Рішення № 44499933, 19.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/6638/15-гСуддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 20 939,98 грн.

Представники сторін:

від позивача: Грибець В.А. - представник за довіреністю № 499/22 від 31.12.2014 року

від відповідача: не з'явився.

.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції публічного акціонерного товариства "Центренерго" до приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення 20 939,98 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 21/3/10 від 12.06.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. договору на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне цільове користування окремо визначене нерухоме майно орендодавця - частина будівлі інженерно-побутового корпусу чотириповерхова, інв. № 1957, площею 20 кв. м., яке розташоване за адресою: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський район Київська область.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди, визначеним у п. 1.1. цього договору, орендар сплачує орендодавцю плату, розмір якої на момент укладення договору становить 3 998,88 коп. без ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата, яка справляється з орендаря, складається з плати за користування об'єктом оренди і плати за користування земельною ділянкою відповідно до п. 2.8. договору. Плата за користування земельною ділянкою сплачується у вигляді відшкодування орендодавцю податку на землю або орендної плати за землю. Орендар сплачує відшкодування податку на землю (орендної плати за землю) пропорційно площі орендованого ним приміщення.

П. 3.4. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць, що передував попередньому.

Відповідно до п. 3.7.3. договору орендна плата підлягає сплаті у звітному місяці, сплачується в повному обсязі авансом орендарем не пізніше останнього календарного дня місяця, що передує звітному.

Проте, починаючи з 12.06. 2014 року (дати складання акту приймання-передачі об'єкту) йому було надано послуг на суму 50 073,54 грн., в той час як відповідачем сплачено 30 598,86 грн. таким чином основна заборгованість складає 19 474,68 грн. також позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 1465,30 грн.

У в'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення вищезазначених сум.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.04.2015 року.

14.04.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач та відповідач подали документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2015 року. Відповідно до відзиву відповідача він вважає необґрунтованим розрахунок пені та надає контр розрахунок, відповідно до якого розмір пені становить 1 399,97 грн.

Представник відповідача в судове засідання 14.04.2015 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення № 01030 31736025.

Представник позивача з'явився у судове засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.04.2015 року розгляд справи відкладено на 19.05.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2015 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення № 01030 31737749.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 21/3/10 від 12.06.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. договору на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне цільове користування окремо визначене нерухоме майно орендодавця - частина будівлі інженерно-побутового корпусу чотириповерхова, інв. № 1957, площею 20 кв. м., яке розташоване за адресою: вул. Промислова, 1, м. Українка, Обухівський район Київська область.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності з п.3.7.2 договору, орендна плата за перший місяць оренди сплачується орендарем в повному обсязі у день підписання акта приймання-передачі об'єкту оренди.

Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписаний сторонами 12.06.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 11.05.2017 року. (п.11.1. договору).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди, визначеним у п. 1.1. цього договору, орендар сплачує орендодавцю плату, розмір якої на момент укладення договору становить 3 998,88 коп. без ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата, яка справляється з орендаря, складається з плати за користування об'єктом оренди і плати за користування земельною ділянкою відповідно до п. 2.8. договору. Плата за користування земельною ділянкою сплачується у вигляді відшкодування орендодавцю податку на землю або орендної плати за землю. Орендар сплачує відшкодування податку на землю (орендної плати за землю) пропорційно площі орендованого ним приміщення.

П. 3.4. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць, що передував попередньому.

Відповідно до п. 3.7.3. договору орендна плата підлягає сплаті у звітному місяці, сплачується в повному обсязі авансом орендарем не пізніше останнього календарного дня місяця, що передує звітному.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Проте, починаючи з 12.06. 2014 року (дати складання акту приймання-передачі об'єкту) йому було надано послуг на суму 50 073,54 грн., в той час як відповідачем сплачено 30 598,86 грн. таким чином основна заборгованість складає 19 474,68 грн.

15.12.2014 року позивач направив відповідачеві претензію щодо оплати заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 16.12.2014 року. Однак відповіді на претензію позивач не отримав.

Таким чином, оскільки відповідач всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами договору, не виконав своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати у строки передбачені договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 474,68 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача з 01.10.20-14 року по 10.03.2015 року пеню у сумі 1465,30 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.4. договору за несвоєчасну сплату орендної плати за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач у відзиві від 09.04.2015 року надає контр розрахунок пені, відповідно до якого пеня за вказаний позивачем період за перерахунком відповідача становить 1 399,97 грн.

Суд погоджується з розрахунком пені за перерахунком відповідача в розмірі 1 399,97 грн. і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в розмірі 1 399,97 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 65,33 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, вул. Русанівський бульвар, будинок 7; ідентифікаційний код 22599262) на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 1, ідентифікаційний код 22927042) заборгованість за оренду приміщення в розмірі 19 474 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 68коп., пеню в розмірі 1 399,97 (одна тисяча триста дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп. та судовий збір сумі 1 821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн. 34 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 03.06.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий