Рішення № 44500014, 21.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р. Справа № 911/1204/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Норма»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід»

про стягнення 452 910, 68 грн.

Представники:

від позивача: Єніч В.С.

від відповідача: Кім О.В.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 452 910, 68 грн. заборгованості за договором № 14/01/15 про надання аудиторських послуг від 14.01.2015, з яких: 440 000, 00 грн. - основного боргу, 12 295, 89 грн. - пені та 614, 79 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.04.2015.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання б/н б/д (вх. № 8469/15 від 14.04.2015) про долучення доказів до матеріалів справи та заява б/н б/д (вх. № 8804/15 від 17.04.2015) про відсутність ідентичних спорів.

20.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення по справі б/н б/д (вх. № 8895/15 від 20.04.2015), у яких він зазначає, що на даний час не має можливості розрахуватися з позивачем за надані послуги у зв'язку зі складною економічною ситуацією у державі, зокрема у сфері будівництва, наслідком чого є відсутність грошових коштів для погашення існуючої заборгованості.

У судовому засіданні 20.04.2015 судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 21.05.2015.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення б/н б/д (вх. № 11636/15 від 19.05.2015), до яких додано документи по справі.

Присутній у судовому засіданні 21.05.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2015 підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за наданні останнім послуги.

У судовому засіданні 21.05.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14.01.2015 між сторонами укладено договір № 14/01/15 про надання аудиторських послуг, за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання по аудиторському обслуговуванню відповідача з наступних підстав: аудит річної фінансової звітності відповідача підготовленої згідно вимог українського законодавства за рік, що закінчився 31.12.2014; підготовка аудиторського висновку про фінансову звітність відповідача за рік, що закінчився 31.12.2014 у відповідності до вимог Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг МФБ, зокрема МСА 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності», МСА 705 «Модифікація думки у звіті незалежного аудиту», МСА 706 «Пояснювальні параграфи та параграфи з інших питань у звіті незалежного аудитора»; перевірка проводиться на підставі наданих відповідачем на вимогу позивача документів.

Відповідно до п. 1.4 договору термін, протягом якого надаються аудиторські послуги, визначається відповідачем та позивачем у календарному плані (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.5 договору відповідач зобов'язався передати позивачу необхідні дані та документи, провести оплату у відповідності з п. 2 договору, а також створити умови для надання послуг, зазначених у п. 1.1 та календарному платі.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за аудиторські послуги відповідач проводить оплату позивачу згідно протоколу узгодження ціни (додаток № 2).

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунок за договором здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на банківський рахунок позивача, на підставі рахунка-фактури не пізніше п'яти днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 2.3 договору за несвоєчасний розрахунок за договором відповідач сплачує пеню у розмірі 0,3 відсотка від несплаченої суми за кожний день затримки.

Пунктом 6.1 договору передбачено термін дії цього договору, а саме: початок - 14.01.2015, закінчення - відповідно до календарного плану.

Додатком № 1 до договору № 14/01/15 про надання аудиторських послуг від 14.01.2015 сторони визначили календарний план надання послуг, відповідно до якого термін виконання послуг з 14.01.2015 по 26.02.2015, а вартість послуг - 440 000, 00 грн.

Додатком № 2 до договору № 14/01/15 про надання аудиторських послуг від 14.01.2015 сторони передбачили протокол узгодження договірної ціни, згідно якого відповідач та позивач засвідчують, що сторони дійшли згоди про договірну ціну за надання аудиторських послуг за цим договором в сумі відповідно до календарного плану, а саме - 440 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору № 14/01/15 про надання аудиторських послуг від 14.01.2015, були наданні відповідачу аудиторські послуги на загальну суму 440 000, 00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2015, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриманні послуги не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Жодних доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті отриманих послуг за договором № 14/01/15 про надання аудиторських послуг від 14.01.2015 суду не надано.

Разом з тим, відповідач у своїх письмових поясненнях б/н б/д (вх. № 8895/15 від 20.04.2015) та в усному порядку у судовому засіданні повністю визнав існуючий борг перед позивачем за договором № 14/01/15 про надання аудиторських послуг від 14.01.2015 у розмірі 440 000, 00 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не оспорюється, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 440 000, 00 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2.3 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день затримки, яка за розрахунком позивача за період з 04.03.2015 по 20.03.2015 складає 12 295, 89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отримані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 04.03.2015 по 20.03.2015 складають 614, 79 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 452 910, 68 грн. заборгованості за договором № 14/01/15 про надання аудиторських послуг від 14.01.2015, з яких: 440 000, 00 грн. - основного боргу, 12 295, 89 грн. - пені та 614, 79 грн. - 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Норма» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (08120, Київська область, Києво-Святошинський район, село Бузова, вулиця Леніна, будинок 215 А, ідентифікаційний код - 36158057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Норма» (04080, місто Київ, вулиця Фрунзе, будинок 1-3, ідентифікаційний код - 22858002) 440 000 (чотириста сорок тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 12 295 (дванадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 89 коп. - пені, 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 79 коп. - 3 % річних та 9 058 (дев'ять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 21 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 29.05.2015.

Суддя Т.В. Лутак