Рішення № 44500305, 25.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2015 р. Справа № 916/1215/15-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 16384,71 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Берчатова Л.В. - довіреність №2551-К-О від 23.07.2014р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16384,71 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 9000 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 5178,67 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 2206,04 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між сторонами по справі шляхом підписання 10.07.2013р. заяви про відкриття поточного рахунку було укладено договір банківського обслуговування б/н від 10.07.2013р., правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі -Умови) та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, що загалом складають договір банківського обслуговування.

Як зазначає позивач у позовній заяві, розділом 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою „Гарантований платіж", відповідно до якої банк надає послугу для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом та банком. Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створені заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів.

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно п.3.2.2.2, яким затверджений порядок розрахунків, клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом в період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за наданням фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28% річних, а, починаючи з 01.07.2014 року, клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.2.7.5 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

За приписами п. 3.2.2.10.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користуванням кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 договору, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 3.2.2.11.2 Умов визначено, що договір в частині п. 3.2.2.9.4 договору набирає чинності з моменту підписання цього договору, а в інших частинах - з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання кредиту у рамках вказаних в них сум та діє в об'ємі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Разом з тим, як зазначає позивач, в порушення зазначених умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості.

28.01.2015 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення №30823ODIBS01D від 17.01.2015 року про наявність заборгованості з вимогою про усунення допущеного порушення зобов'язання (а.с.51). Проте, відповідач вказану заборгованість не сплатив.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань в частині сплати грошових коштів з метою погашення заборгованості, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 25.03.2015р. було порушено провадження у справі №916/1215/15 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання 23.04.2015р. представники сторін не з'явились, витребувані судом документи не надали, у зв'язку з чим, розгляд справи був відкладений на 25.05.2015р.

В судовому засіданні 25.05.2015 року представник позивача підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві та просив суд задовольнити позов.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання судових ухвал, на адресу, зазначену у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.56-57), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 06.04.2015 року, 08.05.2015 року (а.с.58,62), відповідачем були отримані надіслані ухвали суду.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, 10.07.2013р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.91).

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайтіwww.pb.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

В подальшому відповідачем було підписано в електронному вигляді заяву від 23.08.2013р. (а.с.30) на користування послугою „гарантовані платежі".

З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання сторонами заяв від 10.07.2013р. та 23.08.2013р. договору банківського обслуговування (кредитно-заставного договору), правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті http.://privatbank.ua, вбачається, що вказаний договір, з огляду на приписи ст. 1054 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є кредитним договором.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір від 23.08.2013р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним відповідно до приписів ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Як встановлено судом, розділом 3.2.2 зазначених умов регламентований порядок надання кредиту за послугою „Гарантовані платежі".

Згідно п. 3.1.1.73 Умов банк надає послугу для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом та банком. Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створені заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором кредиту від 23.08.2013р. виконав в повному обсязі, оскільки на виконання умов вказаного договору позивачем було своєчасно проведено гарантовані платежі, ініційовані клієнтом, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунку відповідача (а.с.47,48).

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Вимогами ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п. 3.2.2.2, яким затверджений порядок розрахунків, клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом в період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за наданням фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.46), здійсненого позивачем за договором кредиту від 23.08.2013р., з урахуванням обставин, викладених в позовній заяві, враховуючи те, що відповідач у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі, у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 10.03.2015р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 9000 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 5178,67 грн.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, за результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 10.07.2013р., а саме у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 9000 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 5178,67 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 2206,04 грн., суд вказує наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

При цьому пунктом п. 3.2.2.10.1 Умов встановлено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користуванням кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 договору, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно п. 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 Умов, здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Оскільки відповідач не виконував належним чином прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором від 23.08.2013р., суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.46) щодо нарахованої пені у розмірі 2206,04 грн. за період прострочення, вважає вимоги про її стягнення у вказаному розмірі такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 9000 /дев'ять тисяч/ грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 5178 /п'ять тисяч сто сімдесят вісім/ грн. 67 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 2206 /дві тисячі двісті шість/ грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 червня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська