Постанова № 44500660, 25.05.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року Справа № 803/788/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Сасовського Р.І.,

представника відповідача Авраменка Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Луцьку Волинської області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області (далі - УПФ України в м.Луцьку, управління, позивач) звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Луцьку Волинської області (далі - Відділення ВД ФССНВ у м.Луцьку, відділення, відповідач) про стягнення заборгованості по витратах на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період жовтня по грудень 2014 року в сумі 3508,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» за період з жовтня по грудень 2014 року відмовився від відшкодування понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсії в сумі 3508,05 грн., призначеної по інвалідності внаслідок нещасного видатку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, мотивуючи тим, що вказані громадяни отримали травми внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався під час виконання ними трудових обов'язків за межами України. Відмова відділення у відшкодуванні витрат на виплату пенсій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року мотивована тим, що вказані громадяни отримали травми не на виробництві.

Позивачем направлялись акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з жовтня по грудень 2014 року, в тому числі по пенсіонерах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Оскільки відповідач відмовляється включати зазначену суму до такого акту звірки, тому позивач просить стягнути з Відділення ВД ФССНВ у м.Луцьку витрати на виплату та доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період з жовтня по грудень 2014 року включно у розмірі 3508,05 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач позовні вимоги УПФ України в м.Луцьку не визнав. Зазначив, що відділення Фонду не може прийняти до відшкодування заявлені витрати, оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 отримали травми на території країн Співдружності Незалежних Держав (далі - країни СНД), а тому вони не є застрахованими особами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Пенсіонер ОСОБА_8 отримав ушкодження здоров'я під час виконання будівельних робіт, працюючи на умовах цивільно-правового договору, з його нарахованого доходу не проводилась сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсіонер ОСОБА_9 отримав травму, виконуючи роботи по демонтажу ткацького цеху, що належить ТзОВ «Лутекс», не перебуваючи в трудових відносинах з товариством та не сплачуючи страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. На час отримання ушкодження здоров'я ОСОБА_9 перебував на обліку в Луцькому міському центрі зайнятості як безробітний. Крім того, зазначив, що за відсутності у відділенні Фонду особових справ потерпілих, відділення не має правових підстав для здійснення відшкодувань УПФУ в м.Луцьку витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Просив в задоволенні позовних вимог УПФ України в м.Луцьку відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з жовтня по грудень 2014 року УПФУ в м.Луцьку проводилась виплата громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Каліцтво громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заподіяно на підприємствах, розташованих на території СНД, що підтверджується актами про нещасний випадок форми Н-1 (а.с.21-28).

Громадянин ОСОБА_8 трудове каліцтво отримав 18 жовтня 2012 року у місті Луцьку Волинської області при виконанні трудових обов'язків у ТзОВ «Оріон Будінвест-2», що підтверджується актом №1 про нещасний випадок форми Н-1 (а.с.29-31), протоколом про призначення пенсії №2248 від 13.06.2013 року (а.с.34).

Факт отримання громадянином ОСОБА_9 трудового каліцтва 28 листопада 2006 року підтверджується актом про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом № 1 форми Н-1 від 28 листопада 2006 року (а.с.32-33), розпорядженням про призначення пенсії №803593 від 25.09.2014 року (а.с.35).

Відповідно до витягів із актів огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) вищевказаним пенсіонерам встановлена перша, друга та третя групи інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с.15-20).

Позивач в період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року щомісячно проводив звірку з відповідачем по особах, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, результати яких викладено у відповідних актах (а.с.6, 9, 12). Розбіжності виникли по витратах на виплату і доставку пенсії, призначеної по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які перебувають на обліку в УПФУ у місті Луцьку. Вказані фактичні обставини підтверджуються таблицями розбіжностей за вказаний період (а.с.5, 7, 10, 13).

Відповідно до статей 8, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Разом з тим, статтями 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати шкоду, яка заподіяна працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я або у випадку його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, що знаходилися на його утриманні, пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання та пенсію у зв'язку з утратою годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом частини другої статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу XI Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 пункту 3 розділу XI Прикінцеві положення цього ж Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Як вбачається з абзацу 9 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, вимога про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які отримали каліцтво на території Російської Федерації, в розмірі 1954,74 грн. підлягає до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04 червня 2013 року у справі №21-150а13, яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року №5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за №376/7697 (далі - Порядок), передбачає проведення між Фондом соцстраху та Пенсійним фондом щомісячних звірок витрат та їх відшкодування за особовими справами потерпілих, які застраховані відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Однак громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не є застрахованими особами відповідно до вищевказаного Закону, відтак підстави для відшкодування витрат на виплату їм пенсії відсутні.

Так, пунктом 2 Порядку передбачено, що Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Отже, зазначеною нормою передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовує виграти, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до пункту 5 Порядку органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі вказаної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розбіжності при складанні актів звірок органами Пенсійного фонду України та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення можуть бути вирішені лише центральними органами Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Невключення районним відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сум по акту звірки не позбавляє права направити не повністю узгоджений акт звірки та відповідну довідку до центральних органів, а відповідні центральні органи визнати ці суми та провести їх відшкодування, а в разі незгоди вирішити спір у судовому порядку між собою.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишньої республіки СРСР, і витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України в м.Луцьку у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва підлягають відшкодуванню за рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Луцьку, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по виплаті та доставці пенсій зазначеним особам підлягають до задоволення.

Доводи відповідача про безпідставність позовних вимог в частині відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період з жовтня по грудень 2014 року в розмірі 1553,31 грн. з тих підстав, що нещасний випадок з ними стався як такий, що не пов'язаний з виробництвом; з їх доходів не сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві не беруться судом до уваги, виходячи із наступного.

Факт отримання трудового каліцтва ОСОБА_8 при виконанні трудових обов'язків на ТзОВ «Оріон Будінвест-2» 18 жовтня 2012 року підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 №1 від 20 травня 2013 року (а.с.29-31).

Факт отримання трудового каліцтва ОСОБА_9 при виконанні трудових обов'язків на ТзОВ «Лутекс» 28 листопада 2006 року підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 №1 від 19 квітня 2013 року (а.с.32-33).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхувальниками є роботодавці. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Статтями 7, 8 Закону встановлено, що роботодавцем, відповідно до цього Закону, вважається юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю, підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку.

Керуючись наведеними нормами суд дійшов висновку, що несплата роботодавцем страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві не ставить в залежність факт страхування працівників, оскільки такому страхуванню останні підлягають в обов'язковому порядку.

Згідно із статтями 13, 14, 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Стаття 37 цього Закону встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг.

Так, фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:

1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Судом не встановлено передбачених законом підстав для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, крім того, норма ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не містить обмежень щодо страхових виплат у випадку невиконання роботодавцем обов'язку щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.

Доводи відповідача про безпідставність позовних вимог в частині відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку із відсутністю у Відділення ВД ФССНВ у м.Луцьку особових справ пенсіонерів не беруться судом до уваги, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями в триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, в тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли 8-річного віку; 4) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу. Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Якщо застрахований або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що вони покликані регулювати порядок розгляду Фондом соціального страхування справ про страхові виплати, в даному ж випадку пенсійні справи зазначених осіб знаходяться в УПФУ у м.Луцьку і виплати пенсії проводяться останнім, відповідачем здійснюється відшкодування УПФУ у м.Луцьку таких витрат.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги УПФУ в м.Луцьку про стягнення з Відділення ВД ФССНВ у м.Луцьку витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період з жовтня по грудень 2014 року в сумі 3508,05 грн. підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Луцьку Волинської області (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 1, код ЄДРПОУ 25910217) на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Грушевського, будинок 1, код ЄДРПОУ 20125593) витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за період з жовтня по грудень 2014 року в сумі 3508,05 грн. (три тисячі п'ятсот вісім грн. 05 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 02 червня 2015 року.