Рішення № 44500500, 08.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2015 р. Справа № 918/11/15

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Релігійної громади Свято - Успенської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Птича Дубенського району

до Релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви-Київський патріархат с. Птича Дубенського району

про усунення перешкод в користуванні приміщенням церкви

За участі представників:

від позивача: Шоцький В.І. (договір-доручення від 26.05.2015 року);

Сисонюк М.Я. - керівник;

від відповідача: Смачило І.В. (довіреність від 21.01.2015 року);

Загребельний І.М. - керівник.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: У січні 2015 року Релігійна громада Свято - Успенської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Птича Дубенського району звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату про усунення перешкод в користуванні приміщенням церкви.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15 січня 2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 27 січня 2015 року.

29.01.2015 року позивачем через відділ канцелярії суду подано клопотання про заміну первісного відповідача - Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату на належного Релігійну громаду Успіння Пресвятої Богородиці парафії Рівненської Єпархії Української православної церкви - Київський патріархат с. Птича Дубенського району.

03.02.2015 року представником Релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці парафії Рівненської Єпархії Української православної церкви - Київський патріархат с. Птича Дубенського району подано клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 ГПК України. Оскільки у вказаному клопотанні, всупереч п.2, 4 ч.2 ст. 38 ГПК не зазначено обставин, які перешкоджають наданню таких доказів та обставин, які можуть підтвердити ці докази, судом дане клопотання не задоволено.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.02.2015 року здійснено заміну неналежного відповідача Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату на належного - Релігійну громаду Успіння Пресвятої Богородиці парафії Рівненської Єпархії Української православної церкви - Київський патріархат с. Птича Дубенського району.

18.02.2015 року позивачем через відділ канцелярії суду подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Рівненську обласну державну адміністрації. Необхідність залучення зазначеної третьої особи мотивована тим, що Рівненська обласна державна адміністрація може роз'яснити зміст документів, що містяться в справі. Однак, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання позивача, оскільки в клопотанні не обґрунтовано, та судом не вбачається, яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки вказаної особи.

27.01.2015 року та 18.02.2015 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяви про збільшення, доповнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить: усунути перешкоди в користуванні, розпорядженні та володінні позивачем будівлею церкви в с. Птича вул. Львівська 27-а Дубенського району Рівненської області шляхом зобов'язання релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви - Київський патріархат с. Птича Дубенського району не чинити перешкоди в користуванні приміщенням церкви в с. Птича вул. Львівська 27-а Дубенського району Рівненської області, проводити богослужіння та релігійні обряди в іншому приміщенні. Суд не приймає вказані заяви до розгляду, з огляду на позицію Пленуму Вищого господарського суду України викладену у п. 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011 року, згідно з якою збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

У судовому засіданні 18.02.2015 року оголошувалась перерва до 03.03.2015 року, про що сторони повідомлялись під розписку в протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 13.03.2015 року оголошувалась перерва до 08.04.2015 року, про що сторони повідомлялись під підпис у розписці про оголошення перерви.

Ухвалою суду від 03.03.2015 року строк розгляду спору №918/11/15 в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів.

08 квітня 2015 року у судовому засіданні представником відповідача - адвокатом Смачило І.В. було подано заяву про відвід судді господарського суду Рівненської області Пашкевич І.О.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.04.2015 року у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Смачило І.В. про відвід судді Пашкевич І.О. відмовлено.

У судовому засіданні 08.04.2015 року позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Зазначив, що захоплення приміщення церкви продовжується і по даний час, а позивач позбавлений можливості користуватись належним їм майном.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав. У судовому засіданні 08.04.2015 року заперечив проти позовних вимог. Вказав, що позивачем не надано доказів належності останньому спірного приміщення церкви, відтак позов про усунення перешкод у користуванні майном, що не належить позивачу не підлягає задоволенню. Крім того, представник відповідача зазначив, що на момент звернення до суду та на момент виникнення конфлікту між релігійними громадами, юридичної особи - відповідача не існувало, тому позов не підлягає задоволенню.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

В результаті розгляду матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що повним найменуванням позивача у справі - Релігійної громади Свято - Успенської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с.Птича Дубенського району до 28.02.2013 року було - Українська православна церква с. Птича, що підтверджується свідоцтвом № 114 про реєстрацію статуту релігійної громади від 25.09.1991 року за № 173 (а.с. 9) та довідкою про взяття на облік платника податків №103 від 07.10.2004 року (а.с. 12). Згідно вказаних документів Українська православна церква с. Птича зареєстрована на підставі Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" як релігійна організація, керівником якої є Сисонюк Микола Якович.

