Рішення № 44500258, 25.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2015 р.Справа № 916/1451/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова"

про стягнення 36 444,78 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Нестерова І.В. (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова" стягнення 36 444,78 грн., де 26 213,32 грн. - основний борг, 3 472,16 грн. - пеня, 1 999,81 грн. - річні, 1 834,97 грн. - штрафу, 2 924,52 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2015р. позовну заяву (вх.№1528/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1451/15-г та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

24 квітня 2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова" (Покупець) було укладено договір поставки №188/14, згідно п.1.1. якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця алкогольні напої (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Відповідно до п.6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін, шляхом попередньої плати.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

У відповідності до п.9.2. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Даний Договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити Договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах (п.9.7. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 30 352,38 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №35279/33647 від 10.10.2014р. на суму 9 587,10 грн., №35595/33988 від 14.10.2014р. на суму 7 718,82 грн., №35596/33989 від 14.10.2014р. на суму 415,08 грн., №36004/34329 від 16.10.2014р. на суму 3 010,50 грн., №36005/34330 від 16.10.2014р. на суму 1 087,68 грн., №36254/34569 від 17.10.2014р. на суму 2 733,60 грн., №36679/34954 від 22.10.2014р. на суму 2 140,02 грн., №36680/34955 від 22.10.2014р. на суму 1 488,00 грн., №36699/34974 від 22.10.2014р. на суму 2 171,58 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін.

07.11.2014р. та 11.11.2014р. відповідачем було частково повернуто отриманий від позивача товар на загальну суму 4 193,06 грн.

Однак, відповідачем договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконані в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворився борг перед позивачем в сумі 26 213,32 грн.

З підстав неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення оплати отриманого від позивача товару на загальну суму 26 213,32 грн. стало підставою для позивача звернутись до відповідача з претензією №218 від 17.12.2014р., яка останнім була залишена без відповіді.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 30 352,38 грн. виконано частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, з врахуванням часткової оплати та часткового повернення товару, зазначена позивачем в розмірі - 26 213,32 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар, встановлений судом в розмірі грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 999,81 грн. - 20% річних, 3 472,16 грн. - пені, 2 924,52 грн. - інфляційних втрат, 1 834,97 грн. - штрафу.

Оцінюючи вимоги про стягнення 20% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 20% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.

Перевіривши розрахунок позивача 20% річних в сумі 1 999,81 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Наразі, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні втрати позивача наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу с врахуванням індексу інфляції01.11.2014 - 24.03.20155448.041.2631430.226878.2604.11.2014 - 24.03.20158133.901.2632135.3110269.2106.11.2014 - 24.03.20154098.181.2631075.855174.0307.11.2014 - 24.03.20152733.601.263717.623451.22

Отже загальна сума інфляційних втрат позивача за самостійним розрахунком суду складає 5 359,00 грн., але з врахуванням того, що позивачем суму інфляційних втрат заявлено в меншому розмірі, судом підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі заявленому позивачем в сумі 2 924,52 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 3 472,16 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснений належним чином.

Наразі, наданий позивачем розрахунок штрафу, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано штраф наступним чином:

5 448,04 грн. (сума боргу) х 7% = 381,36 грн.

8 133,90 грн. (сума боргу) х 7% = 569,37 грн.

4 098,18 грн. (сума боргу) х 7% = 286,87 грн.

2 733,60 грн. (сума боргу) х 7% = 191,35 грн.

5 7990,60 грн. (сума боргу) х 7% = 405,97 грн.

Отже загальна сума 7% штрафу за самостійним розрахунком суду складає 1 834,92 грн.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представника позивача, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня та штраф - це фінансові санкції, спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені та штрафу, які слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити пеню у розмірі 1 500,00 грн. та штраф в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова" на користь позивача підлягає сума боргу за договором поставки №188/14, встановлена судом в розмірі 26 213,32 грн., сума пені в розмірі 1 500,00 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 2 924,52 грн., сума 20% річних в розмірі 1 999,81 грн., сума штрафу 1 500,00 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1 826,82 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Нова" (68093, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Заводська, буд. 5, код ЄДРЮОФОП 36883568) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд. 42, код ЄДРЮОФОП 35871504) 26 213 (двадцять шість тисяч двісті тринадцять) грн. 32 коп. - боргу, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. - пені, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. - штрафу, 1 999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 81 коп. - 20% річних, 2 924 (дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 52 коп. - інфляційних втрат, 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 82 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 02 червня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський