Постанова № 44492305, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14381/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Ковтуна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №468-р «Про звільнення ОСОБА_4 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів»; визнання протиправним та скасування наказу Державної інспекції з питань захисту прав споживачів від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_4»; поновлення ОСОБА_4 на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 квітня 2011 року Указом Президента України №539/2011 «Про призначення ОСОБА_4 Головою Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» позивача призначено на посаду Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

11 травня 2011 року на підставі наказу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів №1-К «Про призначення Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» позивач приступив до виконання своїх обов'язків.

16 травня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №468-р «Про звільнення ОСОБА_4 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів», яким звільнив позивача з займаної посади за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).

24 червня 2014 року Державна інспекція з питань захисту прав споживачів видала наказ №168-К «Про звільнення ОСОБА_4», яким звільнила позивача з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Звіт Мінекономрозвитку України є належним і допустимим доказом, який свідчить про порушення позивачем присяги державного службовця, що виразилося у несумлінному виконанні службових обов'язків та недотриманні Конституції та законів України.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 року № 3166-VI керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, а пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади. Керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення для призначення на посаду та звільнення з посади та звільнення з посад своїх заступників.

При цьому, керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Як було зазначено вище, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №468-р позивача звільнено з посади Голови Держспоживінспекції України за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»).

Так, оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень передувало звернення Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 05.05.2014 року за вих. № 2202-01/14134-01, адресоване Прем'єр-міністру України. У зверненні викладено клопотання про звільнення позивача з посади Голови Держспоживінспекції України за порушення Присяги державного службовця у зв'язку з несумлінним виконанням службових обов'язків.

Разом з вказаним зверненням, було надано копію Звіту від 09.04.2014 року за результатами проведеної на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21.03.2014 року № 339 «Про проведення позапланової перевірки щодо дотримання Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів вимог законодавства у своїй діяльності» перевірки.

Так, метою проведення перевірки було додержання Держспоживінспекцією України під час організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання сфери торгівлі нехарчовою продукцією вимог актів законодавства, зокрема Законів України «Про захист прав споживачів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про загальну безпечність нехарчової продукції» тощо, а також підстави проведення зазначених перевірок (планових та позапланових), оформлення їх результатів, підстави застосування санкцій, дотримання порядку надання згоди щодо проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю за зверненням фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства.

Перевіркою, що проводилася Мінекономрозвитку України, встановлені системні порушення, що були допущені територіальними органами Держспоживінспекції України, у частині оформлення матеріалів перевірок, прийняття рішень за результатами перевірок та застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання, що перевірялися.

Також перевіркою, зокрема, встановлено, що Голова Держспоживінспекції України ОСОБА_4 не здійснював належним чином своїх повноважень, визначених пунктом 1.6 Розподілу обов'язків та сфер відповідальності між Головою, першим заступником і заступником Голови, затверджених наказом Держспоживінспекції України від 28.10.2013р. № 153, що стало причиною системних порушень вимог Конституції та законів України Держспоживінспекцією України та її територіальними органами при проведенні перевірок.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону № 3723: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 3723 за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Отже і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою такого звільнення є ретельне службове розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічний висновок щодо правильного застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 21 травня, 4 червня, 17 вересня, 8, 22 жовтня, 03 грудня 2013 року, 21 січня та 22 квітня 2014 року (№№21-403а12, 21-167а13, 21-231а13, 21-262а13, № 21-375а12, № 21-379а13, № 21-479а13, № 21-90а14 відповідно).

Отже, факт порушення ОСОБА_4 Присяги державного службовця має бути встановлено лише висновком службового розслідування призначеним і проведеним щодо нього.

З матеріалів справи вбачається, що службове розслідування щодо Голови Держспоживінспекції України ОСОБА_4 не призначалося та не проводилося, обставини щодо порушення ним Присяги державного службовця були встановлені лише на підставі Звіту за наслідками перевірки.

Крім того, під час прийняття Кабінетом Міністрів України вищезазначеного розпорядження і в момент винесення Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів спірного наказу, позивач перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листками непрацездатності, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу Законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення, відповідачами не дотримано порядку передбаченого чинним законодавством України, не враховано всіх обставин, які мали значення для видання цих рішень, а тому такі рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Статтею 235 Кодексу Законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, яким розглядає трудовий спір з одночасним прийняття рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачами не надано належних доказів на підтвердження законності прийнятих ними рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №468-р «Про звільнення ОСОБА_4 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів»;

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції з питань захисту прав споживачів від 24 червня 2014 року №168-К «Про звільнення ОСОБА_4»;

Поновити ОСОБА_4 на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 02.06.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.