю гноєсховища, позначену на плані земельної ділянки літерою „К-1", загальною площею 64,6 м.кв.;

· будівлю пожежного посту, позначену на плані земельної ділянки літерою „Л-1", загальною площею 122,7 м.кв.;

· будівлю рампи прийому та відгрузки свиней, позначену на плані земельної ділянки літерою „М-1", загальною площею 197,5 м. кв.;

· будівлю трансформаторної, позначену на плані земельної ділянки літерою „П-1", загальною лощею 48,2 м. кв.;

· будівлю котельні, позначену на плані земельної ділянки літерою „Р-1", загальною площею 191,8 м. кв.;

· блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами „С-1" та „С-2", загальною площею 441,9 м. кв.;

· будівлю складу, столярного цеху, позначених на плані земельної ділянки літерою „Т-1", загальною площею 191,4 м. кв.;

· будівлю водонапірної башні, позначену на плані земельної ділянки літерою „Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв.,

Позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог з розрахунком від 14 січня 2015 року (том 2, а.с. 144-150), в котрій з підстав, висвітленій у даній заяві, Позивач просив стягнути з Відповідача 3 500 000 грн. суми заборгованості за основною сумою кредиту, 4 413 500 грн. суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 789 974 грн. 81 коп. інфляційних втрат.

Розглянувши дану заяву судом першої інстанції було задоволено її частково, а саме щодо збільшення розміру суми заборгованості по відсоткам в розмірі 4 413 500 грн.. Що ж до інфляційних втрат в розмірі 789 974 грн. 81 коп., то в цій частині заяву було відхилено, оскільки, в позовній заяві Позивачем було заявлено вимоги лише про стягнення заборгованості за кредитом та процентами, і не було вимоги про стягнення інфляційних втрат. Відповідно, така заява розцінюється як зміна предмету позову шляхом доповнення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 918/296/14 від 6 квітня 2015 року (том 2, а.с. 211-219) позов задоволено частково.

Даним судовим рішенням, у рахунок погашення заборгованості Позивача перед Відповідачем за кредитним договором № 1803-1 від 18 березня 2008 року в сумі 3 674 708 грн. 33 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1803-1 від 18 березня 2008 року, а саме: побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою "А-2", загальною площею 681,0 м. кв.; будівлю автовагової, позначену на плані земельної ділянки літерою "Б-1", загальною площею 76,1 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "В-1", загальною площею 1750,00 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Г-1", загальною площею 1764,5 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв.; будівлю свинарника, позначену па плані земельної ділянки літерою "3-1", загальною площею 1705,9 м.кв.; будівлю гноєсховища, позначену на плані земельної ділянки літерою "К-1", загальною площею 64,6 м. кв.; будівлю пожежного посту, позначену на плані земельної ділянки літерою "Л-1", загальною площею 122,7 м. кв.; будівлю рампи прийому та відгрузки свиней, позначену на плані земельної ділянки літерою "М-1", загальною площею 197,5 м. кв.; будівлю трансформаторної, позначену на плані земельної ділянки літерою "П-1", загальною лощею 48,2 м. кв.; будівлю котельні, позначену на плані земельної ділянки літерою „Р-1", загальною площею 191,8 м. кв.; блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами "С-1" та "С-2", загальною площею 441,9 м. кв.; будівлю складу, столярного цеху, позначених на плані земельної ділянки літерою "Т-1", загальною площею 191,4 м. кв.; будівлю водонапірної башні, позначену на плані земельної ділянки літерою "Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв. (що належать Відповідачу на праві власності).

Крім того, даним судовим рішенням встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 1803-1 від 18 березня 2008 року шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах - 5 415 400 грн., а саме: побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою "А-2", загальною площею 681,0 м. кв. - 214 600 грн.; будівля автовагової, позначена на плані земельної ділянки літерою "Б-1", загальною площею 76,1 м. кв. - 64 700 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "В-1", загальною площею 1750,00 м. кв. - 753 600 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Г-1", загальною площею 1764,5 м. кв. - 769 000 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв. - 749 600 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв. - 697 000 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв. - 695100 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "3-1", загальною площею 1705,9 м.кв. - 720 400 грн.; будівля гноєсховища, позначена на плані земельної ділянки літерою „К-1", загальною площею 64,6 м. кв. - 25 800 грн.; будівля пожежного посту, позначена на плані земельної ділянки літерою "Л-1", загальною площею 122,7 м. кв. - 124 700 грн.; будівля рампи прийому та відгрузки свиней, позначена на плані земельної ділянки літерою "М-1", загальною площею 197,5 м. кв. - 69 200 грн.; будівля трансформаторної, позначена на плані земельної ділянки літерою "П-1", загальною лощею 48,2 м. кв. - 90 200 грн.; будівля котельні, позначена па плані земельної ділянки літерою "Р-1", загальною площею 191,8 м. кв. - 69 300 грн.; блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами "С-1" та "С-2", загальною площею 441,9 м. кв. - 251 100 грн.; будівля кладу, столярного цеху, позначених на плані земельної ділянки літерою "Т-1", загальною площею 191,4 м. кв. - 85 100 грн.; будівля водонапірної башні, позначена на плані земельної ділянки літерою "Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв. - 36 000 грн..

У решті заявлених позовних вимог місцевий господарський суд відмовив Позивачу. Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 33 938 грн. 35 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 11-17) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2015 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оспорюване рішення на думку Відповідача винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що Позивачем направлялася на адресу Третьої особи 2 вимога № 431 від 18 травня 2009 року в зв'язку з чим (на його переконання), строк виконання зобов'язань за кредитним договором був змінений банком та настав у травні 2009 року, а не 18 березня 2011 року. Також, як зазначає апелянт, Третьою особою 1 було направлено на адресу Третьої особи 2 вимогу № 431 від 18 травня 2009 року про повернення кредитних коштів та інших обов'язкових платежів відповідно до кредитного договору, однак вона залишилася без задоволення. З огляду на те, що іпотека забезпечує виконання зобов'язань, зміст якого визначається не за правилами статті 509 Цивільного кодексу України, а частиною 2 статті 589 Цивільного кодексу України, то як вважає апелянт - право звернення стягнення на предмет іпотеки, в який би спосіб та формі воно не здійснювалось, виникає у кредитора в момент порушення боржником строку виконання забезпеченого іпотекою зобов'язань. Також, як зазначає апелянт, з рішення господарського суду Рівненської області від 14 липня 2009 року у справі № 19/101 вбачається, що Третьою особою 1 було обрано судовий спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором № 1803-1 від 18 березня 2008 року і за умови пункту 1.2 кредитного договору Третя особа 1, тим самим здійснила одночасно право вимагати дострокового повернення Третьою особою 2 повернення кредиту. При цьому, Відповідач наголошує на тому, що позовна давність повинна обчислюватись окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Як зазначає апелянт, Позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки з пропуском строку позовної давності, а тому застосуванню підлягають приписи частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, згідно якої за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. А тому, як вважає апелянт, правовідносини за договором іпотеки № 1803-1 від 18 березня 2008 року є припиненими (тому, як зазначає апелянт, у Позивача відсутнє право вимоги виконання Відповідачем зобов'язань за договором іпотеки № 1803-1 від 18 березня 2008 року).

Ухвалою апеляційного господарського суду від 6 травня 2015 року (том 3, а.с. 2), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27 травня 2015 року об 15 годині 10 хвилин.

На виконання вимог ухвали Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 3, а.с. 31-32; 38) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просять залишити апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні від 27 травня 2015 року було оголошено перерву до 2 червня 2015 року до 11 години про що сторони повідомленні під розписку-заяву (том 3, а.с. 39) та про що свідчать їхні підписи на відповідній заяві.

Представник Відповідача в судовому засіданні від 2 червня 2015 року підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, висвітлених в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні від 2 червня 2015 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники Третьої особи 1 та Третьої особи 2 в судове засідання від 2 червня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про врученя поштового відправлення (том 2, а.с. 27, 29). Причини неявки своїх повноважних представників суду не повідомили. Жодних клопотань від Третьої особи 1 та Третьої особи 2 щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 6 травня 2015 року явка сторін не була визнана обов'язковою.

З врахуванням вищенаведеного та враховуючи приписи статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та Третьою особою 1 і Третьою особою 2 не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх представників в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Третьої особи 1 та Третьої особи 2, за наявними у справі матеріалами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідачів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити , рішення господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2015 року скасувати в частинах звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах та розподілу судових витрат, в цих частинах прийняти нове рішення, котрим відмовити в задоволенні позову, в решті рішення господарського місцевого суду залишити без змін. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Рівненським апеляційний господарським судом встановлено, що 18 березня 2008 року між Третьою особою 1 та Третьою особою 2 укладено кредитний договір № 1803-1 (надалі-Кредитний договір; том 1, а.с. 21-22).

Згідно пункту 1.1 Кредитного договору: Третя особа 1 надає Третій особі 2 кредит у вигляді відкритої відкличної поновлювальної кредитної лінії на поточні потреби для поповнення обігових коштів, проведення розрахунків за товар, оплати послуг, придбання основних засобів з максимальним лімітом лінії у розмірі 3 500 000 грн. на умовах, визначених цим кредитним договором, із сплатою 17% річних.

Пунктом 1.3 Кредитного договору визначено, що сума кредитних коштів перераховується повністю чи частинами на поточний рахунок Третьої особи 2 або інший, вказаний у платіжному дорученні, за погодженням з Третьою особою 1.

Відповідно до пункту 3.1 Кредитного договору, визначено обов'язки Треьої особи 1, зокрема щодо відкриття позичкового рахунку № 20633900989 для видачі Третій особі 2 кредитних коштів та надання Третій особі 1 кредитних коштів повністю або частинами на вказаний Третьою особою 1 рахунок, при умові виконання цього Кредитного договору, поданні Третьою особою 1 документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, а також інших документів на вимогу Третьої особи 1.

За пунктом 1.2 Кредитного договору, термін користування кредитними коштами встановлюється до 18 березня 2011 року включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) Третьою особою 2 будь-якої з умов Кредитного договору - до першої письмової вимоги Третьої особи 1.

Як вбачається з підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Кредитного договору, до обов'язків Третьої особи 1 за умовами Кредитного договору віднесено, зокрема здійснити погашення кредиту не пізніше 18 березня 2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов Кредитного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

Відповідно до підпунктів 3.2.1-3.2.2 пункту 3.2 Кредитного договору: Третя особа 2 зобов'язалася забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов Кредитного договору; здійснити повне погашення кредиту на позичковий рахунок № 20633900989 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614 не пізніше ніж 18 березня 2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) Третьою особою 2 будь-якої з умов Кредитного договору - до першої письмової вимоги Третьої особи 1.

Згідно з підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 Кредитного договору Третя особа 2 зобов'язалася: також сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з розрахунку 17 % річних щомісяця, за період з 1 по 15 число поточного місяця - останнього робочого дня перед 16 числом місяця, за період з 16 числа поточного місяця до кінця місяця - останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахунку коштів на рахунок кредитора № 20687150989 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614, а у випадку дострокової сплати процентів - на рахунок кредитора № 36002150989 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614; у випадку несплати процентів у строк, обумовлений цим договором, починаючи з наступного робочого дня такі прострочені проценти сплачуються на рахунок кредитора № 20698150989 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614; у випадку остаточного погашення основної суми кредиту, в термін відповідно до вимог пункту 1.2 підпункту 3.3.2 та пункту 6.5 Кредитного договору, проценти сплатити не пізніше дня такого погашення на рахунок кредитора № 20687150989 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614.

Пунктами 6.1 - 6.2 Кредитного договору передбачено, що: період нарахування відсотків - з 1 числа поточного місяця включно по 15 число поточного місяця включно, з 16 числа поточного місяця включно - по останнє число поточного місяця включно; проценти нараховуються двічі в місяць (останнього робочого дня перед 16 числом поточного місяця та останнього робочого дня поточного місяця) на фактичний залишок заборгованості по кредиту за кожен день користування кредитними коштами; при визначенні кількості днів для розрахунку процентів приймаємо фактичну кількість днів у місяці та 360 днів у році.

Відповідно до пункту 3.2.18 Кредитного договору, у разі неповернення кредиту у строк, визначений в пункті 1.2 Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні 27 % річних.

З матеріалів справи вбачається, що Третьою особою 1 було надано Третій особі 2 кредитні кошти в розмірі 3 500 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Третьої особи 2 за Кредитним договором, 18 березня 2008 року між Третьою особою 1 та Відповідачем було укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № 1803-1 (надалі - Іпотечний договір; том 1, а.с. 25-28).

Згідно пункту 1.1 Іпотечного договору: у порядку та на умовах, визначених Іпотечним договором, Відповідач передає нерухоме майно, визначене в розділі 3 Іпотечного договору, в іпотеку Третій особі 1 для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором та додатковими до нього договорами, укладених між Третьою особою 1 та Третьою особою 2.

Відповідно до пункту 2.1 Іпотечного договору: згідно з Кредитним договором та додатковими до нього договорами Третя особа 1 надала Третій особі 2 кредитні кошти в розмірі 3 500 000 грн., а Третя особа 2 зобов'язалася повернути надані кредитні кошти, відсотки за користування ними з розрахунку 17 % річних та здійснити інші платежі у розмірі та випадках, передбаченими Кредитним договором, додатковими договорами до нього та Іпотечним договором; при цьому Третя особа 2 зобов'язалася сплатити борг, а Третя особа 1 прийняти платежі як по частинам, так і одноразово в повній сумі; термін користування кредитними коштами встановлюється до 18 березня 2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) Третьою особою 2 будь-якої з умов Кредитного договору - до першої письмової вимоги Третьої особи 1.

Як вбачається з пунктів 3.2-3.3 Іпотечного договору: предмет іпотеки знаходиться за адресою - Рівненська область, Гощанський район, с. Симонів, вул.. Осередок, 36; характеристика та ознаки предмета іпотеки - побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою "А-2", загальною площею 681,0 м. кв.; будівля автовагової, позначена на плані земельної ділянки літерою "Б-1", загальною площею 76,1 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "В-1", загальною площею 1750,00 м. кв.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Г-1", загальною площею 1764,5 м. кв.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв.; будівля свинарника, позначена па плані земельної ділянки літерою "3-1", загальною площею 1705,9 м.кв.; будівля гноєсховища, позначена на плані земельної ділянки літерою "К-1", загальною площею 64,6 м. кв.; будівля пожежного посту, позначена на плані земельної ділянки літерою "Л-1", загальною площею 122,7 м. кв.; будівля рампи прийому та відгрузки свиней, позначена на плані земельної ділянки літерою "М-1", загальною площею 197,5 м. кв.; будівля трансформаторної, позначена на плані земельної ділянки літерою "П-1", загальною лощею 48,2 м. кв.; будівля котельні, позначена на плані земельної ділянки літерою "Р-1", загальною площею 191,8 м. кв.; блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами "С-1" та "С-2", загальною площею 441,9 м. кв.; будівля складу, столярного цеху, позначена на плані земельної ділянки літерою "Т-1", загальною площею 191,4 м. кв.; будівля водонапірної башні, позначена на плані земельної ділянки літерою "Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв..

У відповідності до пункту 6.6 Іпотечного договору: у разі порушення Третьою особою 2 (Відповідачем) будь-якої умови договору, додаткових до нього договорів та/або умов Іпотечного договору, Третя особа 1 надсилає Відповідачу та (Третій особі 2, якщо він є відмінним від Відповідача), письмову вимогу про усунення порушення; у цій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; якщо протягом встановленого строку вимога Третьої особи 1 залишається без задоволення, Третя особа 1 вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору.

Як встановлено колегією суддів, у 2009 році Третя особа 1 звернулася до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Третьої особи 2 про стягнення грошових коштів, зокрема й за кредитним договором № 1803-1 від 18 березня 2008 року (том 2, а.с. 138-140; 143).

