Постанова № 44501463, 27.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 911/4213/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Шипка В.В.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Косянчук В.В. (дов. від 20.03.2015);

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"

на рішення господарського суду Київської області від 19.03.2015

у справі № 911/4213/14 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області

до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"

про стягнення 345 475,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2015 у справі № 911/4213/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.03.2015 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на вказане рішення господарського суду Київської області від 19.03.2015 у даній справі та призначено її розгляд на 27.04.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у даній справі розгляд справи було відкладено на 27.05.2015.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2015 підтримав апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати.

В судове засідання 27.05.2015 представник позивача не з'явився. Про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Учасники судового процесу повідомлялись про час і місце судового розгляду, що підтверджується відмітками канцелярії про відправку на зворотньому боці ухвали суду апеляційної інстанції від 27.04.2015 у даній справі та копією загального реєстру на відправлення кореспонденції від 28.04.2015, що є доказами належного повідомлення учасників судового процесу.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, що не з'явився у судове засідання, за наявними у справі матеріалами, оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказував на те, що ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" має перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області прострочену заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що призначені згідно з п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, а також різниці між сумою пенсій, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача за період з травня 2014 року по вересень 2014 року кошти на відшкодування пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 333 374,22 грн., пільгових пенсій за списком № 2 у сумі 11 192,45 грн., наукових пенсій у сумі 909,01 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що факт порушення відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи та по суті відповідачем не спростований, та інше. Судова колегія вважає висновок суду першої інстанції цілком правомірним з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 05.12.2014 позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі.

25.12.2014 до господарського суду Київської області відповідачем було подано відзив б/н від 25.12.2014 на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд припинити провадження у даній справі № 911/4213/14, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2010 у справі № Б8/180-10 було порушено провадження про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція". Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012 у справі № Б8/180-10 судом було введено процедуру санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

На думку відповідача, оскільки провадження у справі № Б8/180-10 про банкрутство відповідача було порушено до набрання законної сили новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і у вказаній справі про банкрутство не було винесено постанови про визнання ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" банкрутом, суд при розгляді справи № Б8/180-10 керується приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19.01.2013, якими не було передбачено підвідомчість господарським судам справ у спорах з поточними вимогами до боржника, щодо якого відповідним господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що пред'явлення позовів та стягнення заборгованості за поточними вимогами до боржника здійснюється у загальному порядку відповідно до встановленої законодавством підвідомчості та підсудності, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції станом на 04.11.2012) встановлено спеціальний порядок пред'явлення поточних вимог кредиторами до боржника лише у межах ліквідаційної процедури. Оскільки заборгованість зі сплати пільгових та наукових пенсій на користь позивача за змістом позовних вимог виникла у період з травня 2014 року по вересень 2014 року, то така заборгованість належить до поточних кредиторських вимог, які можуть заявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Водночас, відповідач у суді першої інстанції зазначив, що за змістом ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку, а згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Відповідно до покладених завдань і функцій, згідно з ч. 1 ст. 58, ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.п. 1.1, 2.1, 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у цій сфері правовідносин, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на вищевикладене, відповідач зазначав про те, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах, у зв'язку з чим просив суд першої інстанції припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, який, відмовляючи в клопотанні відповідача про припинення провадження у справі, зазначила наступне.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 у даній справі було скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 03.10.2014 про відмову в прийнятті позовної заяви у даній справі № 911/4213/14.

Направляючи дану справу на розгляд до господарського суду Київської області, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2010 було порушено провадження у справі № Б8/180-10 про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", а ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012 у справі № Б8/180-10 судом було введено процедуру санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", з огляду на що позивачем обґрунтовано заявлена вимога до ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" саме до господарського, а не до адміністративного суду.

Як вже зазначалося вище, ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2010 було порушено провадження у справі № Б8/180-10 про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012 у справі № Б8/180-10 було введено процедуру санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Згідно з п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України "Про Положення про Пенсійний фонд України" від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру

Абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі - філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

У відповідності з п. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що після порушення справи про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за товариством перед відповідним органом Пенсійного фонду України утворилася заборгованість за період з травня 2014 року до вересня 2014 року в загальній сумі 345475,68 грн., що виникла внаслідок неперерахування коштів відшкодування пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 333374,22 грн., пільгових пенсій за списком № 2 у сумі 11192,45 грн., наукових пенсій у сумі 909,01 грн.

