Рішення № 44499891, 19.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"19" травня 2015 р. Справа № 911/904/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОІНДЕКС», м. Ірпіньпро стягнення 3036744,39 грн.за участю представників:

позивача:Борух В.А. - дов. від 13.01.2015р. № 11-юрвідповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОІНДЕКС» (далі - відповідач) про стягнення 3036744,39 грн., з яких 2609519,95 грн. заборгованість по кредиту, 340428,21 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та 86796,23 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором від 27.12.2011р. № 502-271211 щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Проте від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 18.05.2015р., у зв'язку з тим, що представник відповідача хворіє.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають до господарського суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином, представник відповідача, який на час розгляду даної справи хворіє, не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, відповідно до якого відповідач просив суд призначити у даній справі судову експертизу і винести на розгляд експертів наступні питання: який дійсний розмір заборгованості ТОВ «УКРАГРОІНДЕКС» (по сплаті процентів за кредит, штрафів, пені та погашення основної суми боргу) перед АТ «Єврогазбанк» згідно кредитного договору від 27.12.2011р. № 502-271211 по основній сумі кредиту та процентам станом на дату подання позовної заяви? Чи відповідає розмір та порядок нарахування пені умовах кредитного договору від 27.12.2011р. № 502-271211 і вимогам чинного законодавства, та який її дійсний розмір станом на дату подання заяви про збільшення позовних вимог?

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду.

Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 р. № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У даному випадку, потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі відсутня, та у суду достатньо знань та кваліфікації щодо з'ясування питань, які виникають при вирішенні даного спору, зокрема, тих які відповідач бажав поставити перед експертом.

З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення експертизи з огляду на його безпідставність та недоцільність.

Також від відповідача надійшла заява від 18.05.2015р., з якої вбачається, що відповідач заперечує проти позову з підстав того, що заявлені до стягнення суми не відповідають умовах договору укладеного між сторонами, розрахунок пені здійснений більш ніж за 6 місяців та вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій заявлені з пропуском позовної давності.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено кредитний договір від 27.12.2011р. № 502-271211 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - банк відкриває відповідачу - позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію (далі - кредитна лінія/кредит) з лімітами 372091,55 грн. та 545500 доларів США (п. 1.1 договору в редакції договору про винесення змін від 26.03.2012р. до договору).

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції договору про винесення змін від 26.03.2012р. до договору цільове призначення кредиту: придбання нерухомості, поповнення оборотних коштів.

Згідно п. 1.3 договору в редакції договору про винесення змін від 24.12.2013р. до договору кредит надається на строк по 23.12.2014р., якщо інший термін повернення кредиту не встановлений договором про внесення змін до договору або не визначений у відповідності до умов розділу ІV договору.

Пунктом 1.3.1 договору в редакції договору про винесення змін від 24.12.2013р. до договору встановлено, що позичальник повинен повернути основну суму кредиту згідно графіку погашення кредиту додаток 4 до даного кредитного договору на рахунок в гривні № 2082830108650; в доларах США № 2062430108650, відкриті в АТ «Єврогазбанк». Кредит вважається повернутим з моменту зарахування відповідної грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку або внесення її готівкою.

У відповідності до п. 1.4.1 договору в редакції договору про винесення змін від 30.11.2012р. до договору за користування кредитними коштами у межах встановленого п. 1.3 строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі: 18 процентів річних за кредитні кошти в доларах США по 30 листопада 2012 року включно; 20 процентів річних за кредитні кошти в доларах США з 01 грудня 2012 року; 25 процентів річних за кредитні кошти в національній валюті.

Згідно п. 1.4.2 договору в редакції договору про винесення змін від 30.11.2012р. до договору за користування кредитними коштами понад строк, визначений п. 1.3 договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 40% річних в доларах США та 50% річних в національній валюті.