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 19/101 від 14 липня 2009 року (за позовом Третьої особи 1 до Третьої особи 2 про стягнення заборгованості в сумі 15 073262 грн. 18 коп.; том 1, а.с. 84-88) позовні вимоги Третьої особи 1 задоволено. Стягнуто з Третьої особи 1 на користь Третьої особи 2: основний борг по кредиту в сумі 12 028 000 грн.; 333 346 грн. 08 коп. пені за кредитом; 656400 грн. 75 коп. суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 % від простроченої суми кредиту; 795 440 грн. 67 коп. суми відсотків до погашення; 38 229 грн. 42 коп. пені за відсотки; 67 385 грн. 06 коп. суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 % річних від простроченої суми відсотків; 238 632 грн. 21 коп. штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми відсотків.

На виконання вказаного судового рішення видано наказ № 19/101 від 3 серпня 2009 року.

Постановою Державної виконавчої служби України № ВП № 15645683 від 26 жовтня 2009 року відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2009 року між Третьою особою 1 та Позивачем (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (том 1, а.с. 29).

За умовами пункту 1.1 Договору про відступлення права вимоги, Третя особа 1 передала належне їй право вимоги згідно з Кредитним договором (основний договір), укладеним між Третьою особою 1 та Третьою особою 2, а Позивач прийняв право вимоги, що належне Третій особі 1 за Кредитним договором.

У відповідності до пункту 1.2 Договору про відступлення права вимоги: до Позивача переходять права Третьої особи 1 за Кредитним договором в обсязі і на умовах, які існують на дату підписання цього договору (право вимагати повернення суми кредиту в розмірі 3 500 000 грн., сплати відсотків за користування кредитором, сплати неустойки тощо), окрім права вимагати сплати відсотків за користування кредитом по 23 грудня 2009 року включно у сумі 562 041 грн. 69 коп. та штрафних санкцій, нарахованих на такі відсотки; право вимагати від Третьої особи 2 сплати відсотків за користування кредитом по 23 грудня 2009 року включно у сумі 562 041 грн. 69 коп. та штрафні санкції, нараховані на такі відсотки, залишається за Третьою особою 1 та не переходить до Позивача.

Відповідно до пункту 5.1 Договору про відступлення права вимоги, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги.

З пунктів 3.1.1-3.1.2 Договору про відступлення права вимоги, вбачається, що: Третя особа 1 зобов'язалася відступити Позивачу право вимоги згідно з умов цього Договору з відступленням права за іпотечним договором, укладеним між Третьою особою 1 та Відповідачем; передати Позивачу усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються згідно з Договором про відступлення права вимоги у строк до 25 грудня 2009 року та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Між Третьою особою 1 та Позивачем 17 лютого 2014 року було укладено договір про відступлення прав за Іпотечним договором (том 1, а.с. 29).

За умовами пункту 1 Договору про відступлення прав за Іпотечним договором, відповідно до Іпотечного договору було забезпечено виконання зобов'язань Третьої особи 2 перед Третьою особою 1 за Кредитним договором, на підставі якого Третьою особою 1 надано Третій особі 2 кредитні кошти в розмірі 3 500 000 грн., а Відповідачем взято на себе обов'язок по майновому забезпеченню виконання Третьою особою 2 обов'язку щодо повернення отриманих кредитних коштів та відсотків за користування ними з розрахунку 17 % річних.

Згідно з пунктом 2 Договору про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до Договору про відступлення права вимоги, Третьою особою 1 було передано Позивачу належне йому право вимоги до Третьої особи 2 за Кредитним договором, який укладений між Третьою особою 1 та Третьою особою 2.

Відповідно до пункту 3 Договору про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до цього договору та на підставі статті 24 Закону України «Про іпотеку» Третя особа 1 відступає право вимоги, а Позивач приймає це право на задоволення вимог Третьої особи 1 за рахунок майна, переданого Відповідачем в іпотеку на підставі Іпотечного договору.

Колегія суду констатує, що згідно пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 та частини 1 статті 514 Цивільного кодексу України: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач направив на адресу Третьої особи 2 повідомлення про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 25 грудня 2009 року № 122/1 та від 22 січня 2010 року № 13/01/10 (том 1, а.с. 30-31; доказ направлення в томі 1 на звороті а.с. 30), котрими повідомив Третю особу 2 що до нового кредитора (Позивача) перейшло право вимоги щодо повернення суми кредиту в розмірі 3 500 000 грн. з 24 грудня 2009 року, сплати відсотків за користування кредитом, сплати неустойки тощо.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2014 року (том 2, а.с. 79) замінено сторону виконавчого провадження (Третю особу 1) на його правонаступника (Позивача) в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором в сумі 3 500 000 грн. основного боргу у виконавчому провадженні № 15645683, яке перебуває на виконанні Державної виконавчої служби України по виконанню рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2009 року у справі № 19/101.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 3 листопада 2014 року (том 2, а.с. 82) було замінено сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача (Третю особу 1) на його правонаступника (Позивача), в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1803-1 від 18 березня 2008 року в сумі 3 500 000 грн. основного боргу у виконавчому провадженні № 15645683, яке перебуває на виконанні Державної виконавчої служби України по виконанню рішення Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2009 року у справі № 19/101.

Колегія суду дослідивши матеріали справи зазначає, що Третя особа 1 неодноразово зверталася як до Відповідача так і до Третьої особи 2 з листами-вимогами щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, а саме:

· Листом-вимогою про усунення порушень за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № 19 адресованому Відповідачу (том 1, а.с. 32; доказ направлення том 1, а.с. 33), в котрому Третя особа 1 у відповідності до пункту 6.6 Іпотечного договору та на підставі статті 35 Закону України «Про іпотеку» вимагала від Третьої особи 2 погасити заборгованість (наведену вище у зазначеному листі), та зазначала, що в разі непогашення заборгованості з основної суми кредиту та процентів, Позивач зверне стягнення на предмет іпотеки;

· вимогою Третьої особи 1 про усунення порушення за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № 20 (том 1, а.с. 34; доказ направлення а.с. 35) направленою для Третьої особи 2, в котрій Третя особа 1 вимагала від Третьої особи 2 погашення перед Позивачем заборгованості з основної суми кредиту і процентів та зазначала, що в разі непогашення даної суми буде звернено стягнення на предмет іпотеки;

· повідомленням Третьої особи 1 про відступлення прав за Іпотечним договором від 19 лютого 2014 року № 23 (том 1, а.с. 36; доказ направлення на звороті а.с. 36) направленим для Третьої особи 2 щодо того, що з 17 лютого 2014 року Позивач є новим іпотекодержателем по Іпотечному договору;

· повідомленням Третьої особи 1 для Відповідача про відступлення прав за іпотечним договором від 19 лютого 2014 року № 22 (том 1, а.с. 37; доказ направлення на звороті а.с. 37) щодо того, що з 17 лютого 2014 року Позивач є новим іпотеко держателем по Іпотечному договору;

· повідомленням Позивача для Відповідача від 19 лютого 2014 року № Аі-110-02-14 (том 1, а.с. 38; доказ направлення а.с. 39) про відступлення прав за іпотечним договором з вимогою виконання порушеного зобов'язання за кредитним договором, в котрому Позивач вимагав від Відповідача негайного погашення наведеної в даному листі суми кредиту та процентів, зазначаючи при цьому окремим абзацом, що в разі непогашення даної заборгованості буде звернено стягнення на предмет іпотеки;

· повідомлення Позивача для Третьої особи 2 від 19 лютого 2014 року № Аі-109-02-14 про відступлення прав за іпотечним договором з вимогою про виконання порушеного зобов'язання за кредитним договором (том 1; а.с. 40; доказ направлення на а.с. 41), в котрому Позивач вимагав від Третьої особи 2 негайного погашення погашення зазначеної суми заборгованості, зазначаючи при цьому окремим абзацом, що в разі непогашення даної заборгованості буде звернено стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, як зауважує Позивач в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог (том 2, а.с. 144-146), Третя особа 2 своїх зобов'язань зі сплати процентів належним чином також не виконала.

При цьому, суд констатує, що дані проценти нараховані за період з 24 грудня 2009 року по 14 січня 2015 року, згідно розрахунку Позивача і склали 4 413 500 грн. (розрахунок на а.с. 147-148 в томі 2).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, як Третя особа 2 так і Відповідач свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів згідно Кредитного договору не виконали. Вищезазначені повідомлення-вимоги залишені ними без задоволення (кошти в сумі 3 500 000 грн. не повернуті), з огляду на що, Позивач звернуся до суду за захистом, як він вважає, свого порушеного права з позовом до Відповідача про стягнення за договором іпотеки в сумі 7 068 561 грн. 64 коп. (з яких: 3 500 000 грн. - заборгованість за кредитом; 4 4123 500 грн. - заборгованість за процентами).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 546 Цивільного кодексу України вбачається, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України: в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або тертої особи.

Згідно частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Колегія суду проаналізувавши правовідносини сторін, зауважує, що між Позивачем та Відповідачем виникли дані відносини внаслідок укладення Іпотечного договору та з урахуванням Договору про відступлення права вимоги, а тому підлягають застосуванню спеціальні норми матеріального права, котрі направленні саме на врегулювання відносин, котрі виникають при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, суд констатує, що статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що: іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Зі змісту частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що: за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку»: іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом; при користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу); іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно зі частиною 1 статті 10 Закону України «Про іпотеку», якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку»: у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з частин 1, 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку»: у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення; в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору; положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Колегія суду дослідивши Кредитний договір та Іпотечний договір, враховуєть, що Відповідачем неодноразово була подана заява про застосування позовної давності та безпосередньо зазначено в апеляційній скарзі як підставу для відмови в позові, і відповідно з врахуванням вимог Цивільного кодексу України та в аспекті вимог Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" колегія суду зауважує наступне.

Досліджуючи підстави позовної заяви та доводи і заперечення апеляційної скарги, колегією суду також враховуються висновки, висвітлені в аналізі Верховного Суду України щодо судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна та Судова практика Верховного Суду України з розгляду справ, що виникають з кредитних правовідносин, з врахуванням котрих вбачається наступне.

Отже, за нормами чинного законодавства України немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником - за кредитним договором; між кредитором і поручителем (іпотекодавцем тощо) - за відповідним договором, або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин.

В даній ж позовній заяві вбачається об'єднання різних відносин, адже Позивач, користуючись своїм законним правом, спочатку зазначає про сплату неповернутої Третьою особою 2 суми кредиту, потім нараховує відсотки за користування кредитними коштами спочатку в розмірі 17 відсотків (в період дії Кредитного договору - до 18 березня 2011 року), а потім в розмірі 27 відсотків (уже після закінчення терміну дії Кредитного договору і до моменту звернення з позовною заявою до суду), і уже визначаючи кінцеву суму, шляхом складання суми основної заборгованості та суми по відсоткам, просить звернути стягнення на предмет іпотеки саме для задоволення грошових вимог Позивача за Кредитним договором в межах цієї суми (7 913 500 грн.).

При цьому, колегія суду звертає увагу, що пунктом 2.1 Кредитного договору, котрим визначено зобов'язання, забезпечене іпотекою, зазначено лише про кредитні кошти в розмірі 3500 000 грн. та відсотки за користування цими коштами з розрахунку 17 відсотків річних. В той же час в даному випадку відсутні будь-які зазначення щодо забезпечення зобов'язання даною іпотекою зі сплати 27 відсотків, котрі передбачені підпунктом 3.2.18 Кредитного договору. Водночас, з розрахунку Позивача (том 2, а.с. 147-148) вбачається розрахування процентів з 19 березня 2011 року по 14 січня 2015 року з процентною ставкою 27 % річних (3 669 750 грн.) та звернення стягнення на предмет іпотеки в тому числі й в цій сумі.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про іпотеку», основне зобов'язання - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Отже, згідно із чинним законодавством, іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Питання про визначення дійсності правочину пов'язується з моментом його вчинення відповідно до статей 205-210 Цивільного кодексу. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Безпосередньо Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний (додатковий) характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а, отже, іпотека не може існувати самостійно без зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що: виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

З огляду на що, колегія суддів зазначає, що забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом встановлення способів, які стимулюють боржника до належної поведінки, гарантують виконання ним основного зобов'язання з урахуванням інтересів кредитора. Ці способи спрямовані на упередження або зменшення обсягу негативних наслідків, які можуть настати у разі порушення зобов'язання. Їх відрізняють за ступенем впливу на боржника та засобами досягнення мети. Вони полягають у покладенні на боржника додаткових майнових обтяжень (порука, неустойка), у резервуванні майна, за рахунок якого можливо забезпечити майнові інтереси кредитора (застава). Вибір конкретного способу забезпечення зобов'язання залежить від його особливостей, його придатності до застосування щодо конкретної ситуації та від змісту основного зобов'язання.

Поряд з тим, колегія суду зауважує, що забезпечення зобов'язання по суті створює нове зобов'язання (забезпечувальне), яке є акцесорним (додатковим), котре завжди виникає у зв'язку з основним зобов'язанням та залежить від долі останнього.

Таким чином, колегія судді констатує, що способи забезпечення зобов'язань (неустойка, порука, гарантія, та інші) - це встановлені законом чи договором забезпечувальні засоби майнового характеру, що існують, як правило, у вигляді акцесорних (додаткових) зобов'язань, які спрямовані на стимулювання боржника до здійснення виконання або іншим чином гарантують захист майнового інтересу кредитора у разі неспроможності боржника. Саме тому, звернення стягнення на заставне майно, котре здійснено за даним Іпотечним договором є акцесорним (додатковим) зобов'язанням по відношенню до основного зобов'язання - Кредитного договору.

Водночас, як вже вказано вище у даній постанові, в матеріалах справи міститься заява Відповідача про застосування строку позовної давності (том 1, а.с. 66-67; 109), котра обґрунтована тим, що застава є саме додатковим способом забезпечення основного зобов'язання, а в зв'язку з тим, що спливла позовна давність до основного зобов'язання, то відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України сплила позовна давність й до додаткового зобовязання.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що: за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Вимоги Позивача до Відповідача є грошовими (стягнення заборгованості за кредитним договором), однак з особливим порядком їх погашення - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, перебіг позовної давності для вимог про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки обраховується в такий самий спосіб як і до вимог про стягнення боргу за кредитним договором.

Колегією суду встановлено, що Позивач звернувся до суду з відповідним позовом (згідно дати позовної заяви) 17 березня 2014 року № Аі-150-03-14 (том 1, а.с. 2-5), що стверджується відміткою вхідного штампу служби діловодства господарського суду за вхідним № 772/14.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до статті 264 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Колегія суду констатує, що стаття 266 Цивільного кодексу України встановлює, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до пунктів 5.2-5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» , оскiльки зi спливом позовної давностi до основної вимоги позовна давнiсть спливає i до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 Цивільного кодексу України ), то господарським судам слiд мати на увазi таке.

До вiдповiдних додаткових вимог належать, крiм зазначених у цiй нормi, порука i притримання, а також iншi види забезпечення виконання зобов'язань, якi можуть бути встановленi договором або законом (частина друга статтi 546 Цивільного кодексу України). Водночас до них не вiдносяться гарантiя, яка не залежить вiд основного зобов'язання.

Позовна давнiсть обчислюється окремо щодо основної i щодо кожної додаткової вимоги. Вiдтак можливий сплив позовної давностi щодо додаткової вимоги, тодi як за основною вимогою позовна давнiсть триватиме. Але якщо позовна давнiсть спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла i стосовно додаткової вимоги.

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

При цьому укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором лише 17 лютого 2014 року не впливає на порядок перебігу позовної давності, оскільки за статтею 262 Цивільного кодексу України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Отже, купуючи борг, Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює її на власний ризик, повинен був усвідомлювати усі існуючі ризики, пов'язані із його стягненням.

