Рішення № 44500156, 26.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2015 р.Справа № 916/1016/15-г

За позовом Комунального підприємства "Котовський міський ринок"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про усунення перешкод та стягнення 16994,88грн.

Суддя Гут С.Ф.

Представники:

Від позивача: Осадчий В.Г., довіреність № 2 від 13.01.2015р;

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №790 від 06.05.2014р., ОСОБА_5, довіреність №790 від 06.05.2014р., ОСОБА_6, довіреність №790 від 06.05.2014р.

В судовому засіданні 31.03.15р. по справі було оголошено перерву до 05.05.15р. о 11:15р., та в судовому засіданні 05.05.2015р. по справі було оголошено перерву до 26.05.2015р. о 12:00 год., в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Комунальне підприємство "Котовський міський ринок", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод та стягнення 16994,88грн., згідно якої просить усунути перешкоди у користуванні КП "Котовський міський ринок" торговельними місцями НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1) шляхом: - виселення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 із торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1); - демонтажу належних фізичної особи - підприємцю ОСОБА_2 контейнерів з торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду на території Комунального підприємства "Котовський міський ринок" по АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача 16994,88грн. завданих матеріальних збитків (упущеної вигоди).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2015р. порушено провадження у справі №916/1016/15-г.

30.03.2015р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.ГСОО№8175/15 від 30.03.2015р.), згідно якого заперечує проти позовних вимог. Крім того у відзиві зазначає про те, що не відмовляється підписувати новий договір з адміністрацією ринку, але на умовах, коли тарифи на земельну ділянку розміром 11,2кв.м, на якій знаходиться контейнери НОМЕР_2 та НОМЕР_3 розрахує податкова інспекція.

05.05.2015р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням (вх.ГСОО№2-2456/15 від 05.05.2015р.) про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2015р. було продовжено строк вирішення спору по справі №916/1016/15-г до 26.05.2015р., в порядку ст.69 ГПК України.

05.05.15р. від позивача надійшло клопотання(вх.№11339/15 від 05.05.15р.) про залучення до матеріалів справи договору про надання торгового місця від 02.01.2008р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи наданий доказ по справі.

05.05.15р. від позивача надійшло клопотання(вх.№11383/15 від 05.05.15р.) про залучення до матеріалів справи доказів по справі.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

Представник позивача підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача заперечують проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

12.10.1994р. було зареєстровано у встановленому законом порядку юридичну особу - Котовський колгоспний ринок. Рішенням Котовської міської ради 14.09.2005р. №236/ІУ Котовському колгоспному ринку для розміщення та обслуговування колгоспного ринку у постійне користування надано земельну ділянку з видачею державного акту на право постійного користування землею.

На виконання рішення Котовської міської ради про виділення земельної ділянки з правом постійного користування для розміщення та обслуговування колгоспного ринку Котовський колгоспний ринок створив для продавців і покупців належні умови у процесі купівлі - продажу надаючи продавцям в оренду торговельні місця.

11.05.2011р. змінено найменування юридичної особи з Котовського колгоспного ринку на Комунальне підприємство "Котовський міський ринок".

Згідно до п.1.1. Статуту КП "Котовський міський ринок", затвердженого рішенням Котовської міської ради №60-VI від 14.04.2011р. КП "Котовський міський ринок" засноване на власності територіальної громади м. Котовська, засновником підприємства є Котовська міська рада.

Пунктом п.2.1. Статуту встановлено, що підприємство створене для надання послуг та створення належних умов для продавців і покупців у процесі купівлі-продажу товарів по цінам, що складаються залежно від попиту та пропозиції, а також сільськогосподарських продуктів населення, сільськогосподарських підприємств, а також продукції громадського харчування.

В зв'язку з переглядом меж земельної ділянки, що обслуговує ринок, 24.09.2014р. рішенням Котовської міської ради №601-УI передано в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури земельну ділянку площею 1,7050га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_4).

Рішенням виконкому Котовської міської ради №187 від 28.07.2011р. "Про встановлення КП "Котовський міський ринок" тарифів на оплату послуг ринку з урахуванням ПДВ" встановлено тарифи на оплату послуг ринку для КП "Котовський міський ринок", розмір тарифів визначено у Додатку № 2 до вказаного рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є власником контейнерів, що встановлені на торговельних місцях НОМЕР_2, НОМЕР_3 (в овочевому ряду) на території КП "Котовський міський ринок" за адресою: АДРЕСА_1.

