Ухвала суду № 44492393, 28.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1864/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» про визнання незаконною та скасування постанови від 26.01.2015, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в якому просили суд визнати незаконною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 26 січня 2015 року ВП № 44705478.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 червня 2013 року між ПАТ «Уманьавтодор» та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір застави № 48872-49.12, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М. та зареєстрований у реєстрі за № 195, по умовам якого в заставу ПАТ «Банк «Київська Русь» (Заставодержателю) позивачем (Заставодавцем) було передано рухоме майно (транспортні засоби).

28 серпня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Г.В. було вчинено Виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 281, по умовам якого запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - транспортні засоби, які належать позивачу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного в виконавчому написі рухомого майна, вирішено задовольнити вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь», що становить 46 271 525,50 грн., з яких заборгованість за кредитом - 37 424 101,74 грн., заборгованість по процентам - 8 842 423,76 грн., 5 000,00 грн. - витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису.

05 вересня 2014 року ПАТ «Банк «Київська Русь» з заявою про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2014 р. № 5561/25 звернулось до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій просило відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Івановою Г.В. від 28.08.2014 р., зареєстрований в реєстрі за № 281, про звернення стягнення на рухоме майно - транспортні засоби, які належать ПАТ «Уманьавтодор»; з метою забезпечення примусового виконання виконавчого напису, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на транспортні засоби на які звернено стягнення; за рахунок отриманих коштів від реалізації задовольнити вимоги стягувача - ПАТ «Банк «Київська Русь» у розмірі всього 46 271 525,50 грн.

За наслідками розгляду вказаної вище заяви, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 11 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44705478 (Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 44705478 від 11.09.2014 р.), пунктом другим якої боржнику - ПАТ «Уманьавтодор» надавався семиденний термін з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання виконавчого документу, а саме, сплатити заборгованість згідно виконавчого документу.

Одночасно з вказаною вище постановою, держвиконавцем 11.09.2014 р. у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою на транспортні засоби, що належать боржнику - ПАТ «Уманьавтодор» накладено арешт у межах суми звернення стягнення - 46 271 525,50 грн. та заборонено здійснювати відчуження майна, зазначеного в постанові, яке належить боржнику в межах суми боргу. Арешт накладено з моменту надходження постанови.

30 вересня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про розшук майна боржника.

В процесі примусового виконання виконавчого документу було утворено виконавчу групу (Подання про утворення виконавчої групи та Постанова про утворення виконавчої групи від 18.11.2014 р.), винесені Вимоги державного виконавця від 20.11.2014 р. № 1282/2.-3, від 04.12.2014 р. № 1282/2.-3, від 15.01.2015 р. № 15-0-31-24/2.-309/3-1, за дорученнями головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України, що видані Уманському міському відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, Відділу ДВС Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області, Відділу ДВС Васильківського районного управління юстиції у Запорізькій області, останніми були складені акти опису й арешту деякого майна (транспортних засобів).

26 січня 2015 року на адресу ДВС України від ПАТ «Банк «Київська Русь» надійшла заява про повернення без виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Івановою Г.В. від 28.08.2014 р. за реєстровим № 281.

26 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4 627 125,55 грн.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.01.2015 р. виконавчий документ - виконавчий напис № 281, виданий 28.08.2014 р. приватним нотаріусом КМНО Івановою Г.В. про звернення стягнення на рухоме майно - транспортні засоби повернено стягувачу.

27 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про припинення розшуку майна боржника, оголошеного постановою державного виконавця про розшук майна боржника від 30.09.2014 р. ВП № 44705478.

03 лютого 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області за наслідками розгляду постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2015 р. № 44705478 відкрито виконавче провадження ВП № 46381519 по стягненню з ПАТ «Уманьавтодор» на користь Держави в особі ВПВР ДВС України виконавчого збору в розмірі 4 627 125,55 грн. (Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 46381519 від 03.02.2015 р.).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 26 січня 2015 року ВП № 44705478 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Окружного адміністративного суду міста Києва зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. ст. 90, 91 вказаного вище Закону стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Згідно з частиною другою ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В частинах 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В частині 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Виходячи з аналізу вказаних норм права, вбачається, що законодавець чітко визначив термін, з якого розпочинається виконання виконавчого документу в примусовому порядку, а саме, після закінчення семиденного строку, встановленого для добровільного його виконання.

Одночасно, з початком примусового виконання виконавчого документу, у державного виконавця виникає право на стягнення з боржника виконавчого збору в силу ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 11.09.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44705478, якою встановлено строк для самостійного виконання виконавчого напису протягом семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому, в ході здійснення примусового виконання вказаного вище виконавчого документа головним державним виконавцем здійснювались заходи примусового виконання виконавчого напису, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Так, постановою про розшук майна боржника від 30.09.2014 р. оголошено розшук майна, що належить боржнику - ПАТ «Уманьавтодор».

Також, 20.11.2014 р., 01.12.2014 р., 15.01.2015 р. на адресу, відповідно, Управління ДАІ ГУ МВС України в Львівській області, Управління ДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області, ДП МВС України «Інформ-Ресурси» головним державним виконавцем направлені вимоги щодо негайної безоплатної передачі відповідним державним виконавцям арештованих та затриманих автомобілів, що належать ПАТ «Уманьавтодор».

Після надходження заяви від стягувача від 26.01.2015 р. вих. № 490/25 про повернення без виконання виконавчого напису, 26 січня 2015 року головним державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ПВ № 44705478 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, а 27.01.2015 р. постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві виконавчий напис № 281, виданий 28.08.2014 р. приватним нотаріусом КМНО Івановою Г.В. про звернення стягнення на рухоме майно - транспортні засоби повернено стягувачу.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (ч. 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Оскільки, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, колегія суддів вважає, що головним державним виконавцем з метою недопущення порушень положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень, правомірно було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.01.2015 р.

У зв'язку з тим, що виконавчий напис нотаріуса в наданий строк для самостійного виконання, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», боржником не виконано, на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.01.2015 р.

При цьому, не заслуговує на увагу твердження апелянта про відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки звернення стягнення на рухоме майно позивача згідно виконавчого напису № 281 не здійснювалося, фактичне стягнення коштів в рахунок примусового виконання виконавчого напису нотаріуса в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» не відбулося, а стягувачем було подано заяву про повернення без виконання виконавчого напису, так як дане твердження суперечить висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі №3-217гс14, де зазначено, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, а також вбачається з матеріалів справи, що державним виконавцем вчинено дії щодо примусового виконання виконавчого напису № 281, оскільки, як вже зазначалося вище, держвиконавцем 11.09.2014 року у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою на транспортні засоби, що належать боржнику - ПАТ «Уманьавтодор» накладено арешт у межах суми звернення стягнення - 46 271 525,50 грн. та заборонено здійснювати відчуження майна, зазначеного в постанові, яке належить боржнику в межах суми боргу. Арешт накладено з моменту надходження постанови. 30 вересня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України у виконавчому провадженні ВП № 44705478 винесено Постанову про розшук майна боржника.

В процесі примусового виконання виконавчого документу було утворено виконавчу групу (Подання про утворення виконавчої групи та Постанова про утворення виконавчої групи від 18.11.2014 р.), винесені Вимоги державного виконавця від 20.11.2014 р. № 1282/2.-3, від 04.12.2014 р. № 1282/2.-3, від 15.01.2015 р. № 15-0-31-24/2.-309/3-1, за дорученнями головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України, що видані Уманському міському відділу ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, Відділу ДВС Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області, Відділу ДВС Васильківського районного управління юстиції у Запорізькій області, останніми були складені акти опису й арешту деякого майна (транспортних засобів).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 02 червня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.