Відповідно до розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 25.02.2013 року № 89 "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" зареєстровано статут релігійної громади Української православної церкви в с.Птича Дубенського району, за рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів від 25.09.1991 року № 173, у нові редакції, за адресою: вул. Львівська, 27-а, с. Птича, Дубенського району, Рівненської області, 35645, з юридичною назвою - релігійна громада Свято-Успенської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Птича Дубенського району (а.с. 72-74, 92).

Згідно указу Архієпископа Волинського та Рівненського № 572 від 30.07.1971 року священика Сисонюка Миколу Яковича було назначено настоятелем св. Успенської церкви села Птича, Дубенського району, Рівненської області (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів Виконавчого комітету від 25.09.1991 року № 173 "Про реєстрацію статутів релігійних громад та передачу культових будівель" вирішено організаціям, на балансі яких знаходяться культові будівлі і майно, повернути їх безоплатно у власність релігійній громадам УПЦ, зокрема і позивачу в населеному пункті: с. Птича (п. 1.2. рішення, а.с. 32-38).

Також, судом встановлено, що культова будівля в селі Птича Дубенського району Рівненської області (св. Успенська церква), зареєстрована за релігійною громадою Української Православної церкви, тобто за позивачем, на підставі рішення від 28.09.1991 р. № 173, що підтверджується реєстраційним посвідченням, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 16).

Водночас, з наявного у матеріалах справи державного акту на право постійного користування землею від 25.09.1996 року вбачається, що позивачу, на підставі рішення Птицької сільської Ради народних депутатів від 13.09.1996 року № 19 надано у постійне користування 0,25 га землі для розміщення культових споруд, житлових та господарських будівель (а.с. 14-15).

Звертаючись з даним позовом позивач зазначив, що останній позбавлений можливості користуватися своїм майно, зокрема приміщенням церкви, проводити богослужіння та релігійні обряди у зв'язку з тим, що релігійна громада Української Православної церкви Київського Патріархату самовільно захопила спірну релігійну споруду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з довідки про прийняття і реєстрацію повідомлення про кримінальне правопорушення виданої Дубенським МВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 12.01.2015 року № 55/10-130, досудовим розслідуванням встановлено, що 26.12.2014 року мешканці с. Птича, Дубенського району, Рівненської області на чолі із Войтюком Миколою Олександровичем, самовільно пройшли в храм Успіння Пресвятої Богородиці, щоб відправляти молебень без належної на те згоди Сисонюка Миколи Яковича (а.с.24).

Судом також встановлено, що 27.12.2014 року, у зв'язку із вкрай напруженою ситуацією, що склалася 26.12.2014 року щодо користування церквою, за наполяганням обох сторін конфлікту домовлено тимчасово опечатати храм, щоб запобігти загостренню конфліктної ситуації. Храм опечатано печаткою сільської ради, що стверджується листом сільського голови Птицької сільської ради Дубенського району Рівненської області №682 від 31.12.2014 року (а.с. 23).

Проте, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач, як юридична особа зареєстрований та взятий на облік до Головного управління регіональної статистки, Дубенської ОДПІ - 13.01.2015 року (а.с. 49).

Відповідно до ч. 4 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 4 ст. 87 ЦК України передбачено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Таким чином, судом встановлено, що на момент конфлікту який виник щодо користування спірною релігійною спорудою, Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви-Київський патріархат с. Птича Дубенського району не була створеною та не могла порушувати права та інтереси позивача щодо розпоряджання, користування та володіння спірною церквою.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо порушення саме відповідачем прав та інтересів позивача у володінні, користуванні та розпорядженні останнім спірною релігійною спорудою на час винесення судом рішення. Натомість, у матеріалах справи наявні докази щодо перешкоджання у володінні, користуванні та розпоряджанні позивачем церквою фізичними особами які в порядку ст. 1 ГПК України, не можуть бути стороною при розгляді справи у господарському суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення свого права саме відповідачем щодо володіння, користування та розпоряджання спірною релігійною спорудою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Релігійної громади Свято - Успенської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Птича Дубенського району до Релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви-Київський патріархат с. Птича Дубенського району про усунення перешкод в користуванні приміщенням церкви не підлягають до задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 218 грн. 00 коп. залишається за позивачем.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "14" квітня 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.