Рішення № 44499695, 28.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015Справа №910/2909/15-г

Колегія суддів у складі: головуючого судді Плотницької Н.Б., суддів Босого В.П. та Паламара П.І., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" до1. Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" 2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустам" прозміну умов договору та визнання відсутнім праваПредставники сторін:

від позивача: Гвоздецький А.М., довіреність від 13.02.2015

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Мединський М.М., довіреність від 05.03.2015

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про внесення змін до кредитного договору № 19К-Н від 21.01.2011, визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 та визнання відсутнім права на звернення стягнення за зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання зобов'язань за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з часу укладення кредитного договору №19К-Н від 21.01.2011 сталася істотна зміна обставин у зв'язку із проведенням антитеррористичної операції, а також з погіршенням економічної ситуації в країні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2909/15-г та справу призначено до розгляду на 12.03.2015.

12.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустам" надійшла заява про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 залучено до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустам" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 26.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 23.04.2015.

23.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення іншого відповідача Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк".

23.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/2909/15-г у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи №910/2909/15-г для визначення складу колегії з розгляду справи.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) справу №910/2909/15-г призначено колегії суддів: суддя-доповідач Плотницька Н.Б., судді Босий В.П. та Паламар П.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 колегією суддів справу №910/2909/15-г призначено до розгляду в судовому засіданні 28.05.2015.

Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання 28.05.2015 не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання 28.05.2015 з'явився представник відповідача-2, надав суду відзив на позовну заяву та подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

В судове засідання 28.05.2015 з'явився представник позивача, подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, яке судом було задоволено. Також представник позивача наполягав на розгляді заяви про залучення іншого відповідача Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк". Колегія суддів відмовила у задоволенні вказаної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Позивач в обґрунтування заяви про залучення іншого відповідача посилається на листи Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" від 05.03.2015 №260 та від 19.03.2015 №365, з яких, на думку позивача, вбачається вступ Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" в якості кредитора в зобов'язання, що виникли на підставі Кредитного договору №19К-Н від 21.01.2015, внесення змін до якого є предметом даного спору. При цьому, жодних інших доказів, в яких би містились правові підстави таких юридичних дій, позивач в обґрунтуваннязаяви не подав.

Натомість представник відповідача-2 надав суду витяг з протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними опреаціями, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" №67 від 11.03.2015, відповідно до якого Договір застави майнових прав від 05.02.2015 з наступними змінами до нього від 12.02.2015, яким відповідач-2 передав у заставу майнові права, зокрема, за кредитним договором з позивачем, Публічному акціонерному товариству "Авант-Банк", є нікчемним відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, з огляду на недотримання позивачем при подачі заяви вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а також подані відповідачем-2 докази у суду відсутні підстави для залучення Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" в якості іншого відповідача.

За результатами розгляду клопотання третьої особи про залучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, а також клопотання про витребування доказів (договір застави майнових прав від 05.02.2015) колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зазначених клопотань третя особа посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі №922/3742/14, зазначаючи, що вказаною постановою встановлено факт набуття Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" прав кредитора за за кредитним договором №19К-Н від 21.01.2011. При вивченні постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі №922/3742/14 колегія суддів дійшла висновку про хибність такого твердження, оскільки клопотання Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" про заміну позивача на прцесуального правонаступника залишено колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, а також надані відповідачем-2 докази, клопотання третьої особи залишаються судом без задоволення у зв'язку із необґрунтованістю.

Крім того, позивачем в судовому засіданні 28.05.215 було подано клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в його задовленні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Колегією суддів враховано рекомендації, викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2015 №4, а саме, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегією суддів не вбачається дійсної потреби в призначенні по даній справі судової економічної експертизи, оскільки в матеріалах справи наявні надані позивачем докази його економічного стану.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача-2 надали пояснення по суті спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 28.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

21.01.2011 між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (банк) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (позивач, позичальник) було укладено кредитний договір №19К-Н, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (п. 1.1. кредитного договору).

П. 1.3. визначено, що термін користування кредитною лінією встановлюється з 21.01.2011 по 31.12.2018 включно з урахуванням графіку (додаток №2 до кредитного договору).

Позивач у позовній заяві вказує, що 18.06.2013 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір №1 купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого продавець продає (відступає) права вимоги та передає їх покупцю, а покупець купляє права вимоги, приймає їх та оплачує загальну купівельну ціну. В додатку №1 до даного договору сторони передбачили, що відповідач-1, зокрема, відступає права вимоги за кредитним договором №19К-Н від 21.01.2011. Вказані обставини сторонами по справі не заперечувались.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача-1 та відповідача-2, в якій просить суд змінити кредитний договір №19К-Н від 21.01.2011 шляхом внесення до нього п. 7.4. наступного змісту: "Права Банка, що передбачені або випливають з п.7.2. та п. 7.3. цього Договору можуть бути реалізовані Банком не раніше ніж 31 грудня 2018 року". Крім того, позивач просить визнати відсутнім у відповідача-1 та відповідача-2 права на стягнення з позивача грошових коштів за кредитним договором №19К-Н від 21.01.2011, а також визнати відсутнім у відповідача-1 та відповідача-2 права на звернення стягнення за зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним догвором №19К-Н від 21.01.2011.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на проведення антитеррористичної операції в окремих района Донецької та Луганської областей, у зв'язку із чим позивач позбавлений можливості проводити господарську діяльність на зазначених територіях.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду в якості доказів договір оренди частини будівлі торговельного центру у м. Краснодон Луганської області від 08.05.2007 з наступними змінами та додатковими угодами, договір оренди нежитлового приміщення у м. Донецьк від 23.01.2014, договір поставки №1ФТБ від 31.12.2014.

Крім того, позивач як на істотну зміну обставин вказує на погіршення економічної ситуації, що суттєво погіршило становище позивача, розмір його активів, ускладнило можливість виконання взятих на себе раніше зобов'язань.

В якості доказів позивач надає суду документи бухгалтерського обліку та звітності про результати його господарської діяльності за 2014 рік.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається і позивачем та відповідачем-2 не заперечується, що права вимоги до позивача за кредитним догвором №19К-Н від 21.01.2011 перейшли від відповідача-1 до відповідача-2 на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013. Відомості про розірвання або визнання недійсним вказаного договору на час розгляду справи у суду відсутні.

Статтею 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача до відповідача-1 не підлягають задоволенню, оскільки з боку останнього на час розгляду справи відсутнє порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Стосовно вимог, заявлених до відповідача-2, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Також стаття 652 Цивільного кодексу України регулює умови для зміни договору, а саме - якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, при зверненні з позовом про зміну договору в судовому порядку, позивач повинен довести суду одну з підстав, вказаних у частині четвертій статті 652 Цивільного кодексу України, і тільки за умови доведення належними та допустимими доказами такої підстави, суд оцінює докази щодо наявності істотної зміни обставин.

Позивачем у позовній заяві не наведено жодної з підстав, вказаних у частині четвертій статті 652 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зміни кредитного догвору №19К-Н від 21.01.2011 шляхом доповлення його п. 7.4. щодо заборони банку реалізовувати право вимагати дострокового повернення кредитних коштів до 31.12.2018.

Стосовно вимог позивача про визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 на термін до 31.12.2018 та визнання відсутнім права на звернення стягнення за зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання зобов'язань за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 на термін до 31.12.2018 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Розділом 7 кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 передбачено випадки невиконання позичальником умов договору та наслідки такого невиконання, а розділом 4 того ж договору встановлено умови забезпечення виконання зобов'язань.

Станом на час судового розгляду вказані положення кредитного договору є дійсними, у суду відсутні відомості щодо визнання їх оскарження або недійсними в судовому порядку.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача до відповідача-2 про визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 на термін до 31.12.2018 та визнання відсутнім права на звернення стягнення за зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання зобов'язань за кредитним договором № 19К-Н від 21.01.2011 на термін до 31.12.2018.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 02.06.2015

Головуючий суддя Н.Б. Плотницька

Суддя В.П. Босий

Суддя П.І. Паламар