Ухвала суду № 44491734, 24.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14675/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну cкаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-тест-лабораторія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-тест-лабораторія" про накладення арешту та стягнення заборгованості у розмірі 5 294 518,13 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-тест-лабораторія", в якому просив:

- накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Біо-тест-лабораторія», що знаходяться в банківських установах, на суму податкового боргу в розмірі 5 294 518,13 грн.;

- стягнути з ТОВ «Біо-тест-лабораторія» суму податкового боргу в розмірі 5 294 518,13грн. шляхом перерахування коштів з відкритих у банківських установах розрахункових рахунків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Біо-тест-лабораторія» (01001, м.Київ, вул. Еспланадна, будинок 34/2, код ЄДРПОУ 18094674) до Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 5 294 518 (п'ять мільйонів двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн.13 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла на підставі наступних податкових декларацій:

- за квітень 2014 р., якою нараховано 1 571 324,00 грн.;

- за травень 2013 р., якою нараховано 3 454 155,00 грн.;

- за червень 2013 р., якою нараховано 282 322,00 грн.

Враховуючи наявну переплату у сумі 13 282,87 грн., сума заборгованості відповідача складає 5 294 518,13 грн.

У зв'язку з несплатою визначених податкових зобов'язань позивачем було виставлено податкову вимогу №5719-25 від 29.07.2014 на суму 1 558 041,13 грн. Вказана вимога направлена засобами поштового звязку 20.08.2014.

15.09.2014 податковим керуючим було складено акт опису майна ТОВ «Біо-тест-лабораторія» у податкову заставу №10/26-55-25-01-17.

Згідно з поданим до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.03.2014, балансова вартість основних засобів ТОВ «Біо-тест-лабораторія» становить 58 тис. грн.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.1 та п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Зважаючи на наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 5 294 518,13 грн., який останнім у добровільному порядку погашений не був, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову в частині стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості в судовому порядку.

Разом з тим, в силу пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України податкова інспекція серед іншого наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Вказане узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в інформаційному листі №642/12/13-13 від 29.04.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту надіслання на адресу відповідача податкової вимоги №5719-25 від 29.07.2014 шістдесят календарних днів минули 20.10.2014 (61-й день). Водночас, та обставина, що балансова вартість майна відповідача менша суми податкового боргу, була встановлена відповідачем з балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.03.2014. Оскільки балансова вартість майна відповідача, яка є меншою від суми податкового боргу, була встановлена раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги то підстав накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Біо-тест-лабораторія», які знаходяться в банківських установах на суму податкового боргу, не вбачається.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-тест-лабораторія" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.