Розрахунок процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці і році (за методом «факт/факт» - якщо кредит надається в національній валюті, та за методом «факт/360» - якщо кредит надається в іноземній валюті). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на суму фактичного залишку заборгованості, яка обліковується на позичковому рахунку, починаючи з дня надання кредиту (його частки), до дня повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом враховується перший та останній день користування кредитом (п. 1.4.3 договору).

Відповідно до п. 1.4.4 договору в редакції договору про винесення змін від 26.03.2012р. до договору строк сплати процентів - з 1-го по 5-е число місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п. 1.3 договору, в день дострокового погашення заборгованості, або в день дострокового розірвання договору. Проценти сплачуються на рахунки: в гривні - № 2088430108650, в доларах США - № 2068030108650 відкриті в АТ «Єврогазбанк».

Пунктами 3.3.2, 3.3.3 договору позичальник зобов'язався сплачувати плату за кредит та інші платежі на рахунки відповідно до договору, сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п. 1.4.2 договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за договором.

Договором про внесення змін до кредитного договору від 05.06.2014р. сторони встановили строк сплати процентів по кредитному договору за травень 2014р. по 25 червня 2014р. включно.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 372091,55 грн. та 545500 доларів США, що підтверджується банківським виписками за рахунками відповідача № 2062430108650 та № 2082830108650 за період з 23.03.2012р. по 19.01.2015р., завірена копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання щодо повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, належним чином не виконав, зв'язку з чим за ним рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 2609519,95 грн., зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 340428,21 грн.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в розмірі 2609519,95 грн., зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 340428,21 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 2609519,95 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 340428,21 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Крім того, позивач посилаючись на п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення, нараховану за порушення строків повернення кредиту за період прострочення з 24.12.2014р. по 22.01.2015р. в сумі 68346,74 та пеню нараховану за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за загальний період з 26.06.2014р. по 22.01.2015р. в загальній сумі 86796,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.2 договору у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01.04.2015р. № 3-229г15.

Оскільки розмір пені був розрахований позивачем, зокрема, з застосування облікової ставки Національного банку України для іноземної валюти (долари США), то судом здійснено власний розрахунок пені.

Здійснюючи власний розрахунок пені, судом переведено в гривню суму простроченого платежу в іноземній валюті і на цю суму, яка вже виражена в національній валюті України нараховувалась пеня враховуючи період заявлений позивачем.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, стягненню підлягає пеня нарахована з простроченого платежу, в розмірі 86721,61 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 74,62 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Відповідач заявив про застосування до вказаних вимог наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 за змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Сторони домовилися, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 5.2 договору).

З огляду на викладене, штрафні санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором нараховуються протягом одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені складає один рік.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач заявляє до стягнення пеню в сумі 86796,23 грн. за загальний період прострочення з 26.06.2014р. по 22.01.2015р.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 06.03.2015р., про що свідчить штамп господарського суду Київської області на позовній заяві від 20.02.2015р.

Таким чином, враховуючи заявлений позивачем період нарахування пені, та те, що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення пені, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, який подано 06.03.2015р., то позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Заперечення відповідача проти позову з підстав того, що заявлені до стягнення суми не відповідають умовах договору укладеного між сторонами, розрахунок пені здійснений більш ніж за 6 місяців та вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій заявлені з пропуском позовної давності відхиляються судом з огляду на їх безпідставність.

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що борг відповідача з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами перед позивачем прострочений на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2609519,95 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 340428,21 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та 86721,61 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що приписами Закону України «Про судовий збір» відповідач у справі не звільнений від сплати судового збору відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОІНДЕКС» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, офіс 1, ідентифікаційний код 37818992) на користь Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (04073, м. Київ, проспект Московський, 16, ідентифікаційний код 34693790) 2609519 (два мільйона шістсот дев'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 95 коп. заборгованості з повернення тіла кредиту, 340428 (триста сорок тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 21 коп. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 86721 (вісімдесят шість тисяч сімсот двадцять одну) грн. 61 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОІНДЕКС» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, офіс 1, ідентифікаційний код 37818992) в доход Державного бюджету України 60733 (шістдесят тисяч сімсот тридцять три) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 27.05.2015р.