Рішення № 44499247, 02.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.15р. Справа № 904/2667/15

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, (м. Дніпропетровськ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 28 759,67 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Бондаренко В.В. - юрисконсульт (дов. № 9 від 05.01.15р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 28 759,67 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 24 156,37 грн. - основний борг, 1 482,08 грн. - пеня, 2 887,04 грн. - інфляційні втрати, 234,18 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 1487 від 01.01.08р., в частині повного та своєчасного розрахунку за отриману теплову енергію.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 20626925 станом 270515 року юридичне місцезнаходження відповідача (ФОП ОСОБА_1) - АДРЕСА_1 - куди і направлялись ухвали суду.

Відповідач тричі у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, причину неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2008 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, як постачальник, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як споживач, було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 1487.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010 року. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмової заяви одній із сторін (п.п. 10.1., 10.4., 10.6. договору).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення споживачу по його об'єктах, розміщених за адресами: АДРЕСА_2, від джерела теплопостачання: АДРЕСА_3.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник надає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком і до цього договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів:

Централізоване опалення:

- безперебійне теплопостачання протягом усього опалювального періоду, який відповідно до вимог БНіП 2.01.01.-82 "Будівельна кліматологія і геофізика" починається при стоянні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідових діб +8С (восени) і закінчується при підвищенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідових діб +8С (навесні) на підставі розпорядження органів місцевого самоврядування; для міста Дніпропетровська опалювальний період становить 175 діб, у випадку збільшення опалювального періоду вартість додаткових днів сплачується окремо;

- внутрішня температура повітря залежить від призначення громадських будівель та приймається згідно БНіП.

Отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, який надається відповідачеві у двох примірниках разом з рахунками. Отримання відповідачем фактичного обсягу теплової енергії за період виникнення заборгованості, в кількості 36,0432 Гкал зафіксовано сторонами в актах здачі-приймання теплової енергії за жовтень 2013р. - лютий 2015р.

Споживач щомісячно здійснює оплату за теплову енергію у розмірі 80% від планового місячного нарахування (п. 6.1. договору),

Пунктом 6.2. договору передбачено, що споживач зобов'язаний щомісячно, до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування або через касу постачальника.

Позивач зазначає, що контролером КП "Теплоенерго" надаються щомісяця рахунки разом з актами здачі-приймання за адресою зазначеною відповідачем у заяві від 22.06.2004р.: АДРЕСА_3, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" працівникам цього магазину акти повертаються до позивача підписані без заперечень, але оплата за теплопостачання не проводиться. Тому, позивач звернувся з досудовим попередженням від 04.03.2015 року за № 877 про погашення заборгованості та надіслав його разом з дублікатами рахунків і актами здачі-приймання теплової енергії за період виникнення заборгованості з жовтня 2013 року по лютий 2015 року, на адресу зазначену відповідачем в договорі, а саме: АДРЕСА_1. Доказом такого направлення є поштовий опис і поштова квитанція, які додаються до позовної заяви.

Згідно п.п. 6.2., 3.2.1. договору, відповідач зобов'язується вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію в строк до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу теплову енергію за період з жовтня 2015 року у розмірі 36,0432 Гкл на суму 42 560,54 грн., що підтверджується рахунками та актами здачі - приймання теплової енергії: жовтень 2013р. - лютий 2015р., доказами їх направлення відповідачу є поштовий опис і поштова квитанція. За період виникнення заборгованості відповідач зобов'язання щодо оплати виконав не в повному обсязі, лише на суму 18 404,86 грн., решта сумі в розмірі 24 156,37 грн. залишилась несплаченою.

Рахунками № 1246 від 28.02.14р. на суму 3 323,57 грн., № 2156 від 31.03.14р. на суму 2 083,01 грн., № 3096 від 30.04.14р. на суму 751,51 грн., № 10017 від 31.12.14р. на суму 6 282,17 грн., № 316 від 31.01.15р. на суму 6 406,46 грн., № 1176 від 28.02.15р. відповідачем залишено без оплати, внаслідок чого станом на 01.02.2015 рік у останнього утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 24 156,37 грн.

Направлення зазначених рахунків підтверджуються поштовим описом та поштовими квитанціями.

У відповідності до пункту 8.3. договору, спори між сторонами розв'язуються шляхом переговорів, а в разі неможливості досягнення згоди, сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.

Позивач вказує на те, що він був змушений звернутися до відповідача з досудовим попередженням від 04.03.15р. за № 877 з вимогою оплатити в семиденний строк суми боргу з моменту отримання останнього, до якого були надані дублікати рахунків, акти виконаних робіт, та акти звірки взаємних розрахунків. Але на момент подання позивачем позову до суду, виставлені відповідачу рахунки залишились несплаченими і екземпляр акту звірки взаєморозрахунків не повернуто.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 24 156,37 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 1487 від 01.01.08р. на загальну суму 24 156,37 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, перу, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 24 156,37 грн.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за неналежне виконання грошового зобов'язання підлягає сплата пені у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період незалежного виконання зобов'язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі п. 7.3. договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 482,08 грн., згідно розрахунку (а.с. 15).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 1 131,96 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 234,18 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 887,04 грн., згідно розрахунку (а.с. 16 - 17).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок вони відповідають вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а саме: 3% річних у сумі 234,18 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 887,04 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 22; код ЄДРПОУ 32688148) - 24 156 (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 37 коп. основного боргу, 1 131 (одна тисяча сто тридцять одна) грн. 96 коп. пені, 2 887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 04 коп. інфляційні втрати, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 18 коп. 3% річних, 1 804 (одна тисяча вісімсот чотири) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.06.15р.

Суддя І.Ю. Дубінін