Так, відповідно до пункту 7 розділу XVIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 01.01.2011, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців, починаючи з 01.01.2011. Повідомлення про розстрочення суми заборгованості, пені та штрафних санкцій надсилається платникам у встановленому Пенсійним фондом України порядку.

Заборгованість ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" перед Управлінням Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області підтверджується копіями корінців повідомлень форми "Ю" від 30.05.2014 № 93-А, від 30.05.2014 № 94-А, від 03.06.2014 № 105-А, від 12.06.2014 № 107-А, від 12.06.2014 № 108-А, від 23.06.2014 № 112-А, від 23.06.2014 № 113-А, від 26.06.2014 № 114-А, від 26.06.2014 № 120-А, від 01.07.2014 № 126-А, від 09.07.2014 № 128-А, від 09.07.2014 № 131-А, від 14.07.2014 № 133-А, від 23.07.2014 № 134-А, від 04.08.2014 № 141-А, від 04.08.2014 № 142-А, від 04.08.2014 № 145-А, від 14.08.2014 № 151-А, від 02.09.2014 № 158-А, від 02.09.2014 № 160-А, від 11.09.2014 № 166-А, від 03.06.2014 № 58-Б, від 03.06.2014 № 64-Б, від 26.06.2014 № 74-Б, від 01.07.2014 № 78-Б, від 04.08.2014 № 99-Б, від 04.08.2014 № 105-Б, від 02.09.2014 № 114-Б, від 02.09.2014 № 126-Б, від 03.06.2014 № 30, від 05.06.2014 № 34, від 26.06.2014 № 38, від 09.07.2014 № 42, від 04.08.2014 № 47, від 02.09.2014 № 53, які були направлені ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", що підтверджується долученим до матеріалів справи відповідними копіями списків згрупованих внутрішніх поштових відправлень та реєстрами відправлених рекомендованих листів; розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з травня 2014 року по вересень 2014 року; повідомленнями про визначення зобов'язань зі сплати пільгових та наукових пенсій у вищевказаний період.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкого державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами вказаного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом .

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Проте, незважаючи на вищевказані норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", кошти на відшкодування виплачених пенсій за списком № 2 відповідачем не перераховувались, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість у загальній сумі 11192,45 грн.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівлі шахт та рудників за списком робіт і професій, затверджених Кабінетом Міністрів України починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100 відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Повідомлення складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємство щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, надсилає повідомлення для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду України за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду України за місцем його реєстрації.

Кошти на відшкодування виплачених пенсій за списком № 1 підприємством відповідача не перераховувались, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальній сумі 333374,22 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про наукову і науко-технічну діяльність", різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 затверджено порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи. За рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації незалежно від форм власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду України за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках. У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду України стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Кошти на відшкодування виплачених наукових пенсій також не перераховувались відповідачем, у зв'язку з чим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, в останнього виникла заборгованість у загальній сумі 909,01 грн.

Отже, зазначеними вище чинними нормативними актами передбачений обов'язок відповідача сплатити до відповідного органу Пенсійного фонду України витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

З огляду на викладене, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ірпені на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, списком № 2 та наукових пенсій, оскільки законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємств не виникає обов'язку відшкодовувати понесені органами Пенсійного фонду України витрати щодо доставки та виплати цих пенсій.

За таких обставин місцевий господарський суд, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішенні зі справи необхідного мотивування, дійшов обґрунтованих висновків, що відповідач доказів сплати витрат, понесених Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ірпені на виплату та доставку пільгових пенсій за заявлений період не надав, а тому й правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.

Доводи апелянта в апеляційній скарзі стосовно того, що пред'явлення позовів та стягнення заборгованості за поточними вимогами до боржника здійснюється лише у межах ліквідаційної процедури відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8.6. рекомендації Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики Закону" від 04.06.2004 № 04-5/1193 заяви поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Аналогічна позиція викладена у ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній з 19.01.2013): до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 19.03.2015 у справі № 911/4213/14. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 19.03.2015 у справі № 911/4213/14 - без змін.

2. Справу № 911/4213/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний: 02.06.2015.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.В. Шипко

В.О. Пантелієнко