Рішення № 44499675, 20.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/6664/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про розірвання Договору № 01216/5-02 від 25.10.2002 р.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Дементьєв Я.Т., за довіреністю

від відповідача: Довгалюк А.В., за довіреністю, Драчова М.С., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - відповідач) про розірвання Договору № 01216/5-02 від 25.10.2002 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/6664/15-г, розгляд справи призначено на 22.04.2015 р.

У судове засідання 22.04.2015 р. представники позивача з'явились.

У судове засідання 22.04.2015 р. представники відповідачів з'явились та подали відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 22.04.2015 р. судом було оголошено перерву до 20.05.2015 р.

19.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача були подані письмові доповнення до відзиву на позовну заяву.

20.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу.

20.05.2015 р. у судове засідання представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

20.05.2015 р. у судове засідання представники відповідача з'явились, подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надали свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечували.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2003 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» (далі - абонент, позивач) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02997/5-02 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65.

Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 Договору).

Договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань (п. 7.2 Договору).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на істотну зміну обставин, а саме - внесення змін до ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення укладається між відповідачем, як виконавцем цих послуг, та власниками квартир, як безпосередніми споживачами, внаслідок чого укладений Договір має бути розірваний.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Про припинення зобов'язань по Договору позивач звернувся до відповідача з Листом № 01-0363 від 07.05.2014 р., на який отримав від відповідача Лист № 917/8 від 30.07.2014 р. з відмовою у розірванні Договору, в зв'язку з чим був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Вимоги про розірвання вищевказаного договору обґрунтовані позивачем істотною зміною обставин, оскільки набрали чинності зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких договори на послуги з водопостачання та водовідведення повинні укладатись з власниками (орендарями) квартир, а не з їх балансоутримувачами.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-7 від 10.04.2014 р., який набрав чинності 26.04.2014 р., були внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, статтю 19 було доповнено частиною 5, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також було доповнено статтю 29 вказаного закону частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08.06.2011 р. положення ст. 652 ЦК України пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 цього Кодексу, при істотній зміні обставин.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що підстави, визначені статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України, є вичерпними для розірвання договору у судовому порядку.

Сторони в момент укладення спірного договору не могли передбачити, що настануть ті обставини, про які зазначає позивач у позові, при цьому зміна обставин була зумовлена причинами, які позивач не міг усунути, а із договорів та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Однак, позивач не довів суду, що виконання спірного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Ту обставину, що з кола суб'єктів, між якими укладається договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, законом виключено балансоутримувачів, суд не вважає підставою для розірвання договору.

При цьому необхідно зазначити, що частина 2 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, на яку посилається позивач, передбачає, що у разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори про надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

У відзиві та додаткових поясненнях до відзиву відповідач заперечує проти позову, зокрема з тієї підстави, що позивачем за даними особовими рахунками обліковується питна вода, що використовується позивачем у своїй господарській діяльності на власні потреби, а саме на полив прибудинкової території, а отже спірний Договір не може бути розірваний.

Суд погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є виконавцем послуг з постачання питної води та водовідведення, а, навпаки, продовжує бути окремим споживачем таких послуг за Договором за адресами: м. Київ, вул. Анни Ахматової, № № 13, 13-Г, 13-Д, встановлено три лічильника води: № 02229233, № 02229181, № 02229250 (особові рахунки № 121-167, 121-168, 121-169, 121-170, 121-171) для обліку використаних ним послуг для поливу, про що свідчить Акт обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту № б/н від 03.04.2008 р.

А відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно з п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України.

За таких обставин суд вважає, що оскільки позивач також є споживачем послуг за Договором, а також змінами до закону співвідношення майнових інтересів сторін не порушено, позивача не позбавлено того, на що він розраховував при укладенні Договору, а отже, і підстав для розірвання цього Договору у зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суд не вбачає.

Водночас сторони не позбавлені права внести зміни до Договору, зокрема, шляхом зміни обсягів договірного місячного водоспоживання та дислокації об'єктів, щодо яких відповідачем надаються послуги з водопостачання та водовідведення саме позивачу як споживачу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про розірвання Договору не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя О.В. Нечай