Постанова № 44501320, 02.06.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 року Справа № 904/312/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Науменко І.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Капля Ю.П. представник, довіреність № 1196 від 13.12.14;

від відповідача: Москвіна Т.В. представник, довіреність №2 від 22.04.15 (була присутня в судовому засіданні 14 травня 2015 року); Малий О.О. представник, паспорт АК132339 виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 02.04.98;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства фірма "МОСТ", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року у справі № 904/312/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Київ

до Приватного підприємства фірма "МОСТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 54386, 99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року (суддя Кеся Н.Б.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Київ до Приватного підприємства фірма "МОСТ", м. Дніпропетровськ про стягнення 54386, 99 грн., задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства фірма "МОСТ", м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Київ суму 37300,00 грн. основного боргу, 3836,71 грн. пені, 999,45 грн. 3% річних, 9550,83 інфляційних збитків, 1827,00 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 2700,00 грн. припинено провадження у справі.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем договору купівлі- продажу від 03 квітня 2013 року в частині своєчасного розрахунку за передбачений товар.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 2 700 грн., господарський суд послався на те, що відповідач вказану грошову суму оплатив 10 лютого 2015 року платіжним дорученням №18.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач його оскаржує на предмет неповного з ?ясування обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права.

Апелянт посилається на те, що ним було додаткового оплачено позивачу борг на суму 2 000 грн. платіжним дорученням №2 від 17 лютого 2015 року. Проте, ця обставина судом не була врахована. Вважає, що позивач з урахуванням всіх сплачених сум повинен був надати уточнений розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції, пені, процентів.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року с прийняттям нового рішення по справі.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, посилається на те, що станом на дату подання позовної заяви з урахуванням здійсненої часткової оплати борг відповідача становив 40 000 грн. Пеня розрахована з урахуванням обмежень встановлених статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та статтею 258 Цивільного кодексу України за період з 03 березня 2014 року по 01 вересня 2014 року від суми боргу 40 000 грн., станом на 21 січня 2015 року розмір пені становить 3 836, 71 грн. Інфляційні збитки та 3% річних розраховані за період з 03 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року від суми боргу 40 000 грн.

Позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 травня 2015 року зобов'язано сторони звірити розрахунки за договором №117/Б/ДП1 від 03 січня 2013 року, позивача надати суду акт звірки.

Проте, звірка між сторонами не здійснена, позивачем надано суду акт звірки підписаний в односторонньому порядку.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група "Епіцентр К" (далі продавець) та Приватним підприємством фірма "МОСТ" (далі покупець) 03.01.2013р. був укладений договір купівлі-продажу товару з відстроченням оплати №117/Б/ДП1 (далі договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.1 договору).

Загальна вартість договору складається з суми товару, придбаного покупцем протягом строком дії цього договору та вказаного у видаткових накладних на такий товар. Ціна товару визначається у видаткових накладних і встановлюється в національній валюті України. (п.п.2.1, 2.2 договору).

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем на підставі видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін (п. 5.2 договору).

Оплата за товар здійснюється покупцем за визначеною в п.п.2.2 цього договору ціною та у строк, що не перевищує 60 (шістдесят) календарних днів від дати отримання товару покупцем (дати вказаної у видатковій накладній) шляхом банківського переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідного гіпермаркету продавця, що вказується у рахунку - фактурі. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною (п. 3.1 договору).

Позивач поставив відповідачу товар -плиту OSB -322 мм 2500 x 250 kronospan на суму 104 781, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною Рнк/DP-0021440 від 30 грудня 2013 року та довіреністю №122 від 27 грудня 2013 року, виданою Приватним підприємством фірмою "Мост" інженеру -технологу Косенко М.Г. (а.с.15-16).

Відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 64 781, 60 грн., відтак на час звернення з відповідним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 000 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено позивачу 2 700 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18 від 10 лютого 2015 року і підтверджується позивачем (а.с.27).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ним сплачено 17 лютого 2015 року 2 000 грн., в підтвердження чого додає платіжне доручення №2 (а.с.48).

Позивач в судовому засіданні і у відзиві на апеляційну скаргу підтвердив надходження від відповідача 2 000 грн. за вказаним платіжним дорученням.

Позивач не обґрунтував причини з яких докази в підтвердження оплати 2 000 грн. не були надані суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За наведених підстав судова колегія долучає до матеріалів справи платіжне доручення №2 від 17 лютого 2015 року і враховує, що відповідачем до ухвалення рішення по цій справі було сплачено 2 000 грн., що не знайшло відображення в рішенні господарського суду.

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України. До відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Факт поставки товару з боку позивача доводиться матеріалами справи. Зобов'язання Відповідача щодо оплати товару передбачено умовами договору та нормами ст.655 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до приписів ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Матеріалами справи доведено неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 03 січня 2013 року в частині розрахунку за поставлену продукцію у строк, що не перевищує 60 календарних днів.

Враховуючи часткову оплату в сумі 2 700 грн. та 2 000 грн., стягненню підлягає основний борг в розмірі 35 300, 00 грн.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В п.8.1 договору сторони передбачили, що за порушення зобов'язання згідно з п.3.1 договору покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 03 березня 2015 року по 01 вересня 2014 року в розмірі 3 836, 71 грн. виходячи із суми основного боргу 40 000 грн. (а.с.10).

Розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", враховує приписи ст.232 Господарського кодексу України, не містить арифметичних помилок.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 03 березня 2014 року -31 грудня 2014 року в розмірі 9 550, 83 грн., та 3% річних за цей період в розмірі 999, 45 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахований за період з 03 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року, апеляційний господарський суд вважає, що розрахунок позивача відповідає чинному законодавству України, враховує положення листа Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", не містить арифметичних помилок.

Таким чином, господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 3 836, 71 грн. пені, 999, 45 грн. 3% річних, 9 550, 83 інфляційних втрат.

Доводи апелянта, що розрахунок пені, інфляційних втрат та процентів не враховує часткову погашену суму боргу не відповідає обставинам справи.

Погашення боргу в загальній сумі 4 700 грн. здійснено 10 та 17 лютого 2015 року, втім розрахунок пені включає період з 03 березня 2014 року по 01 вересня 2014 року, а інфляційні втрати та проценти розраховані станом на 31 грудня 2014 року, тобто до часу коли відбулося часткове погашення боргу.

З врахуванням викладеного, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року підлягає зміні в частині стягнення основного боргу та розміру боргу в частині припинення провадження у справі.

Стягненню підлягає основний борг в розмірі 35 300, 00 грн., в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 4 700 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта, оскільки ним не доведено причини, з яких він не надав господарському суду докази часткового погашення боргу в розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст.49, п.11 ч.1 ст.80, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "МОСТ", м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року у справі № 904/312/15 змінити, виклавши другу і третю частини резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Приватного підприємства фірма "МОСТ", м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Київ 35 300, 00 грн. основного боргу, 3 836, 71 грн. пені, 999, 45 грн. 3% річних, 9 550, 83 грн. інфляційних витрат, 1 827, 00 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 4 700, 00 грн. провадження у справі припинити.

Видати наказ".

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя І.М. Науменко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 03.06.15 р.)