Проаналізуавши вищезазначені норми матеріального та процесуального права щодо затосуання позовної давності, колегія суду констатує, що положеннями чинного законодавства України не встановлено спеціальних строків позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто до таких вимог підлягає застосуванню загальний строк тривалістю в три роки. Пред'явлення позову про стягнення основної заборгованості за кредитним договором не впливає на перебіг строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом вищезазначених норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Колегією суду встановлено, що згідно з умовами Кредитного договору Третя особа 2 зобов'язалася здійснити повернення кредиту не пізніше 18 березня 2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов Кредитного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

Згідно з підпунктом 3.2.2 Кредитного договору, обов'язком Третьої особи 2 є повне погашення кредиту не пізніше 18 березня 2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов цього договору - в 7-денний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

Відповідно до пункту 6.2 Іпотечного договору, у разі порушення Відповідачем умов, встановлених цим Договором та/або порушення Третьою особою 2 будь-якої у умов Кредитного договору та додаткових до нього договорів, Позивач (Третя особа 1) має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, передбаченого Кретиним договором та додатковими до нього договорами, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У силу вимог пункту 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Позатим, колегія суду зауважує, що, за умовами Кредитного договору сторони погодили зміну строку повернення усієї суми кредиту, яким визначили семиденний строк з дня отримання письмової вимоги Третьої особи 1 (Позивача).

З матеріалів справи вбачається, що Третя особа 1 направила Третій особі 2 вимогу про дострокове повернення кредиту № 431 від 18 травня 2009 року (том 2, а.с. 75; доказ направлення фіскальний чек від 10 червня 2009 року - а.с. 142). Зі змісту даної вимоги вбачається, що Третя особа 1 зазначала проте, що починаючи з січня місяця 2009 року Третя особа 2 не сплачує відсотки за користування кредитними коштами, посилаючись при цьому на підпункт 3.2.2 Кредитного договору (щодо погашення кредиту в семиденний строк з дня отримання даної письмової вимоги) попередила Третю особу 2 , що у випадку невиконання законних вимог Третьої особии 1, будуть ініційовані заходи по поверненню отриманих кредитних коштів та погашення заборгованості з прийнятого в іпотеку майна Відповідача в судовому порядку.

Поряд з тим, колегія суду зазначає, що виникнення у Третьої особи 2 обов'язку щодо дострокового повернення усієї суми кредиту встановлено рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 19/101 від 14 липня 2009 року (том 1, а.с. 84-81), яким достроково стягнуто з Третьої особи 2 суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 3 500 000 грн..

За приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що єдиною достеменно відомою датою (незважаючи на вимогу Позивача щодо погашення заборгованості від 18 травня 2009 року, з огляду на відсутність доказів щодо її отримання Відповідачем), яка може слугувати початковим моментом для обрахунку початку перебігу позовної давності за Кредитним договором (основним зобов'язанням), є дата прийняття рішення у справі № 19/101, тобто 14 липня 2009 року, а тому перебіг позовної давності за основним зобов'язанням (вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договром) є 15 липня 2009 року, який, відповідно, закінчився 15 липня 2012 року.

З наведеного вбачається, що Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000 грн. та відсотків за користування кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки уже після спливу позовної давності.

Таким чином, колегія суду дослідивши перебіг позовної давності в площинні початку перебігу позовної давності (14 липня 2009 року; рішення суду по справі № 19/101) дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки такий вид забезпечення зобов'язання як звернення стягнення на заставлене майно є додатковою (похідною) вимогою по відношенню до вимоги про стягнення коштів за кредитним договором (і пред'явлення позову про стягнення основної заборгованості за кредитним договором не впливає на перебіг строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки).

Дана позиція щодо того, що зі спливом позовної давності до основного зобов'язання спливає позовна давність й до додаткового зобов'язання (в даному випадку звернення стягнення на предмет іпотеки) висвітлена в постанові Вищого господпрського суду України від 29 жовтня 2014 року по справі № 904/4027/13.

Відтак з огляду на те, що позов в даній справі подано 17 березня 2014 року (тобто поза межами позовної давності), Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про застосування до вимог про звернення стягнення на майно позовну давність.

Відповідно, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи в площенні спливу позовної давності відносного основного зобов'язання, судова колегія дійшла висновку щодо необхідності відмови в задовленні позовних вимог Позивача щодо стягнення за договором іпотеки в сумі 7 068 561 грн. 64 коп. на підставі статтей 266, 267 Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, стосовно неправомірності та безпідставності звернення стягнення на предмет іпотеки по Договору іпотеки є підставними та правомвірними, а тому беруться до уваги колегією суду.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права (а саме статтей 260, 261, 266, 267 Цивільного кодексу України).

Дане, в свою чергу, в силу дії пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного рішення.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати в частинах задоволених місцевим господарським судом (зокрема в частинах звернення стягнення на предмет іпотеки; встановлення способу реалізації предмету іпотеки та розподілу судових витрат) і в цих частинах прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, в решті рішення залишити без змін.

Що ж стосується розподілу судових витрат, то колегія суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором звернулася саме Третя особа 1 (том 1, а.с. 135-140) котра й сплачувала судовий збір як за майнову вимогу, а не Позивач, і відповідно рішення господарського суду Рівненської області в справі № 19/101 від 14 липня 2009 року (том 1, а.с. 84-81), котрим було стягнуто з Третьої особи 2 на користь Третьої особи 1 заборгованість за Кредитним договором, було прийнято саме на користь Третьої особи 1 (а не Позивача).

Крім того, відповідно до Договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором до Позивача (нового кредитора) перейшли права у зобов'язанні по даному Кредитному договору саме з 24 грудня 2009 року (окрім права вимагати сплатити відсотки за користування кредитом по 23 грудня 2009 року включно в сумі 562 041 грн. 69 коп., тобто уже після винесення рішення місцевим господарським судом по справі № 19/101).

З огляду на що, вбачається, що Позивач не звертався до суду з майновою вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором (тобто початково не поніс майнових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду з вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором, адже, як уже зазначено вище в даній судовій постанові, такі витрати понесла саме Третя особа 1), а відразу ж, скориставшись своїм правом, звернувся з позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про те, що дана вимога (без первинного звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором) для даної сторони спору (Позивача) має саме майновий характер.

Відповідно до пункту 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесу розгляду прийнятої заяви (скарги), суд в залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений строк; стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої-четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на що апеляційним господарським судом було прийнято рішення щодо достягнення з Відповідача в доход державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги (з урахуванням вже сплаченого судового збору при подачі цієї апеляційної скарги).

Позатим, з врахуванням описаного вище, судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця Кнапця Віктора Яковича задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 06 квітня 2015 року в справі № 918/296/14 скасувати в частинах:

· звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1803-1 від 18 березня 2008 року, в рахунок погашення заборгованості Приватної агропромислової фірми "Брошукова" (вул. Лесі Українки, 35, с. Іваничі, Рівненський район, Рівненська область, 35363, код ЄДРПОУ 30716583) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (вул. Заводська, 1, с. Бабин, Гощанський район, Рівненська область, 35431, код ЄДРПОУ 34438102) за кредитним договором № 1803-1 від 18 березня 2008 року в сумі 3 674 708 грн. 33 коп.,а саме на: побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою "А-2", загальною площею 681,0 м. кв.; будівлю автовагової, позначену на плані земельної ділянки літерою "Б-1", загальною площею 76,1 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "В-1", загальною площею 1750,00 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Г-1", загальною площею 1764,5 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв.; будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою "Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв.; будівлю свинарника, позначену па плані земельної ділянки літерою "3-1", загальною площею 1705,9 м.кв.; будівлю гноєсховища, позначену на плані земельно" ділянки літерою "К-1", загальною площею 64,6 м. кв.; будівлю пожежного посту, позначену на плані земельної ділянки літерою "Л-1", загальною площею 122,7 м. кв.; будівлю рампи прийому та відгрузки свиней, позначену на плані земельної ділянки літерою "М-1", загальною площею 197,5 м. кв.; будівлю трансформаторної, позначену на плані земельної ділянки літерою "П-1", загальною лощею 48,2 м. кв.; будівлю котельні, позначену на плані земельної ділянки літерою "Р-1", загальною площею 191,8 м. кв.; блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами "С-1" та "С-2", загальною площею 441,9 м. кв.; будівлю складу, столярного цеху, позначених на плані земельної ділянки літерою "Т-1", загальною площею 191,4 м. кв.; будівлю водонапірної башні, позначену на плані земельної ділянки літерою "Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв., що належить фізичній особі-підприємцю Кнапцю Віктору Яковичу (вул. Черняка, 4А, кв. 15, м. Рівне, 33022, ідентифікаційний номер 2454900210) на праві власності; та

· встановлення способу реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 1803-1 від 18 березня 2008 року шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах - 5 415 400 грн., а саме: побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою "А-2", загальною площею 681,0 м. кв. - 214 600 грн.; будівля автовагової, позначена на плані земельної ділянки літерою "Б-1", загальною площею 76,1 м. кв. - 64 700 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "В-1", загальною площею 1750,00 м. кв. - 753 600 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Г-1", загальною площею 1764,5 м. кв. - 769 000 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв. - 749 600 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв. - 697 000 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв. - 695 100 грн.; будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою "3-1", загальною площею 1705,9 м.кв. - 720 400 грн.; будівля гноєсховища, позначена на плані земельної ділянки літерою "К-1", загальною площею 64,6 м. кв. - 25 800 грн.; будівля пожежного посту, позначена на плані земельної ділянки літерою "Л-1", загальною площею 122,7 м. кв. - 124 700 грн.; будівля рампи прийому та відгрузки свиней, позначена на плані земельної ділянки літерою "М-1", загальною площею 197,5 м. кв. - 69 200 грн.; будівля трансформаторної, позначена на плані земельної ділянки літерою "П-1", загальною лощею 48,2 м. кв. - 90 200 грн.; будівля котельні, позначена па плані земельної ділянки літерою "Р-1", загальною площею 191,8 м. кв. - 69 300 грн.; блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами "С-1" та "С-2", загальною площею 441,9 м. кв. - 251 100 грн.; будівля кладу, столярного цеху, позначених на плані земельної ділянки літерою "Т-1", загальною площею 191,4 м. кв. - 85 100 грн.; будівля водонапірної башні, позначена на плані земельної ділянки літерою "Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв. - 36 000 грн.; та

· розподілу судових витрат.

3. В цих частинах прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

4. В решті рішення господарського суду Рівненської області від 6 квітня 2015 року залишити без змін.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кнапця Віктора Яковича (вул. Черняка,4А, кв. 15, м. Рівне, 33022, ідентифікаційний номер 2454900210) в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 16 360 грн. 17 коп..

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (вул. Заводська, 1, с. Бабин, Гощанський район, Рівненська область, 35431, код ЄДРПОУ 34438102) на користь Фізичної особи-підприємця Кнапця Віктора Яковича (вул. Черняка,4А, кв. 15, м. Рівне, 33022, ідентифікаційний номер 2454900210) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 16 969 грн. 17 коп..

7. Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

10. Справу № 918/296/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Бучинська Г.Б.