Ухвала суду № 44494518, 25.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2015 рокусправа № 804/20546/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

за участі представника позивача Бочнюк К.Г., Коваль О.В., Годованця Є.О.

представника відповідача Карпової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 р. в справі № 804/20546/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікспак» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікспак» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2014 р. № 0003232201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 226995,25 грн.; від 21.07.2014 р. № 0000012201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 248590,75 грн., від 06.11.2014 р. № 0000122201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1617,13 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 21.07.2014 р. № 0003232201 та № 000001220 прийняті на підставі акту № 1581/04-61-22-1/32502186 від 12.06.2014 р., але висновки і суми нарахувань зобов'язань в цьому акті змінені органом державної податкової служби, нові висновки та суми нарахувань викладені в акті позапланової перевірки № 1878/04-61-22-1/32502186 від 16.07.2014 р., тобто податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту, який є недійсним.

Також позивач вказує на необґрунтованість висновку відповідача про відсутність господарських операцій з ПП «Агентство маркетингових досліджень», оскільки фактично виконання господарських операцій підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Крім того, на думку позивача, висновок про не пов'язаність господарських операцій позивача з КП «Дніпроуніверсал» з господарською діяльністю позивача, також є неправильним, оскільки орендовані складські приміщення використовувались підприємством виключно для зберігання готової продукції, для внутрішнього переміщення за допомогою власних транспортних засобів.

Що стосується господарських відносин з ТОВ «Пром Альянс ЛТД», позивач зазначає, що висновки про завищення об'єкта оподаткування за господарськими відносинами з цим контрагентом ґрунтуються виключно на акті від 11.01.2013 р. про відсутність ТОВ «Пром Альянс ЛТД» за місцезнаходженням, проте такі висновки є неправильними через те, що підприємство є працюючим, в процесі припинення не перебуває. Такі є самі обставини стосуються й взаємовідносин з НВП «Екопромтех».

Також за результатами перевірки встановлено отримання ТОВ «Мікспак» маркетингових послуг від ТОВ «АТБ-Маркет» по просуванню свого товару на ринку продаж, але ТОВ «Мікспак» отримав прибуток в момент реалізації товарів на адресу ТОВ «АТБ-Маркет», тому враховуючи приписи ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України подальше використання товару знаходиться у власності контрагента, тому й витрати по просуванню товару є витратами ТОВ «АТБ-Маркет», а не позивача. Позивач зазначає, що відповідно до умов договору ТОВ «АТБ-Маркет» оплачує поставлену продукцію з відстрочкою платежу від 35 до 80 днів протягом строку з моменту поставки продукції, тому позивачу необхідно замовляти маркетингові послуги, щоб як можна скоріше просувати свою продукцію на ринку продаж, відповідно, є обґрунтованим та підтвердженим первинними документами віднесення до складу валових витрат фактичних сум за надані послуги. Також неправомірність вказаного висновку відповідача підтверджено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. в справі № 2а/0470/321/11.

Податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014 р. № 0000122201 отримано позивачем 13.11.2014 р. Підставою прийняття цього податкового повідомлення-рішення є рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.10.2014 р. № 7159/10/04-36-10-08-09, яке оскаржено позивачем до Державної фіскальної служби України, про що повідомлено відповідача. Відтак, суми грошового зобов'язання в розмірі 1617,17 грн. вважається неузгодженим, а це податкове повідомлення-рішення прийняте незаконно.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме приписів Податкового кодексу України. Порушення полягають у неврахуванні судом першої інстанції проведеного в ході перевірки аналізу угод з постачальниками позивача щодо умов постачання продукції, яким встановлено, що постачання товару здійснювалось на умовах DDP, склад - м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 11-а, поставки здійснювалась силами постачальника за рахунок покупця або постачальника, місце поставки - м. Львів, тобто не встановлено жодної угоди, за умовами якої постачання здійснювалось на склад у м. Дніпропетровську, по вул. Білостоцького, 143. Аналізом товарно-транспортних накладних по перевізникам також не встановлено перевезення товару на склад у м. Дніпропетровську, не встановлено використання орендуємого у КП «Дніпроуніверсал» складу по вул. Білостоцького, 143 у господарській діяльності позивача, на склад не ввозилась та не вивозилась продукція.

Крім того, судом не враховано матеріали перевірок контрагентів позивача, які надійшли від органів державної податкової служби. Так, актом від 11.01.2013 р. № 58/226/34885500 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пром Альянс ЛТД», актом від 26.02.2013 р. № 88/22-1/32902555 Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екопромтех». Вказаними актами встановлено, що ці підприємства не мають основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, не встановлено фактів поставки товарів (робіт, послуг) від їх контрагентів, тому зроблений висновок про здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Вказані обставини дають підстави для висновку, що операції позивача з ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «Екопромтех» не направлені на реальне настання правових наслідків, що призвело до завищення податкового кредиту та валових витрат.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, надала додаткові пояснення щодо обставин, які не є підставою апеляційного оскарження.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікспак» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21.05.2003 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32502186, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 03919617 від 09.06.2003 р.

До основних видів діяльності позивача належать неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, пакування, надання інших допоміжних комерційних послуг (а.с. 58 т.2).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Мікспак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., висновки якої викладені в акті № 1581/04-61-22-1/32502186 від 12.06.2014 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в частині заниження позивачем податку на прибуток в загальній сумі 206428 грн., в тому числі у 2 кварталі 2011 р. - на 11107 грн., у 4 кварталі 2011 р. - на 26670 грн., у 3 кварталі 2012 р. - на 2579 грн., у 4 кварталі 2012 р. - на 79575 грн., у 2013 р. - на 86497 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість в загальній сумі 183527 грн., в тому числі у квітні 2011 р. - на 2620 грн., у травні 2011 р. - на5016 грн., у червні 2011 р. - на 2022 грн., у серпні 2011 р. - на 3615 грн., у жовтні 2011 р. - на 8528 грн., у листопаді 2011 р. - на 2522 грн., у грудні 2011 р. - 8443 грн., у лютому 2012 р. - на 6870 грн., у березні 2012 р. - на 6121 грн., у квітні 2012 р. - на 12110 грн., у травні 2012 р. - на 11206 грн.,у липні 2012 р. - на 15860 грн., у серпні 2012 р. - на 5412 грн., у вересні 2012 р. - на 4690 грн., у жовтні 2012 р. - на 12863 грн., у листопаді 2012 р. - на 1100 грн., у грудні 2012 р. - на 1627 грн., у січні 2013 р. - на 9585 грн., у лютому 2013 р. - на 1100 грн., у березні 2013 р. - на4829 грн., у квітні 2013 р. - на 13043 грн., у травні 2013 р. - на 9947 грн., у червні 2013 р. - на 5153 грн., у липні 2013 р. - на 19356 грн., у серпні 2013 р. - на 147 грн., у вересні 2013 р. - на 550 грн., у жовтні 2013 р. - на 7968 грн., у листопаді 2013 р. - на 647 грн., у грудні 2013 р. - на 575 грн.; п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкта оподаткування по ланцюгу НВП «Екопромтех» - ТОВ «Мікспак» - контрагенті-покупці постачання безтоварних операцій у травні та жовтні 2012 р.

Позивачем подані до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська заперечення на акт перевірки за вих. № 23/06-1 від 23.06.2014 р.

Листом від 16.07.2014 р. відповідачем повідомлено позивача, що в результаті розгляду заперечень висновки до акту перевірки №1581/04-61-22-1/32502186 від 12.06.2014 р. змінені. Крім того, висновки за результатами розгляду заперечень будуть враховані при винесені податкових повідомлень-рішень за актом перевірки.

Наказом відповідача від 02.07.2014 р. № 585 на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України призначено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Агентство маркетингових досліджень», КП «Дніпроуніверсал», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» у грудні 2011 р. та НВП «Екопромтех» у травні та жовтні 2012 р., ТОВ «АТБ-Маркет», за результатами якої складено акт № 1878/04-61-22-1/32502186 від 16.07.2014 р., у якому відповідачем змінені висновки акту № 1581/04-61-22-1/32502186 від 12.06.2014 р., встановлено порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 207772 грн., в томі числі у 2 кварталі 2011 р. - на 11354 грн., у 4 кварталі 2011 р. - 26670 грн., 3 кварталі 2012 р. - на 2809 грн., у 4 кварталі 2012 р. - на 79841 грн., у 2013 р. - на 87098 грн., заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 183527 грн.

21.07.2014 р. відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0003232201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 226995,25 грн., в тому числі за основним платежем - 183527 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43468,25 грн.; № 0000012201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 258590,75 грн., в тому числі за основним платежем - 206428 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42162,75 грн.

01.08.2014 р. позивачем подано скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на вказані податкові повідомлення-рішення.

09.10.2014 р. Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області винесено рішення про результати розгляду скарги, яким залишене без змін податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014 р. № 0003232201, збільшене на 1617,13 грн. (основний платіж - 1343 грн., штрафна санкція - 274,13 грн.) суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеному у податковому повідомленні-рішенні від 21.07.2014 р. № 0000012201 ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, а скаргу платника податків - без задоволення.

Рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 09.10.2014 р. № 7159/10/04-36-10-08-09 оскаржене позивачем до Державної фіскальної служби України (скарга повторна від 27.03.2015 р. № 03-10/13).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 21.11.2014 р. № 718416/99-99-10-01-15, податкові повідомлення-рішення залишені без змін з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 09.10.2014 р. № 7159/10/04-36-10-08-09.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122201 від 06.11.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1617,13 грн. 13 коп., з яких 1343 грн. - основний платіж, 274,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП «Агентство маркетингових досліджень», з яким укладено договір про надання послуг №107 від 02.01.2011 р. За період з квітня 2011 р. по серпень 2011 р. ТОВ «Мікспак» отримані від ПП «Агентство маркетингових досліджень» маркетингові послуги, виконання яких відображено у актах здачі-прийняття виконаних робіт, податкових накладних та звітах про виконані роботи. Витрати по вказаним маркетинговим послугам згідно з актами виконаних робіт віднесені позивачем до витрат на збут, до податкового кредиту суми податку на додану вартість віднесені згідно з отриманими податковими накладними, оформленими належним чином.

Позивачем з КП «Дніпроуніверсал» укладено договір №1233 від 16.12.2010 р. на зберігання товарно-матеріальних цінностей та договір №1309 від 01.06.2012 р., за умовами якого у період з квітня 2011 р. по грудень 2013 р. ТОВ «Мікспак» зберігало в закритих складських приміщеннях та на відкритих складських майданчиках зберігача набори одноразового посуду за адресою: 49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143.

Виконання договорів на зберігання товарно-матеріальних цінностей №1233 від 16.12.2010 р. та № 1309 від 01.06.2012 р. підтверджено банківськими виписками, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт КП «Дніпроуніверсал».

У перевіряємому періоді позивач отримував маркетингові послуг від ТОВ «АТБ-маркет» по просуванню свого товару на ринку продажу. Між ТОВ «Мікспак» та ТОВ «АТБ-маркет» укладені наступні договори: № 34061 від 01.07.2011 р., № 35934 від 01.01.2012 р. № 35934 від 01.10.2013 р. про надання маркетингових послуг, види послуг та їх вартість вказані у додатках №1 до договорів. ТОВ «Мікспак» замовляло маркетингові послуги, які згідно з актами виконаних робіт та звітів до актів, відносились до складу витрат на збут, до податкового кредиту суми податку на додану вартість віднесені згідно з отриманими та належним чином оформленими податковими накладними. Умовами цих договорів є надання послуг, які пов'язані з просуванням продукції, що поставлялася ТОВ «Мікспак» за вищевказаними договорами поставки.

ТОВ «Мікспак» у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «НВП «Екопромтех», з якими укладені договори № 1509 від 15.09.2011 р. про технічне обслуговування автомобілів ТОВ «Мікспак» та договір поставки № 82 від 20.03.2012 р. Виконання вказаних договорів підтверджено первиннми документами: банківськими виписками, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків актів перевірок, що обумовило протиправність податкових повідомлень-рішень.

Розглядаючи справу у межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

У актах перевірок № 1581/04-61-22-1/32502186 від 12.06.2014 р. та № 1878/04-61-22-1/32502186 від 16.07.2014 р. відповідач дійшов висновку, що взаємовідносини ТОВ «Мікспак» з ПП «Агентство маркетингових досліджень» не мають ознак господарських операцій і тому первинні документи, які підтверджують маркетингові послуги (по поставкам товару на адресу ТОВ «АТБ-Маркет») не мають жодної юридичної сили, тому в порушення пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивчем завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, усього у сумі 38150 грн., та в порушення п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Мікспак» завищено податковий кредит усього у сумі 7630 грн.

Як зазначено вище, позивачем як замовником з ПП «Агентство маркетингових досліджень» як виконавцем укладено договір про надання послуг №107 від 02.01.2011 р. (а.с. 188-189 т.2), за умовами якого виконавець надати замовнику послуги, перелік, вид та строки виконання зазначаються у додатках до договору. Додатком № 1 до договору (а.с. 189 зв. т.2) визначені найменування послуг, період виконання та вартість). За період з квітня 2011 р. по серпень 2011 р. ТОВ «Мікспак» отримані від ПП «Агентство маркетингових досліджень» маркетингові послуги, виконання яких відображено у актах здачі-прийняття виконаних робіт, податкових накладних та звітах про виконані роботи (а.с. 218-234 т.2). Отримані послуги повністю оплачені позивачем, що підтверджується банківськими документами. Витрати по вказаним маркетинговим послугам згідно з актами виконаних робіт віднесені позивачем до витрат на збут, до податкового кредиту суми податку на додану вартість віднесені згідно з отриманими податковими накладними, оформленими належним чином.

Доводи апелянта про нікчемність вказаних господарських операцій колегія суддів вважає необґрунтованими через те, що на час виконання договору між позивачем та ПП «Агентство маркетингових досліджень» контрагент позивача здійснював господарську діяльність, не визнавався банкрутом, не ліквідований, був платником податку на додану вартість.

При цьому колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такої позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в справі № 21-42а10 та в справі № 21-47в10.

Перевіркою встановлено, що витрати по договорам на зберігання товарно-матеріальних цінностей № 1309 від 01.06.2012 р. та № 1233 від 16.12.2010 р. з КП «Дніпроуніверсал» не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Мікспак» та не є витратами, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що є порушенням пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України в частині завищення ТОВ «Мікспак» витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, усього в сумі 82501 грн., та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення ТОВ «Мікспак» податкового кредиту всього в сумі 16500 грн.

Як встановлено вище, позивачем з КП «Дніпроуніверсал» укладено договір № 1233 від 16.12.2010 р. на зберігання товарно-матеріальних цінностей та договір № 1309 від 01.06.2012 р. (а.с. 100-103, 109-110 т.2), за умовами яких у період з квітня 2011 р. по грудень 2013 р. ТОВ «Мікспак» зберігало в закритих складських приміщеннях та на відкритих складських майданчиках зберігача набори одноразового посуду за адресою: 49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143. Виконання договорів на зберігання товарно-матеріальних цінностей № 1233 від 16.12.2010 р. та № 1309 від 01.06.2012 р. підтверджено належним чином оформленими первинними документами: рахунками-фактурами, актами виконаних робіт КП «Дніпроуніверсал», податковими накладними, рахунками на оплату (а.с. 129-147 т.2). Отримані послуги повністю оплачені позивачем, що підтверджується банківськими документами.

Використання орендованих приміщень позивачем у власній господарській діяльності підтверджується наказом позивача № 36-БО від 01.04.2011 р. «Про організацію внутрішньо-складського обліку», накладними на внутрішнє переміщення товару зі складу по вул. Білостоцькій в інші складські приміщення (а.с. 148-187 т.2).

В акті перевірки № 1878/04-61-22-1/32502186 відповідачем зазначено, що аналізом угод з контрагентами-постачальниками ТОВ «Мікспак» встановлено, що постачання товару на склад за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143 не відбувалось, також не було встановлено жодної угоди, за умовами якої здійснювалось постачання товарів з вищевказаного складу.

Проте, позивачем в ході перевірки листом № 08/071 від 08.07.2014 р. повідомлено контролюючий орган, що ТОВ «Мікспак» використовувало склад за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143 для зберігання наборів фасованого одноразового посуду, тому приймання товару, придбаного для перепродажу, на вищевказаному складі не відбувалось. Цей склад ТОВ «Мікспак» використовував виключно для зберігання готової продукції, для внутрішнього переміщення за допомогою власних автомобілів. В акті № 1878/04-61-22-1/32502186 зазначено, що усі поставки здійснювалися на адресу: вул. Стартова, 11-а, де ТОВ «Мікспак» орендує складські приміщення у ТОВ «ПМТЗ «Інженерний Центр «Реагент» згідно з договорами від 08.04.2009 р. № 175/09 та від 30.03.2012 р. № 25/12.

Крім того, у акті перевірки № 1878/04-61-22-1/32502186 вказано, що у подорожніх листах у пунктах навантаження/розвантаження зазначено «Мікспак», але відсутні конкретні адреси чи маршрутні сполучення, що не може підтверджувати переміщення на адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143. Також у акті вказано, що час виїзду у подорожніх листах - 8.00, час заїзду - 17.00 і що машини переміщувались цілий день, але не зрозуміло за якими маршрутами (адресами) відбувались ці перевезення. Контроюючим органом зроблений висновок, що наявні подорожні листи та акти списання пального не дають підтвердження того, що перевезення та списання пального по ним були пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не враховуються витрати на списання пального по актам: № СПТ-000055 від 31.12.2013 року, № СПТ-000048 від 30.11.2013 року, № СПТ-000028 від 31.07.2013 року, № СПТ-000012 від 31.05.2013 року, № СПТ-000011 від 30.04.2013 року, № СПТ-000004 від 28.02.2013 року, № СПТ-000001 від 31.01.2013 року, № 000058 від 31.12.2012 року, № СПТ-000049 від 30.11.2012 року, № СПТ-000046 від 31.10.2012 року, № СПТ-000039 від 30.09.2012 року, № СПТ-000036 від 31.08.2012 року, № СПТ-000021 від 31.05.2011 року, № СПТ-000016 від 29.04.2011 року. При цьому відповідачем не враховано, що у дні, коли відбувалися внутрішні переміщення між складами ТОВ «Мікспак» також відбувалось постачання товарів покупцям, яке здійснювалось не тільки перевізниками, а й власними автомобілями позивача.

З урахуванням підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з оренди приміщення, документального підтвердження використання складських приміщень в у оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності позивача, відсутні підстави для висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, у сумі 82501 грн., та податкового кредиту у сумі 16500 грн.

Що стосується господарських операцій позивача з отримання маркетингових послуг від ТОВ «АТБ-Маркет» по просуванню свого товару на ринку продажу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «Мікспак» отримало прибуток в момент реалізації товарів на адресу ТОВ «АТБ-Маркет» за договорами № 32512 від 18.03.2011 р. та № 35933 від 01.10.2013 р. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, подальше використання товару знаходиться виключно у власності ТОВ «АТБ-Маркет», тому відповідач вважає, що витрати по просуванню зазначеного товару є витратами ТОВ «АТБ-Маркет», а не ТОВ «Мікспак». Відповідач при цьому зазначає про порушення позивачем пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України в частині завищення ТОВ «Мікспак» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Як зазначено вище, між ТОВ «Мікспак» та ТОВ «АТБ-Маркет» укладені наступні договори: № 34061 від 01.07.2011 р., № 35934 від 01.01.2012 р., № 35934 від 01.10.2013 р. про надання маркетингових послуг, види послуг та їх вартість яких вказані у додатках № 1 до договорів (а.с. 191-212 т.2). Відповідно до вказаних договорів ТОВ «Мікспак» є замовником маркетингових послуг, які згідно з актами виконаних робіт та звітів до актів віднесені позивачем до складу витрат на збут, суми податку на додану вартість, сплачені в ціні послуг, - до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Умовами цих договорів є надання послуг, які пов'язані з просуванням продукції, що поставлялася ТОВ «Мікспак» за вищевказаними договорами поставки. Отже, вказані договори укладені позивачем з метою забезпечення дотримання попиту на продукцію, що поставлялася позивачем у межах здійснення господарської діяльності, яка полягала у оптовій торгівлі, а тому такі угоди спрямовані на отримання позивачем доходу від реалізованої продукції.

Фактичне здійснення цих господарських операцій підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами: актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунками, податковими накладними, а також звітами про проведенні дослідження тощо) (а.с. 52-250 т.3, 1-188 т.4). Отримані від контрагента роботи (послуги) оплачені позивачем, що підтверджується банківськими документами.

Оскільки витрати позивача на придбавання маркетингових послуг пов'язані з господарською діяльністю, відсутні підстави для висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Доводи апелянта про не пов'язаність даних господарських операцій з господарською діяльністю позивача спростовуються висновками, викладеними в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. в справі № 2а/0470/321/11 за позовом ТОВ «Мікспак» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська встановлена пов'язаність з власною господарською діяльністю позивача витрат з придбання маркетингових послуг у ТОВ «АТБ-Маркет».

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 72 КАС України колегія суддів не приймає доводи апелянта в цій частині.

ТОВ «Мікспак» 20.03.2012 р. укладено з ТОВ «НВП «Екопромтех» договір поставки № 82, за умовами якого позивач придбавав мило господарське (а.с. 84 т.2).

Постачання товару за цим договором підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними (а.с.183 и.1, 96-99 т.2). Позивачем здійснена оплата за придбаний товар у безготівковій формі.

В матеріалах справи наявні відомості щодо оприбуткування товару на склад відповідно до карток рахунку 281 (а.с. 182 т. 1, 85-91 т.2).

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджено первинними документами на реалізацію придбаного товару (а.. 184-250 т.1, 1-42 т.2).

Також позивачем укладено договір з ТОВ «Пром Альянс ЛТД» № 1509 від 15.09.2011 р. на технічне обслуговування автомобілів позивача, поставку, заміну комплектуючих (а.с. 235 т.2). Фактичне виконання договору підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 241-250 т.2). Отримані від контрагента роботи (послуги) оплачені позивачем, що підтверджується банківськими документами.

Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції матеріалів перевірок контрагентів позивача, які надійшли від органів державної податкової служби, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав. Так, актом від 11.01.2013 р. № 58/226/34885500 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пром Альянс ЛТД», актом від 26.02.2013 р. № 88/22-1/32902555 Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Екопромтех». Вказаними актами встановлено, що ці підприємства не мають основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, не встановлено фактів поставки товарів (робіт, послуг) від їх контрагентів, тому зроблений висновок про здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. З вказаних обставини відповідач робить висновок, що операції позивача з ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТОВ «НВП «Екопромтех» не направлені на реальне настання правових наслідків, що призвело до завищення податкового кредиту та валових витрат.

Суд апеляційної інстанції вважає, що акти перевірок контрагентів позивача, на які посилається відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі, не можуть бути належними та допустимими в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами, на підставі яких можливо зробити висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що на час виконання договорів між позивачем та ТОВ «Пром Альянс ЛТД», ТОВ «НВП «Екопромтех» контрагенти позивача здійснювали господарську діяльність, не визнавалися банкрутами, не ліквідовані, були платниками податку на додану вартість.

Зазначені обставини спростовують доводи податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування за спірними господарськими операціями.

Відповідачем не спростований факт того, що вказані підприємства на момент укладання договорів та складання податкових накладних включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платника податку на додану вартість, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих вказаними підприємствами, є правомірним.

Колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Фінансово-господарські операції між ТОВ «Мікспак» та вказаними конрагентами відображено у податковій звітності позивача по податку на додану вартість та податку на прибуток за спірні періоди.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Пунктом 146.12 ст. 146 цього Кодексу визначено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Оскільки формування витрат позивачем по господарським операціям з вказаними підприємствами підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому колегія суддів приходить до висновку про те, що такі витрати повинні враховуватися при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу контрагентом, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача, що підтверджено актом перевірки.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) підтверджено податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні господарські операції з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у вказаних підприємств здійснені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарів (робіт, послуг), оплату позивачем як отримувачем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість в ціні таких послуг постачальнику, тому позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту правомірно.

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Пояснення представника апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції щодо додаткового обґрунтування позиції податкового органу колегією суддів не приймаються до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Представником апелянта доповнення до апеляційної скарги в письмовому вигляді не викладались та надані в судовому засіданні, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 р. в справі № 804/20546/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 р. в справі № 804/20546/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікспак» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 26.05.2015 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко