Ухвала суду № 44492316, 28.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3763/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «ЕКОДИТ» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 грудня 2014 року № 582/26-57-22-04-10/32589733, в якому встановлено порушення позивачем пп. 198.1, 198.6 ст. 198, пп.201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 100030 грн. за липень 2014 року.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000692204 від 25 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 125 037 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 05 червня 2014 року між ТОВ "Укренергопром" (замовник) та ТОВ "ЕКОДИТ" (виконавець) укладено договір № 050614/1, за умовами якого замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт в котельні на об'єкті замовника.

Вартість робіт за даним договором складає 600180,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 100030 грн.

Розрахунки по даному договору проводились згідно з даними актів приймання виконаних підрядних робіт.

Крім того, відповідно до додатків № 1, № 2, № 3 до Договору № 050614/1 від 05 червня 2014 року монтажні роботи в котельнях здійснювалися за адресами: Чернігівська обл., смт. Козелець, вул. Комсомольська, 121 Б та по вул. Святошинській, вул. Лесі Українки, м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області.

Більше того, додатки № 1, № 2, № 3 до Договору № 050614/1 від 05 червня 2014 року містять перелік та найменування монтажних робіт, які надавалися ТОВ "ЕКОДИТ".

Позивачем надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01 липня 2014 року № ОУ-538, від 02 липня 2014 року № ОУ-539, від 03 липня 2014 року № ОУ-540, від 08 липня 2014 року № ОУ-541, від 09 липня 2014 року № ОУ-542, від 10 липня 2014 року № ОУ-543, від 14 липня 2014 року № ОУ-544, від 22 липня 2014 року № ОУ-545, від 24 липня 2014 року № ОУ-546, від 28 липня 2014 року № ОУ-547, від 29 липня 2014 року № ОУ-548, ліцензію ТОВ "ЕКОДИТ" на право виконання монтажних робіт та комерційну пропозицію ТОВ "ЕКОДИТ" від 02 червня 2014 року вих. № 53/1.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано до суду першої інстанції фотографії виконаних робіт.

В свою чергу, ТОВ "ЕКОДИТ" виписало на адресу позивача податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується випискою по розрахунковому рахунку, оборотно-сальдовими відомостями та картками рахунку.

Крім того, позивач надав суду першої інстанції ліцензії, дозволи ТОВ "Укренергопром" та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів для підтвердження фізичної можливості позивача здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані ТОВ "Укренергопром" монтажні роботи у ТОВ "ЕКОДИТ" були використані у власній господарській діяльності товариства, що підтверджується договором № 2-ор від 09 жовтня 2013 року оренди нежитлового приміщення (Чернігівська обл., смт. Козелець, вул. Комсомольська, 121 Б), договором № 1871-Т/1 від 21 березня 2014 року, договором № 28/04-14 від 28 квітня 2014 року, договором № 05/05-14 від 05 травня 2014 року, договором № 50 від 01 липня 2014 року та договором № 2014-Т від 01 липня 2014 року, які містяться в матеріалах справи разом із доказами їх виконання.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Тобто, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду першої інстанції належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому було присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом, який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано, а отже підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.