Загальна площа торговельних місць складає 11,2кв.м.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, як і іншим підприємцям, що мають тимчасові споруди на КП "Котовський міський ринок" було надано пропозиції щодо укладання з 01.08.2011р. договорів оренди торговельних місць під належними їм спорудами.

Однак, відповідач договір оренди укладати відмовився.

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що з 01.08.2011р. по теперішній час Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 самовільно та протиправно займає торговельні місця НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (в овочевому ряду) на КП "Котовський міський ринок" під належними йому контейнерами, здійснює підприємницьку діяльність(торгує продовольчими товарами).

Крім того, як зазначено в позовній заяві КП "Котовський міський ринок", з 01.08.2011р. по 31.08.2012р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вносив плату фактичне використання (без договорів оренди) торговельних місць у розмірі орендної плати.

Після 01.09.2012р. по теперішній час відповідач торговельні місця займає, плату за їх зайняття та використання не вносить, тому зобов'язаний звільнити торговельні місця НОМЕР_2 і НОМЕР_3 та не створювати перешкоди позивачу в користуванні торговельними місцями шляхом передачі їх у користування з метою одержання прибутку або вирішувати питання щодо укладання договору оренди.

Проте, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ніяких заходів щодо укладання договору не приймав, а також не звільнив торговельні місця.

17.10.2014р. позивач направив на адресу відповідача вимогу №156 відповідно до якої просив протягом 5 днів з дня отримання цієї вимоги підписати надані договори оренди торговельного місця, оскільки відповідачем використовуються торговельні місця НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду на території КП "Котовський міський ринок" без укладання договорів. Вказану вимогу отримано відповідачем 23.10.2014р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

31.10.2014р. та 27.11.2014р. позивачем направлено на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повторні вимоги за №162 та №177, щодо підписання договору оренди торговельного місця.

Також, позивач подав до матеріалів справи копії актів перевірки фактичного зайняття торговельного місця НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевих рядах від 03.04.2014р., 03.12.2014р. та 21.02.2015р., підписаного тільки представниками позивача (головним бухгалтером, бухгалтером, юристом, контролером), у вказаних актах зазначено про знаходження на території, яка належить позивачу на праві користування, контейнерів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який здійснює торгівлю сільськогосподарською продукцією.

Належність відповідачу контейнерів на вищевказаних торговельних місцях також підтверджується його зверненням до правоохоронних органів, запит Котовського МВ ГУМВС України в Одеській області від 16.05.14р. №61/5662.

Однак, відповідачем в підтвердження оплати надано копії фіскальних чеків за в'їзд на ринок та торгівельний збір.(а.с. 59-73).

Крім того, в обґрунтування позову позивач зазначає про те, що незвільнення відповідачем торговельних місць від належних йому тимчасових споруд - контейнерів, а також відмова від укладання договору оренди торговельних місць, завдає збитки Комунальному підприємству "Котовський міський ринок".

03.04.2014р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про стягнення завданих збитків у період з 01.09.2012р. по 01.04.2014р.

Рішенням господарського суду Одеської області по справі №916/1338/14 позивачу було відмовлено в зв'язку з не доведенням про реальну можливість одержати дохід.

Згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 08.03.2008р. та рішення Котовської міської ради Одеської області від 16.05.2007р. №132-У року та рішення Котовської міської ради №601-УІ, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕАУ №062186 та серії ЕАУ № 064324, позивач є постійним користувачем земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

На думку позивача, відповідач договір на користування торговельними місцями не укладає але користується ними (розміщує на ньому належні йому контейнери) та відповідно до ст. 400 ЦК України є недобросовісним володільцем торговельних місць, та повинен негайно їх звільнити шляхом демонтажу належних йому контейнерів за вимогою позивача.

27.03.14р. до позивача з пропозицією про одержання у користування для здійснення торговельної діяльності саме торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду ринка звернулась ОСОБА_7

07.06.2014р. з такою ж самою пропозицією до позивача звернувся ФОП ОСОБА_8, що свідчить про те, що позивач мав реальну, гарантовану можливість одержати доход від надання у користування торговельних місць.

Завдані збитки розраховуються відповідно до п.7 додатку до рішення виконкому Котовської міської ради від 28.07.2011р. №187 «Про встановлення комунальному підприємству "Котовський міський ринок" тарифів на оплату послуг ринку з урахуванням ПДВ », «торгівля з контейнерів» 1кв.м - 5грн. 40 коп.

Згідно наданого позивачем розрахунку, завдані відповідачем збитки (упущена вигода) у період з 01.04.2014р. по 25.02.2015р. складають - 16994,88грн. :

за квітень 2014 року: 11,2кв.м х 5.4грн. х 25 днів роботи ринку = 1512,00грн.;

за травень 2014 року: 11,2кв.м х 5.4грн. х 27 днів роботи ринку = 1632,96грн.;

за червень 2014 року: 11,2кв.м х 5.4грн. х 25 днів роботи ринку = 1512,00грн.;

за липень 2014 року: 11,2 кв. м. х 5.4грн. х 27 днів роботи ринку = 1632,96грн.;

за серпень 2014 року: 11,2кв.м х 5.4грн. х 27 днів роботи ринку = 1632,96грн.;

за вересень 2014 року: 11,2кв.мх 5.4грн. х 25 днів роботи ринку = 1512,00грн.;

за жовтень 2014 року: 11,2кв.м х 5.4грн. х 27 днів роботи ринку - 1632,96грн.;

за листопад 2014 року: 11,2кв.м х 5.4 грн. х 26 днів роботи ринку = 1572,48грн.;

за грудень 2014 року: 11,2кв.м х 5.4грн. х 26 днів роботи ринку = 1572,48грн.;

за січень 2015 року: 11,2кв.м х 5,4грн. х 25 днів роботи ринку = 1512,00грн.;

за лютий 2015 року: 11,2кв.м х 5,4грн. х 21 днів роботи ринку = 1270,08грн.

3 01.08.2011р. по теперішній чає відповідач самовільно та протиправно займає торговельні місця НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду ринку, що не дає можливості позивачу використовувати вказані торговельні місця в господарській діяльності шляхом передачі їх у користування та одержання прибутку.

Вищевикладене зумовило звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимогами ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом припинення дій, що порушують право.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідно правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

За Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. №57/188/84/105, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців та покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (п. 2 Правил); торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (в т. ч. ручних), у контейнерах, кіосках, на лотках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджується відповідно до законодавства (п. 13 Правил); за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством (п. 18 Правил); адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначити термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торгівельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок та їх вартість (п. 20 Правил).

Зайняття торгівельного місця під тимчасовою спорудою можливо лише за наявності договору оренди торговельного місця власником споруди з позивачем. Торгівля без документів, що підтверджують сплату ринкового збору, послуги за утримання торговельного місця в належному стані та інших послуг ринку, забороняється (п. 23 Правил).

Відповідно ст. 49 Господарського кодексу України підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

У відповідності зі ст.398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Враховуючи вищезазначене та те, що з матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є власником контейнерів, що встановлені на торговельних місцях НОМЕР_2, НОМЕР_3 (в овочевому ряду) на території КП "Котовський міський ринок" за адресою: АДРЕСА_1, суд дійшов висновку що позивачем по справі не наведено належних доказів в обґрунтування позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні КП "Котовський міський ринок" торговельними місцями НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1) шляхом: виселення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 із торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1), а тому позовна вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки є необгрунтованю, та не підтвердженою матеріалами справи.

Крім того позивачем заявлена позовна вимога про усунення перешкод у користуванні КП "Котовський міський ринок" торговельними місцями НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1) шляхом: демонтажу належних фізичної особи - підприємцю ОСОБА_2 контейнерів з торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду на території Комунального підприємства "Котовський міський ринок" по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що відповідач не звільняє торговельні місця від належних йому тимчасових споруд - контейнерів, а також відмовляється від укладання договору оренди торговельних місць.

Однак відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.ГСОО№8175/15 від 30.03.2015р.) зазначає про те, що не відмовляється підписувати новий договір з адміністрацією ринку, але на умовах, коли тарифи на земельну ділянку розміром 11,2кв.м, на якій знаходиться контейнери НОМЕР_2 та НОМЕР_3 розрахує податкова інспекція.

Так судом встановлено, що на території, яка належить КП "Котовський міський ринок" на праві користування, знаходяться контейнери фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що встановлені на торговельних місцях НОМЕР_2, НОМЕР_3 (в овочевому ряду) на території КП "Котовський міський ринок" за адресою: АДРЕСА_1, та оскільки відповідач не звільняє торговельні місця від належних йому тимчасових споруд - контейнерів, а також відповідачем не підписаний договір оренди торговельних місць, то позовна вимога про усунення перешкод у користуванні КП "Котовський міський ринок" торговельними місцями НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1) шляхом: демонтажу належних фізичної особи - підприємцю ОСОБА_2 контейнерів з торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду на території Комунального підприємства "Котовський міський ринок" по АДРЕСА_1 є обґрунтованою, та підлягає судом задоволенню.

Також суд зазначає про те, що Рішення виконкому Котовської міської ради №187 від 28.07.2011р. "Про встановлення КП "Котовський міський ринок" тарифів на оплату послуг ринку з урахуванням ПДВ" яким встановлено тарифи на оплату послуг ринку для КП "Котовський міський ринок", розмір тарифів визначено у Додатку № 2 до вказаного рішення не оскаржене та є діючим відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 16994,88грн. завданих матеріальних збитків (упущеної вигоди).

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків. Відшкодування збитків передбачено і ст.224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 1 ст.225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Виходячи з положень статей глави 82 ЦК України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється будь-яке знецінення блага, що охороняється правом (порушення права власності та інших речових прав), у зменшенні майнової сфери потерпілого (втрата або пошкодження майна), що, в свою чергу, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Зобов'язання, що регулюються нормами даної глави відносяться до числа позадоговірних, тобто суб'єкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких договірних відношеннях. Отже, зобов'язанням із заподіяння шкоди (деліктне зобов'язання) є зобов'язання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій особі (громадянину, організації), зобов'язано дану шкоду відшкодувати.

Так, згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка заподіяла шкоду (у випадку цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1173 ЦК України, встановлення вини особи не обов'язкове). Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно з частинами першою, другою ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, згідно із зазначеними вище нормами чинного законодавства України кредитор повинен довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При цьому, на думку суду, під неотриманим доходом (упущеною вигодою) слід розуміти таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником.

За ст.614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Стягнення збитків як вид цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач посилається на ті обставини, що безпідставним використанням ФОП ОСОБА_2 торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 фактично було обмежено позивача у здійсненні повноважень щодо користування і розпоряджання цим майном, чим позбавлено доходів, які позивач міг би реально одержати при наданні цього торговельного місця в оренду, якби його право не було порушене (упущена вигода).

У якості доказів в підтвердження даної позовної вимоги позивач зазначає про те, що 27.03.14р. до позивача з пропозицією про одержання у користування для здійснення торговельної діяльності саме торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду ринка звернулась ОСОБА_7 Крім того, 07.06.2014р. з такою ж самою пропозицією до позивача звернувся ФОП ОСОБА_8, що свідчить про те, що позивач мав реальну, гарантовану можливість одержати доход від надання у користування торговельних місць.

Підсумовуючи викладене, упущена вигода представляє собою таку втрату кредитором очікуваного приросту в майні, яке базується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якщо би зобов'язання було виконано боржником, тому суд доходить висновку про недоведеність позивачем існування факту упущеної вигоди у розмірі 16994,88грн., що, в свою чергу, свідчить про відсутність шкоди як складового елементу цивільного правопорушення.

Дослідивши надані документи, суд встановив, що позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі, а також не доведено факту заподіяння йому збитків внаслідок протиправних дій відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, тобто наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини).

Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту наявності у нього прямих збитків внаслідок дій відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 16994,88грн. не є обґрунтованою та не підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовна вимога Комунального підприємства "Котовський міський ринок" до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні КП "Котовський міський ринок" торговельними місцями НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1) шляхом: демонтажу належних фізичної особи - підприємцю ОСОБА_2 контейнерів з торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду на території Комунального підприємства "Котовський міський ринок" по АДРЕСА_1, є обґрунтованою, підтвердженою наявними у справі матеріалами та підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Комунального підприємства "Котовський міський ринок" до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні КП "Котовський міський ринок" торговельними місцями НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1) шляхом: - виселення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 із торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1) та про стягнення з відповідача 16994,88грн. завданих матеріальних збитків (упущеної вигоди), є необгрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи, та не підлягають судом задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме за немайнову вимогу у розмірі 1218грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Усунути перешкоди у користуванні Комунальним підприємством "Котовський міський ринок"(66300, Одеська область, м.Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9, код ЄДРПОУ 22490973, р/р 2600033447950 в АТ"Укрсиббанк", МФО 351005) торговельними місцями НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду, загальною площею 11,2кв.м на території ринку - КП "Котовський міський ринок" (АДРЕСА_1) шляхом: - демонтажу належних фізичної особи - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) контейнерів з торговельних місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в овочевому ряду на території Комунального підприємства "Котовський міський ринок" по АДРЕСА_1.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Котовський міський ринок"(66300, Одеська область, м.Котовськ, вул. Сільськогосподарська, 9, код ЄДРПОУ 22490973, р/р 2600033447950 в АТ"Укрсиббанк", МФО 351005) витрати по сплаті судового збору на суму 1218(одну тисячу двісті вісімнадцять)грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.06.2015р.

Суддя С.Ф. Гут