Рішення № 44499936, 20.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа № 911/1130/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпланета", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фарм", м. Вишневе

про стягнення 197408,64 грн.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармпланета" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фарм" (надалі відповідач) про стягнення 197408,64 грн., з яких: 162263,31 грн. основного боргу, 15585,84 грн. пені, 18232,09 грн. інфляційних втрат та 1327,40 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки від 18.12.2013 р. № 477/2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 22.04.2015 р.

21.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи та документи на вимогу ухвали суду.

21.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2015 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено, а розгляд клопотання про забезпечення позову призначено на 13.05.2015 р.

У судовому засіданні 13.05.2015 р. судом оголошено перерву до 20.05.2015 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.

19.05.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 158047,11 грн. основного боргу, 15585,84 грн. пені, 18232,09 грн. інфляційних втрат та 1327,40 грн. 3 % річних, загалом 193192,44 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до частини першої ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Пунктом третім Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 20.05.2015 р. суд, розглянувши заяву позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 197408,64 грн., вирішив відмовити у її задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 20.05.2015 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Згідно абзацу дев'ятого пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи та заслухавши присутніх представників сторін, суд

встановив:

18 грудня 2013 року між ТОВ «ФАРМПЛАНЕТА (постачальник, позивач у справі) та ПАТ "ФОЗЗІ-ФАРМ" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 477/2013 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві лікарські засоби (у тому числі імунобіопрепарати), товари медичного призначення та інші товари (надалі - товар) згідно з заявками покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 2.3. договору виставлення постачальником покупцеві рахунку-фактури, прийняття покупцем відповідної партії товару (підписання видаткових накладних) і подальша його оплата вважається досягненням сторонами згоди в частині номенклатури, кількості та ціни товару.

Відповідно до п. 3.8. договору ціна договору визначається виходячи із вартості фактично поставленого постачальником покупцеві товару та складається із сум, зазначених у видаткових накладних, підписаних обома сторонами.

Постачальник здійснює поставку товару протягом двох робочих днів з моменту направлення покупцем заявки, або в інший строк, якщо такий вказаний покупцем у заявці. Право власності на партію товару та ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент підписання покупцем видаткової накладної (п.п. 4.2., 4.4. договору).

Згідно з п. 12.1. договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року. При цьому, з припиненням дії договору зобов'язання щодо оплати поставленого товару та зобов'язання, що стосуються якості товарів, документів на товар, та інші зобов'язання, що можуть виникнути у зв'язку з реалізацією поставленого постачальником товару не припиняються.

18 грудня 2013 року між ТОВ «ФАРМПЛАНЕТА (постачальник, позивач у справі) та ПАТ "ФОЗЗІ-ФАРМ" (покупець, відповідач у справі) було підписано протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №477/2013, відповідно до п. 5.1. узгодженої редакції якого, постачальник оплачує кожну партію поставленого та прийнятого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару. В разі, якщо останній день оплати припадає на банківський день, оплата повинна бути здійснена не пізніше першого наступного банківського дня.

На виконання умов договору поставки №77/Р від 08.07.2013 р., позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 163734,89 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток юридичних осіб видатковими накладними.

Факт отримання відповідачем - ТОВ "Фоззі-Фарм" товару за спірними видатковими накладними на загальну суму 163734,89 грн. через представника підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених видаткових накладних, які містять підписи представників відповідача на вказаних накладних.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. №П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96р. №293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З п. 5.1. договору вбачається, що постачальник оплачує кожну партію поставленого та прийнятого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором поставки у частині оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав у повному обсязі, сплативши лише 5687,78 грн., при поставці товару на суму 163734,89 грн.

З огляду на вищевказані обставини, у відповідача, станом на дату судового засідання, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 158047,11 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 - 13.05.2015, підписаним та скріпленим відтисками печатко обох сторін договору.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати боргу у розмірі 158047,11 грн. до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів, за поставлений позивачем за договором поставки №77/Р від 08.07.2013 р. товар у розмірі 158047,11 грн., при поставці товару на суму 163734,89 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин першої та другої ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед ТОВ "Фармпланета" у розмірі 158047,11 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 158047,11 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 18232,09 грн. інфляційних втрат, 1327,40 грн. 3% річних та 15 585,84 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості за поставлений товар, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, за період з 04.12.2014 р. по 16.03.2015р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1327,40 грн. задовольняє повністю, оскільки аналогічний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат по заборгованості за поставлений товар, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, за період з 04.12.2014 р. по 28.02.2015 р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 18232,09 грн. задовольняє частково у розмірі 14842,89 грн., оскільки арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 04.12.2014 р. по 28.02.2015р. складає 14842,89 грн.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.5. договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар передбачених п. 5.1. договору, покупець на вимогу постачальника сплачує виключну неустойку в формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, за період з 04.12.2014 р. по 16.03.2015р. (вказаний у розрахунку позивача), суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 15585,84 грн. задовольняє повністю, оскільки аналогічний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 158047,11 грн. основного боргу, 15585,84 грн. пені, 14842,89 грн. інфляційних втрат та 1327,40 грн. 3% річних, загалом 189803,24 грн.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпланета" про забезпечення позову № 268 від 21.04.2015 р. відмовити повністю.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фарм" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; код ЄДРПО України 31593780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпланета" (03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2; код ЄДРПО України 36852896) - 158047 (сто п'ятдесят вісім тисяч сорок сім) гривень 84 коп. основного боргу, 15585 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 84 коп. пені, 14842 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 89 коп. інфляційних втрат, 1327 (одну тисячу триста двадцять сім) гривень 40 коп. 3% річних та 3796 (три тисячі сімсот дев'яносто шість) гривень 06 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.06.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін