Постанова № 44501637, 28.05.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа № 914/3333/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Кузя В.Л.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» від 05.02.2015р., №03.12-108

на рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2015р.

у справі № 914/3333/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Кримський содовий завод», м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів

про стягнення 138 336,06 грн.,

представники сторін:

- від позивача - не з'явився;

- від відповідача - не з'явився.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.01.2015р. (суддя Король М.Р.) у справі № 914/3333/14 позов публічного акціонерного товариства «Кримський содовий завод» (надалі ПАТ «Кримський содовий завод») задоволено. З товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський ізоляторний завод» (надалі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія») на користь позивача стягнуто 120882,06 грн. основного боргу, 8857,37 грн. пені, 7373,80 грн. інфляційних втрат, 1222,83 грн. - 3% річних та відшкодовано судовий збір.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору поставки № 40004960 від 05.12.2013р. позивачем відвантажено відповідачу продукцію, що підтверджується рахунком - фактурою № 90078469 від 30.04.2014 року на суму 235574,84 грн. та залізничною накладною № 45629268 від 30.04.2014 року. Відповідач взятих на себе зобов'язань в частині оплати поставленої продукції не виконав, внаслідок чого в останнього перед ПАТ «Кримський содовий завод» утворилась заборгованість на суму 120882,06 грн. За неналежне виконання ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» умов договору поставки позивачем нараховано пеню в розмірі 8625,91 грн., 7373,80 грн. інфляційних втрат та 117787,42 грн. - 3% річних. З врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б спростували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов до висновку про підставність заявлення та задоволення такого позову .

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» покликається на те, що ПАТ «Кримський содовий завод» є неналежним позивачем, оскільки ПАТ «Кримський содовий завод» з 01.11.2014р. зареєстроване як юридична особа за законодавством Російської Федерації. Разом з тим, скаржник зазначає, що позивач не є правонаступником ПАТ «Кримський содовий завод», яке було стороною договору поставки № 40004960 від 05.12.2013р., укладеного з ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» і відповідно, не є належним суб'єктом права на стягнення заборгованості за таким договором.

Відповідач своїм правом, наданим йому ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

05.12.2013 року між публічним акціонерним товариством «Кримський содовий завод» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (покупець) було укладено договір поставки № 40004960 (надалі договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти соду кальциновану технічну ГОСТ 5100-85, код ЗЕД 283620000 в кількості - марка "А" в біг - бегах - 1620 м. тонн (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що сторони визначають щомісячні об'єми відвантаження продукції шляхом підписання додаткових угод/специфікацій, що є невід'ємною частиною договору.

Розділом 2 договору врегульовано розмір ціни продукції, а саме п. 2.1. передбачено, що ціна за 1 метричну тону соди кальцинованої технічної складає марки "А" в біг - бегах - 2408,33 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 481,67 грн., а відповідно до додатку № 1 від 01.04.2014 року вартість 1 метричної тони соди кальцинованої технічної з 01.04.2014 року марки "А" в біг - бегах - 2593,33 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 518,67 грн.(сума договору складає 5083143 грн. (п.2.4 додаткової угоди) (а.с. 26 т.І).

Додатковою угодою № 3 від 14.04.2014 р. передбачено, що оплата за відвантажену по даному договору продукцію у квітні - травні 2014 року здійснюється покупцем шляхом перерахування 50% вартісної запланованої до відвантаження партії продукції, згідно рахунка на попередню оплату - не пізніше 7 календарних днів (з моменту оформлення рахунка). По закінченню вказаного строку рахунок на передоплату вважається недійсним. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Решту 50% вартості відвантаженої партії продукції оплачується покупцем грошовими коштами з відстрочкою платежу - 10 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження вважається дата оформлення залізничної накладної (а.с. 28 т. І).

Відповідно до умов додатку до договору № 3 від 14.04.2014р., у випадку порушення строку оплати покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно наявних у матеріалах справи рахунку - фактури № 90078469 від 30.04.2014 р. та залізничної накладної № 45629268 від 30.04.2014 р., позивач на виконання умов договору відвантажив відповідачу продукцію на суму 235574,84грн. (а.с. 37 т. І).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 40004960 від 05.12.2013р., в останнього утворилась заборгованість в сумі 120882,06 грн. На виконання вимог, передбачених в додатку до договору № 3 від 14.04.2014р. та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 8857,37 грн. 7373,80 грн. інфляційних втрат та 1222,83 грн. - 3% річних, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Судова колегія, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що рішення суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 2 ст.11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України)

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Аналізом матеріалів справи, а саме договору поставки № 40004960 від 05.12.2013р., встановлено, що вказаний договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини укладений між ПАТ «Кримський содовий завод», що знаходиться за адресою 96002, вул. Проектна, 1 м. Красноперекопськ, АР Крим, Україна та ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» - 79000, вул. Новаківського, 14 м. Львів, Україна.

Разом з тим в п. 10.2. договору вказано, що сторони є платниками податку на прибуток на загальних умовах, а в п. 12.1. договору вказано індивідувальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З долучених до матеріалів справи документів, а саме наказу ПАТ «Кримський содовий завод» від 21.10.2014р. № 875-к, свідоцтва Федеральної податкової служби про внесення відомостей про юридичну особу в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, свідоцтва Федеральної податкової служби про встановлення на облік російської організації в податковому органі за місцем її знаходження та статуту ПАТ «Кримський содовий завод» в новій редакції, затвердженій рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Кримський содовий завод», оформленого протоколом № 21 від 14.10.2014р. вбачається, що ПАТ «Кримський содовий завод» з 01.11.2014р. зареєстроване як юридична особа за законодавством Російської Федерації. Зазначеному підприємству присвоєно основний державний реєстраційний номер 1149102072547 та поставлено на облік в органи податкової служби Російської Федерації. При цьому, підставою для проведення такої реєстрації є внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб відомостей про юридичну особу, зареєстровану на території Республіки Крим чи території міста федерального значення Севастополь на день прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь.

З наведеного вбачається, що позивач визнав себе резидентом Російської Федерації і доказів правонаступництва українського підприємства до матеріалів справи не надав.

Разом з тим, з аналізу долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України (а.с. 62-67) вбачається, що ПАТ «Кримський содовий завод» (код ЄДР 054444546, Україні, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Проектна,1, індекс 96002) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі України і в стані припинення не перебуває, однак відомості про таку юридичну особу не підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 1 ст. 18 вказаного закону передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважають достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з п. 5.3. Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) та території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, а тому рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2015р. слід скасувати, а в позові відмовити.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2015р. у справі № 914/3333/14 скасувати. В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 29.05.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Кузь В.Л.