Постанова № 44501442, 19.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 911/5426/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Хрипуна О.О.

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду Київської ообласті від 03.03.2015р. у справі № 911/5426/14 (суддя: Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Трейдсервісгруп"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський Дар"

про стягнення 4 260, 33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2015 по справі № 911/5426/14 у задоволені позову ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК "Трейдсервісгруп" та ТОВ "Давидівський Дар" про стягнення 4 260, 33 грн. - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов'язання ТОВ "Давидівський Дар" перед ТОВ "Тридента Агро" згідно договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26.02.2009 припинилися 22.10.2010, у зв'язку із їх виконанням. Наведене випливає з рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2010 у справі № 17/20 та рішення Господарського суду Полтавської області від 22.11.2011 у справі № 18/2853/11. Також, враховуючи наведені судові рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість ТОВ "Давидівський Дар" перед ТОВ "Тридента Агро" у розмірі 15 164,10 грн., не потребує доказування при розгляді справи № 911/5426/14. Разом з тим, всупереч наведеному, 24.01.2011 між ТОВ "Тридента Агро" та ФОП Грищенком О.М. укладено угоду № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, тобто після виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань перед ТОВ "Тридента Агро", а відтак наведена угода про заміну кредитора у зобов'язанні, враховуючи, що станом на 24.01.2011 зобов'язання ТОВ "Давидівський Дар" перед ТОВ "Тридента Агро" згідно договору купівлі-продажу № 14-02-209ЛБ від 26.02.2009 були виконані, не породжувала будь-яких прав та обов'язків. Отже, за відсутності самого права вимоги, відсутніми є також правові підстави для відступлення права вимоги. Також, суд першої інстанції зазначив, що виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Таким чином, враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2015 по справі № 911/5426/14 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області 03.03.2015 - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт вважає передчасними висновки суду першої інстанції про те, що зобов'язання за договором купівлі-продажу № 14-02-209ЛБ від 26.02.2009 припинилося, у зв'язку із прийняттям рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2010 у справі № 17/20. Скаржник зазначає, що за змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Крім того, апелянт зазначив, що датою фактичного виконанням рішення суду, в тому числі й погашення основного боргу, є дата - 22.10.2010. Серед іншого, скаржник, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 11.12.2014 по справі № 910/8733/14, зазначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника.

Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 19.08.2014 № 3-56гс14, оскільки відповідно до умов угоди № 25/01-10 від 25.01.2013 про заміну кредитора у зобов'язання, позивач отримав право вимагати від боржника суми заборгованості за інші періоди прострочення, ніж ті, що присуджені до стягнення за вищевказаними судовими рішеннями.

Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 по справі №911/5426/14 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 26.03.2015 справу № 911/5426/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 справу № 911/5426/14 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Хрипун О.О., справу призначено до розгляду на 29.04.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.05.2015.

В судовому засіданні 19.05.2015 представник апелянта підтримав, доводи, викладені в апеляційній скарзі та в письмових поясненнях від 18.05.2015, що подані через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду, просив рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 по справі № 911/5426/14 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідачі в судове засідання 19.05.2015 представників не направили, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавали. Про розгляд справи були повідомлені належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.02.2009 між ТОВ "Тридента Агро", як продавцем, та ТОВ "Давидівський Дар", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ, предметом якого є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому (п. 1.2.).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.04.2010 у справі № 17/20 встановлено наявність заборгованості ТОВ "Давидівський Дар" перед ТОВ "Тридента Агро", яка виникла через невиконання ТОВ "Давидівський Дар" умов договору № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009, в частині оплати товару на суму 15 164,10 грн.; присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь ТОВ "Тридента Агро" 15 164,10 грн. - основного боргу та 38,63 грн. - 3 % річних.

24.01.2011 між ТОВ "Тридента агро" та ФОП Грищенко О.М. було укладено угоду № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1. угоди № 12-ТА від 24.01.2011, первісний кредитор (ТОВ "Тридента агро") відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання ТОВ "Давидівський дар", зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної Угоди.

22.07.2011 на виконання угоди №12-ТА від 24.01.2011 про заміну кредитора у зобов'язанні ТОВ "Тридента Агро" направило на адресу ТОВ "Давидівський Дар" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.11.2011 у справі № 18/2853/11 за позовом Фізичної особи-підприємця Грищенка Олександра Миколайовича до ТОВ "Давидівський Дар" про стягнення 5 726,67 грн. встановлено, що ТОВ "Давидівський Дар" взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26.02.2009 належним чином та у повному обсязі виконало 22.10.2010. Вказаним рішенням позовні вимоги задоволено повністю, а саме присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь Фізичної особи-підприємця Грищенка Олександра Миколайовича 2 040,24 грн. - пені, 281,89 грн. - 3 % річних, 1 129,92 грн. - інфляційні нарахування за період з 08.01.2010 по 21.10.2010 та 2 274,62 грн. - штрафу.

25.01.2013 між ФОП Грищенко О.М та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" укладено угоду № 25/01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні(відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) .

Відповідно до п. 1.1 угоди № 25/01-10 від 25.01.2013 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Давидівський дар" зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповними виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009 щодо виконання грошового обов'язку.

17.02.2014 на виконання угоди № 25/01-10 від 25.01.2013 про заміну кредитора у зобов'язанні ФОП Грищенко О.М. направив на адресу ТОВ "Давидівський Дар" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

07.04.2014 між ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) укладено договір поруки № 07-04-2014-63, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "Давидівський Дар" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару) у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно з п. п. 2.1., 3.1. договору поруки № 07-04-2014-63 від 07.04.2014 під основним договором в договорі розуміють угоду № 25-01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013, укладену на підставі договору купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці) у сумі 500,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки № 07-04-2014-63 від 07.04.2014 у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки № 07-04-2014-63 від 07.04.2014 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач, на підставі угоди № 25-01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 та договору поруки № 07-04-2014-63 від 07.04.2014, звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) в сумі 401,77 грн., а також про стягнення з відповідача-2 2 606,76 грн. - пені, 357,12 грн. - 3 % річних за період з 26.03.2009 по 07.01.2010 та 894,68 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2009 по грудень 2009.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання ТОВ "Давидівський Дар" перед ТОВ "Тридента Агро" згідно договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26.02.2009 року припинилися 22.10.2010, у зв'язку з їх виконанням. Разом з тим, всупереч наведеному, 24.01.2011 між ТОВ "Тридента Агро" та ФОП Грищенком О.М. укладено угоду № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, тобто після виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань перед ТОВ "Тридента Агро", а відтак наведене угода про заміну кредитора у зобов'язанні, враховуючи, що станом на 24.01.2011 зобов'язання ТОВ "Давидівський Дар" перед ТОВ "Тридента Агро" згідно договору купівлі-продажу № 14-02-209ЛБ від 26.02.2009 були виконані, не породжувала будь-яких прав та обов'язків, а отже, за відсутності самого права вимоги, відсутніми є також правові підстави для відступлення права вимоги. Також, суд першої інстанції зазначив, що виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. З огляду на викладене, , суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає його таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також таким, що не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другої ст. 516 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.04.2010 у справі № 17/20 було встановлено наявність заборгованості ТОВ "Давидівський Дар" перед ТОВ "Тридента Агро", яка виникла через невиконання ТОВ "Давидівський Дар" умов договору № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009, в частині оплати товару на суму 15 164,10 грн., у зв'язку з чим було присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь ТОВ "Тридента Агро" суму основного боргу в розмірі 15164,10 грн.

Таким чином, приймаючи рішення від 08.04.2010 по справі № 17/20, Господарський суд Полтавської області, з урахуванням приписів ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а також обставин щодо відсутності погодженням умови договору купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009 строків оплати поставленого товару, погодився з доводами ТОВ "Тридента Агро" про те, що прострочення виконання зобов'язання відповідачем-2 почалося після прийняття такого товару, тобто після 24.03.2009 згідно видаткової накладної № РН-ЛБ00012 від 24.03.2009.

Серед іншого, у рішенні Господарського суду Полтавської області від 22.11.2011 у справі №18/2853/11 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Давидівський Дар" взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу №14-02-2009ЛБ від 26.02.2010 виконало у повному обсязі лише 09.08.2010 та 22.10.2010.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Дослідивши матеріали справи № 911/5426/14, судом апеляційної інстанції було встановлено, що додатком від 05.03.2009 до договору купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, ТОВ "Тридента Агро" та ТОВ "Давидівський Дар" погодили, що у випадку якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання вищевказаного договору, то для визначення суми, яка підлягає оплаті, сторони використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*В, де S - ціна на момент проплати, В - ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ)долара до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ)долара до гривні на день перерахування грошей.

Так, враховуючи вищенаведене, позивач, просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму дооцінки вартості товару (курсової різниці) в розмірі 401,77 грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що станом на день укладання договору купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009 курс НБУ долара США до гривні, тобто станом на 26.02.2009, становив: 1 долар США/7,70 грн., що є загальновідомою інформацією.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на день виконання відповідачем зобов'язання (на день перерахування грошей) за договором купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009 по оплаті товару курс НБУ долара США до гривні, тобто станом на 09.08.2010 та 22.10.2010 становив 1 долар США/7,89 грн. та 1 долар США/7,91 грн. відповідно.

Так, перевіривши розрахунок позивача суми дооцінки вартості товару (курсової різниці), враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009, а також умови договору поруки № 07-04-2014-63 від 07.04.2014, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів дооцінки вартості товару (курсової різниці) в розмірі 401,77 грн.

Також, враховуючи вищенаведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача-2 пеню в сумі 2 606,76 грн. за період з 26.03.2009 по 07.01.2010.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. договору купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.3. договору купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009, сторони відповідно ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок позивача пені, беручи до уваги прострочення відповідачем-2 виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу № 14-02-2009ЛБ від 26.02.2009 з 24.03.2009, а також те, що умовами наведеного договору погоджено нарахування штрафних санкцій без обмеження строку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача-2 пені в сумі 2 606,76 грн. за період з 26.03.2009 по 07.01.2010 - є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Серед іншого, позивачем, з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача-2 357,12 грн. 3% річних за період з 26.03.2009 по 07.01.2010 та 894,68 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2009 року по грудень 2009 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним позивачем розрахунком щодо сум, строків і ставок нарахувань наведених показників, у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а саме: з відповідача-2 на користь позивача підлягають стягненню 357,12 грн. 3% річних за період з 26.03.2009 по 07.01.2010 та 894,68 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2009 року по грудень 2009 року.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що оскільки виходячи із мотивувальної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 22.11.2011 у справі № 18/2853/11 зобов'язання ТОВ "Давидівський Дар" перед ТОВ "Тридента Агро" згідно договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26.02.2009 припинилися 22.10.2010, у зв'язку із його виконанням, а відтак угоду № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 24.01.2011 було укладено всупереч вищевказаним обставинам, внаслідок чого угода № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 24.01.2011 для ТОВ "Давидівський Дар" не породжувала будь-яких прав та обов'язків, а тому за відсутності самого права вимоги, відсутніми є також правові підстави для відступлення права вимоги, - колегія суддів апеляційної зазначає, що виконання відповідачем-2 зобов'язання за договором купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26.02.2009, не виключає відповідальності ТОВ "Давидівський Дар" за порушення строків його виконання у вигляді стягнення штрафних санкцій, а також не звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а також від обов'язку щодо оплати суми дооцінки вартості товару (курсової різниці).

Так, дослідивши умови угоди № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 24.01.2011, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 2.2. вказаної угоди ТОВ "Тридента Агро" повідомив, а ФОП Грищенко О.М. погодив те, що сума в розмірі 5 726,67 грн., що відступається згідно договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26.02.2009, є загальною сумою штрафних санкцій (пені, 3 % річних, інфляційних втрат, штрафу), котрі нараховані ТОВ "Тридента Агро" відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Серед іншого, дослідивши умови угоди № 25/01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 2.2. вказаної угоди встановлено, що з моменту укладання даної угоди, позивач наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26.02.2009 по відношенню відповідача-2 щодо розміру заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), нарахування пені, штрафу, 3% річних, інфляційних витрат за весь час прострочення, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26.02.2009, по відношенню до боржника.

Таким чином, з наведеного випливає, що як і за угодою № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 24.01.2011, так і за угодою № 25/01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 новим кредиторам було передано право вимоги тих сум заборгованості, що підлягають оплаті незалежно від обставин припинення/неприпинення зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що угода № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 24.01.2011 для ТОВ "Давидівський Дар" не породжувала будь-яких прав та обов'язків.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції також дійшла висновку про наявність правової підстави укладання угоди № 25/01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013, на підставі якої позов було подано саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

Висновок суду першої інстанції про те, що виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, - судом апеляційної інстанції вважається помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи з огляду на настпне.

Так, суд апеляційної інстанції враховує, що ані умовами угоди № 12-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 24.01.2011, ані умовами угоди № 25/01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 новим кредиторам не було передано право вимоги заборгованості, яка визнана за рішеннями суду, що набрали законної сили. Вказаними вище угодами передано право вимоги щодо сум заборгованості, які не заявлялися попередніми кредиторами до відповідача-2, в судовому порядку не розглядалися, а тому позовні вимоги, що є предметом розгляду справи № 911/5426/14, обґрунтовано заявлені саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів також дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, і викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, а тому в силу п. 1, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, сплачений судовий збір за подачу позову покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК "Трейдсервісгруп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Давидівський Дар" порівно.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані із оплатою послуг адвоката.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 1 Закону України "Про адвокатуру" адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Частина 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачає, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом першої інстанції, внаслідок відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", не було розглянуто питання щодо наявності/відсутності підстав покладення на відповідачів судові витрати, що пов'язані із оплатою послуг адвоката.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне розглянути питання про покладення на відповідачів судових витрат, що пов'язані із оплатою послуг адвоката.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 10-2/12-14.

Відповідно до умов п. 1.1. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 10-2/12-14 від 10.12.2014, адвокат зобов'язався надати позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між позивачем та відповідачем-2, які виникли на підставі договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26.02.2009, угоди № 25/01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 та на підставі договору поруки № 07-04-2014-63 від 07.04.2014, надання консультації з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), донарахованого розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед позивачем зобов'язання щодо договору купівлі-продажу №14-02-209ЛБ від 26.02.2009, угоди № 25/01-10 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 та на підставі договору поруки № 07-04-2014-63 від 07.04.2014, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені позивача до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів позивача у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.

Згідно п. 3.2. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 10-2/12-14 від 10.12.2014 сторони погодили, що розмір оплати послуг адвоката (гонорар) за даним договором становить 500,00 грн.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявні договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 10-2/12-14 від 10.12.2014, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 04.02.2015 та платіжне доручення № 749 від 19.01.2015 на суму 500,00 грн., в якій зазначено підставою платежу «за адвокатські послуги згідно договору № 10-2/12-14 від 10.12.2014».

За змістом ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Пунктом 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 передбачено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено повністю, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що заявлені до стягнення позивачем з відповідачів судові витрати, що пов'язані із оплатою послуг адвоката є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають стягненню в сумі 500 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Трейдсервісгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський Дар" порівну.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів порівну.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду Київської ообласті від 03.03.2015 у справі № 911/5426/14 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 у справі № 911/5426/14 - скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення: позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський Дар" задовольнити повністю.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н., с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський Дар" (37010, Полтавська обл., Пирятинський р-н., с. Давидівка, ідентифікаційний код 33166730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 401 (чотириста одна) грн. 77 коп. - заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський Дар" (37010, Полтавська обл., Пирятинський р-н., с. Давидівка, ідентифікаційний код 33166730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 2 606 (дві тисячі шістсот шість) грн. 76 коп. - пені, 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 12 коп. - 3% річних, 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн. 68 коп. - інфляційних втрат.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл.., Васильківський р-н., с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. - судового збору за подачу позовної заяви та 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. судових витрати, що пов'язані із оплатою послуг адвоката.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський Дар" (37010, Полтавська обл., Пирятинський р-н., с. Давидівка, ідентифікаційний код 33166730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. - судового збору за подачу позовної заяви та 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. судових витрати, що пов'язані із оплатою послуг адвоката.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл.., Васильківський р-н., с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 456 (чотириста п'ятдесят шість) 75 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський Дар" (37010, Полтавська обл., Пирятинський р-н., с. Давидівка, ідентифікаційний код 33166730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 456 (чотириста п'ятдесят шість) 75 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

9. Матеріали справи № 911/5426/14 повернути до Господарського суду Київської області.

10. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

О.О. Хрипун