Постанова № 44501420, 27.05.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м. Харків, 61022, тел. 050-056-77-75

Постанова

Іменем України

27.05.2015 справа №908/478/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Бойченко К.І. Скакун О.А., Стойка О.В. Черкашин І.І. - за довіреністю; Йосипенко Т.Д. - за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ-М", м. Київна рішення господарського судуЗапорізької областівід24.03.2015р. (підписано 30.03.2015р.)у справі№ 908/478/15-г (суддя Ярешко О.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " БК "ЕВЕРЕСТ-М", м. Київдо Національного природного парку "Великий Луг", м. Дніпрорудне Запорізька область простягнення 463 967 грн.12 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "ЕВЕРЕСТ-М", м. Київ (далі ТОВ "ЕВЕРЕСТ-М", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Національного природного парку "Великий Луг", м. Дніпрорудне Запорізька область (далі НПП "Великий Луг", відповідач) 3 % річних у сумі 677 грн. 31 коп., інфляційного збільшення боргу 27 213 грн. 33 коп., штрафу у сумі 84 663 грн. 69 коп., пені у сумі 217 706 грн. 64 коп.,нарахованих на підставі ч.2 ст.231 ГК України, 9 206 грн. 15 коп. збитків від порушення строку виконання зобов'язання, 120 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди та 4 500 грн. 00 коп. штрафу за прострочення передачі будівельного майданчика, нарахованого на підставі умов договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2015р. по даній справі позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 27 213 грн. 33 коп., інфляційного збільшення боргу, 3% річних у розмірі 596 грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 556 грн. 20 коп.

У частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ "БК "ЕВЕРЕСТ-М" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь інфляційні нарахування в сумі 27 213 грн. 33 коп., 3% річних в сумі 677 грн. 31 коп., нараховані на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України штраф в сумі 84 663 грн. 69 коп. і пеню в сумі 217 703 грн. 64 коп., збитки в сумі 9 206 грн. 15 коп. за порушення строків виконання зобов'язання та 120 00 грн. 00коп., упущеної вигоди.

В обґрунтуванні апеляційної скарги позивач зазначає, що, на його думку, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, за виключенням вимог позивача стосовно стягнення пені та штрафу, що нараховані на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Між позивачем та відповідачем 15.08.2011р. було укладено Договір підряду в капітальному будівництві № 1508/11 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті відповідача, а відповідач оплатити їх в порядку та в строк встановлені Договором.

Згідно п. 48 Договору розрахунки за виконані роботи повинні здійснюватися Замовником поетапно, на підставі Актів виконаних робіт.

Пункт 49 Договору встановлює обов'язок Замовника здійснити перерахунок коштів протягом 3-х календарних днів з дня підписання Актів.

Встановлено, що загальна сума, яка підлягала до сплати за актами виконаних робіт № 1, № 2 та № 3 від 25.12.2012 року та Акт № 4 від 26.12.2012 року, складала 1 209 481 грн. 32 коп. Зазначена сума мала бути перерахована протягом 3-х календарних днів з дня підписання Актів, однак була сплачена лише 29.10.2014 року. Зазначені обставини встановлені рішенням суду по справі № 908/4416/14 від 05.12.2014 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2014р. у справі №908/4416/14, яке набрало законної сили, з Національного природного парку «Великий Луг» на користь ТОВ «Будівельна компанія «ЕВЕРЕСТ-М» стягнуто інфляційні нарахування в сумі 202 711 грн. 35 коп., розрахованих з січня 2013р. по вересень 2014р. та 3% річних в сумі 65 804 грн. 80 коп, розрахованих за період з 29.12.2012р. по 22.10.2014р. та припинено провадження у справі у частині стягнення боргу за договором в сумі 1 209 481 грн. 32 коп. на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Відповідно до ч.3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивач наполягає на стягненні інфляційних нарахувань в сумі 27 213 грн. 33 коп., розрахованих за жовтень 2014р., а також 3% річних в сумі 677 грн. 31 коп., розрахованих з 23.10. по 29.10.2014р.

Господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 27 231 грн. 33 коп. та 3 % річних лише в сумі 596 грн. 46 коп. (за період з 23.10. по 28.102014р.)

Щодо стягнення 9 206 грн. 15 коп. збитків від порушення строку виконання зобов'язання та 120 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди з посиланням позивача на статті 22, 224, 225 ГК України та ст.623 ЦК України судова колегія зазначає наступне.

В обґрунтування вимог щодо стягнення збитків в сумі 9 206 грн. 15 коп. позивач зазначає, що через розмір і складність будівництва за договором він був вимушений витрачати всі людські та фінансові ресурси на виконання виключно договору з відповідачем. Позивач зазначає, що через невиплату заборгованості він не мав можливості своєчасно та в повному обсязі сплачувати Єдиний соціальний внесок щодо співробітників, внаслідок чого йому було нараховані штрафи та пені на загальну суму 9 206 грн. 15 коп.

За вимогами щодо стягнення 120 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди позивач стверджує, що він, розраховуючи на добросовісність виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, планував розмістити кошти на депозиті з метою отримання прибутку, однак, через невиконання відповідачем своїх зобов'язань, він не уклав зазначений правочин і втратив можливість одержати прибуток.

За розрахунком позивача, після сплати всіх обов'язкових платежів, від суми, яка належала до сплати, залишиться більше мільйона гривень вільних коштів, з яких 800 000 грн. 00 коп. він хотів розмістити на депозиті під 15% річних. Тобто, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилася, як стверджує позивач, упущена вигода в сумі 120 000 грн. 00коп.

Пунктом 34 договору сторони узгодили, що Замовник (відповідач) зобов'язаний передати Підряднику (позивачу) будівельний майданчик (фронт робіт) та всю дозвільну документацію протягом 7 днів з дати підписання договору.

Відповідно до пункту 61 Договору за кожен день прострочення передачі будівельного майданчика до 90 днів, Замовник має сплатити штраф в розмірі 10 гривень на день, а після 90 днів - по 100 гривень на день. Пунктом 34 Договору відповідач був зобов'язаний передати позивачу будівельний майданчик протягом 7 днів з дати підписання Договору. позивачем нарахований до сплати відповідачу штраф у розмірі 4500 грн.

Встановлено, що будівельний майданчик був переданий лише 26.11.2011р.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності в частині стягнення пені та штрафів.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Судова колегія вважає обґрунтованою відмову у задоволені позовних вимогах про стягнення з відповідача 4500 грн. штрафу за прострочення передачі будівельного майданчику у зв'язку зі спливом позовної давності 26.11.2012 р.

Щодо 120 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди та 9 206 грн. 15 коп. збитків від порушення строку виконання зобов'язання, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно приписів частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За мотивами статті 623 Цивільного кодексу України для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "ЕВЕРЕСТ-М" в частині стягнення з відповідача 9 206 грн. 15 коп, збитків за прострочення грошового зобов'язання відсутні, оскільки позивачем не доведено, що здійснення оплати Єдиного соціального внеску щодо співробітників позивач міг здійснити лише з коштів, які б своєчасно надішли за Договором № 1508/11 від 15.08.2011 р.

Вимогами стягнення 120 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди також є недоведеними, оскільки відсутні обставини стверджувати про реальність цих доходів, які пов'язані з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань з боку відповідача, що і стало причиною, яка позбавила позивача отримати спірний прибуток.

Позивачем не доведено наявність обов'язку відповідача здійснювати розрахунки за договором за іншими банківськими реквізитами, ніж за тими, що вказані у договорі.

Тому, господарський суд Запорізької області правомірно відмовив у задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 120 000 грн. 00 коп. упущеної вигоди.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 84 663 грн. 69 коп. та пені у сумі 217 706 грн. 64 коп., нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо тільки при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання саме негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.10 р. по справі № 42/562 та від 28.02.11 р. по справі № 23/225, які згідно приписів ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 84 663 грн. 69 коп. та пені у сумі 217 706 грн. 64 коп. на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України слід відмовити, оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до відповідача цього виду законних штрафних санкцій.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає залишенню в силі з мотивів, викладених у даній постанові. Судові витрати покладаються на заявника скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 43, 49, 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ-М" на рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі №908/478/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 року у справі № 908/478/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді: О.А. Скакун

О.В. Стойка

Надруковано: 5 прим.

1.позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4. апеляційному суду

5. ГСЗО