Рішення № 44499952, 25.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015

Справа №910/8644/15-г

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного сільськогосподарського підприємства “Кумари”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Конкорд Ойл”

про стягнення 86 388,66 грн.

за участю представників:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство “Кумари” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Конкорд Ойл” про стягнення 86 388,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 254 від 17.06.2014 р. в частині своєчасної поставки оплаченого товару, визначеного сторонами.

У позові Приватне сільськогосподарське підприємство “Кумари” просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати непоставленого товару у розмірі 77 338,00 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 9 050,66 грн., а всього – 86 388,66 грн.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Позиція відповідача щодо даного позову суду невідома.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.06.2014 р. між Приватним сільськогосподарським підприємством “Кумари” (покупець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Конкорд Ойл” (постачальник) був укладений договір № 254 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язується передати у власність покупця дизельне пальне в загальній кількості 29 700,00 літрів, а продавець зобов’язується прийняти товар та оплатити його.

Найменування та кількість вказуються у специфікаціях, що підписуються сторонами. Продавець здійснює поставку товару частинами, згідно підписаних специфікацій (п.п. 2.1, 2.4 договору).

Згідно з п. 2.6 договору передача товару здійснюється в місці призначення на підставі підписаних видаткових накладних або акту приймання-передачі у випадку його складання сторонами.

Ціна товару вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно рахунку-фактури: 20 % - попередня оплата, 30 % - за фактом поставки товару, решта - до 09.07.2014 р.(п.п. 3.1, 3.4 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання (п. 8.1 договору).

У судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання умов договору поставки, на підставі специфікації № 1 від 17.06.2014 р. до договору та виставленого позивачем рахунку-фактури № 254 від 17.06.2014 р. здійснив передоплату відповідачу у розмірі 20 % в сумі 77 338,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 364 від 17.06.2014 р.

Разом з тим, судом встановлено, що товар відповідачем поставлений не був у порушення умов договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем ТОВ “Конкорд Ойл” товару, передбаченого умовами договору № 254 від 17.06.2014 р., позовні вимоги про стягнення попередньої оплати у сумі 77 338,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування коштами у розмірі облікової ставки НБУ на суму 9 050,66 грн., яку позивач просив стягнути на підставі ст.ст. 536, 1048 ЦК України, суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як вважає позивач, проценти за користування відповідачем попередньою оплатою мають визначатись в розмірі облікової ставки Національного банку України, по аналогії зі ст. 1048 ЦК України для договорів позики.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що договір поставки та договір позики є різними за своєю природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору поставки положень договору позики, зокрема, ст. 1048 ЦК України є безпідставним (позиція Верховного Суду України у постанові від 02.07.2013р. по справі № 18/1372/12).

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в листі від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" ст. 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така вказівка, зокрема, міститься у ч. 3 ст. 693 (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), ч. 4 ст. 694 (у разі прострочення покупцем оплати товару), ч. 2 ст. 1214 (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей) ЦК. Вказана міра відповідальності є відмінною від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора, зокрема, трьох процентів річних від простроченої суми.

При цьому у судовому засіданні встановлено, що договором поставки такий розмір процентів сторонами не визначався, а в законі розмір процентів за користування коштами, отриманими у якості передплати за договором поставки, прямо не встановлений.

Отже, оскільки ні законом, ні умовами укладеного між сторонами договору поставки розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

З урахуванням викладеного, а також встановлених обставин у справі, суд задовольняє позовні вимоги ПСП “Кумари” частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32 - 35, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного сільськогосподарського підприємства “Кумари” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Конкорд Ойл” про стягнення 86 388,66 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Конкорд Ойл” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, б. 3, ідентифікаційний код 38865231) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Кумари” (55260, Миколаївська обл., с. Кумарі , вул. Молодіжна, б. 3, ідентифікаційний код 31929335) попередню оплату у сумі 77 338 (сімдесят сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 00 коп.

У іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Конкорд Ойл” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, б. 3, ідентифікаційний код 38865231) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Кумари” (55260, Миколаївська обл., с. Кумарі , вул. Молодіжна, б. 3, ідентифікаційний код 31929335) витрат зі сплати судового збору в сумі 1 635 (одну тисячу шістсот тридцять п'ять) грн. 59 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 25 травня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 2 червня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна