Ухвала суду № 44491719, 27.05.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шиян В.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року справа №0538/9079/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2015 року у справі № 0538/9079/2012 за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування п. 1.1 рішення Маріупольської міської ради від 19.06.2007 року № 5/13-2096,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02.11.2012 року звернувся до суду з даним позовом, який було неодноразово збільшено, уточнено та доповнено, до Маріупольської міської ради та Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради. Просив суд:

скасувати п. 1.1 рішення Маріупольської міської ради № 5/9-1426 від 20.02.2007 року «Про узгодження місця розташування земельної ділянки на надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, площею 0,1000 га ОСОБА_5.»;

визнати протиправним та скасувати п. 1.1 рішення Маріупольської міської ради від 19.06.2007 року № 5/13-2096 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі громадянам України у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд громадянину ОСОБА_5 площею 0,1000 га по АДРЕСА_1»;

визнати неправомірним будівельний паспорт, який виданий Головним управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради, на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 № 06-03-10/18-02 від 29.02.2012 року та будівельні роботи на підставі зареєстрованого повідомлення на виконання будівельних робіт від 05.04.2012 року за № ДЦ 06212052042, поданого ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06.08.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року у цій справі скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради про визнання будівельного паспорту виданого головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 № 06-03-10/18-02 від 29 лютого 2012 року та будівельні роботи на підставі зареєстрованого повідомлення на виконання будівельних робіт від 5 квітня 2012 року № ДЦ 06212052042 наданого громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 неправомірними та такими, що порушують права громадян по вулиці Тернової від будинку 67 до будинку 85 в місті Маріуполі - закрито. Вказана ухвала сторонами не оскаржена та набрала законної сили.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2015 року у справі № 0538/9079/2012 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та постановити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, Закону України «Про автомобільні дороги», та зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що судом касаційної інстанції не було визнано доказами категорії дороги у вигляді «проїзд», ні постанову Ради Міністрів Української ССР № 116 від 10.03.1983 року, ні топографо-геодезичну зйомку 1988 року, але суд першої інстанції проігнорував постанову касаційної інстанції.

Також апелянт, зазначає, що суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що оскаржувані позивачем рішення міської ради були прийняті у 2007 році, але суд першої інстанції з невідомих причин обґрунтовує своє рішення документами, які виникли значно пізніше. Крім того, посилання суду на рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2010 року № 5/46-6904 є необ'єктивним, оскільки, ні із самого рішення, ні із наданих до нього проекту та схеми не вбачається тієї обставини, що це рішення стосується АДРЕСА_1. Вулиця Тернова визначена у схемі як одна з границь території розподілу, які небудь зміни до цієї вулиці не передбачені, та зазначене саме про вулицю Тернову, а не про проїзд, тобто встановлення статусу «проїзд» по вул. Терновій не планувався.

Також позивач зазначає, що відповідач проігнорував ту обставину, що місце розташування земельної ділянки НОМЕР_1 та передача її у власність ОСОБА_7, з самого початку були здійснені без врахування вимог ДБН 360-92**С.П., які передбачали та передбачають по цей час ширину вулиці розміром не менш 15 м, внаслідок чого до складу була протиправно включена частка землі, яка відноситься до категорії «дороги» по АДРЕСА_1.

Щодо висновку суду про те, що земельні ділянки НОМЕР_1, 78 не відносяться до категорії земель комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, що врегульоване ст. 83 Земельного кодексу України, апелянт зазначає, що такий висновок є хибним, оскільки первісним було виділення земельної ділянки НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 із складу земель, які відносились до комунальної власності з порушенням вимог ст. 83 ЗК України, і це порушення стосувалось того, що за рахунок помилки в місці розташування земельної ділянки НОМЕР_1 у її склад була включена частина дороги по АДРЕСА_1. Вважає, що ця помилка повинна бути виправлена засобом поновлення ширини дороги по АДРЕСА_1 до розмірів, передбачених ДБН, тобто до 15 метрів.

Представник Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради на адресу суду надіслав заяву, в якій просив справу розглянути без участі представника відповідача № 2.

ОСОБА_4 на адресу суду надіслала заперечення на апеляційну скаргу, в якій просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а справу розглянути без її участі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

20 лютого 2007 року Маріупольською міською радою прийнято рішення за № 5/9-1426 «Про узгодження місця розташування земельної ділянки на надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га ОСОБА_5.» (том 1 а.с.7).

19 червня 2007 року за № 5/13-2096 Маріупольською міською радою прийнято рішення «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_5, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1» (том 1 а.с.8).

31.05.2012 року Відділом регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Вказаною перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_5 використовуються земельні ділянки із земель житлової та громадської забудови в межах державних актів на право власності на земельні ділянки від 30.07.2007 року № 01.07.162.01201 та від 30.07.2007 року № 01.07.162.01202. Згідно план-схеми земельної ділянки, межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 проходять на відстані 11,75 м від огорожі будинку позивача (том 1 а.с.9-11).

Відповідно до договору про надання в безстрокове користування для будівництва індивідуального жилого будинку від 28 квітня 1967 року, державного акту на право приватної власності на землю, виданого позивачу на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 17 вересня 1998 року №236/1, - земельна ділянка по АДРЕСА_2, площею 0,0497 га належить ОСОБА_2 (том 2 а.с. 114, 115-118).

10 серпня 2011 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_3, ОСОБА_6 (покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. За цим договором продавець передає у спільну часткову власність земельну ділянку, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 у власність покупців, а покупці приймають у рівних долях кожний та сплачують обговорену суму (том 1 а.с.52 -54).

Як свідчить пояснювальна записка до проектного рішення, відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій» розподілено земельну ділянку площею 0,1000 га на дві ділянки, площею 0,0500 га та 0,0500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (том 2 а.с. 154).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна від 1 грудня 2014 року згідно договору купівлі - продажу від 14 травня 2014 року, ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_9 земельну ділянку АДРЕСА_1 (том 3 а.с.81-82, 83).

Рішенням Маріупольської міської ради від 19 жовтня 2010 року № 5/46-6904 затверджено проект розподілу території кварталів (мікрорайонів) міста Маріуполя (том 2 а.с. 48).

Як свідчить проект розподілу території кварталів (мікрорайонів) міста Маріуполя, 0020 відстань між парканами житлових будинків на протилежних сторонах вулиці, в районі будинків № 69, 76, 78 по АДРЕСА_1 відноситься не до вулиці, а до проїзду (том 2 а.с. 49).

Позивач вважає, що оскаржене ним рішення прийнято з порушенням ДБН 2.3.-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» та статті 83 Земельного Кодексу України, оскільки не дотримано встановленої ДБН ширини дороги (15 метрів), внаслідок чого у приватну власність було передано частину землі загального користування (том 2 а.с. 50-52, 53-58).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року у цій справі скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 3 а.с. 29-33).

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що судам необхідно встановити, який статус має спірна частина землі - вулиці, проїзду чи інший. Залежно від встановленого, зробити обґрунтований висновок щодо наявності чи відсутності стверджуваних позивачем порушень положень ст. 83 Земельного кодексу України та ДБН. Зокрема, слід врахувати, що програмою економічного і соціального розвитку м. Маріуполя на 2013 рік передбачено будівництво дороги по АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції у відповідності до ч. 5 ст. 227 КАС України дослідив в повному обсязі спірні обставини і, як правове підґрунтя для відмови у задоволенні позову, послався на таке.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Як свідчать вимоги до забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, спірна земельна ділянка повністю відповідає вимогам ДБН 360-92**С. «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (том 2 а.с.60).

Судом першої інстанції встановлено, що дорога по вул. Терновій належить до вулиць та доріг місцевого значення та має категорію «проїзд».

Згідно додатку 7.1 ( обов'язкового) ДБН 360-92 «Класифікація міських вулиць і доріг» Проїздами називаються проїзди для транспортних засобів до житлових і громадських будинків, установ, підприємств та інших об'єктів міської забудови в сере день районів, житлових кварталів.

За нормами додатку 7.1 ( обов'язкового) ДБН 360-92 «Класифікація міських вулиць і доріг» житлові вулиці - це транспортний (без пропуску вантажного і громадського транспорту) і пішохідний зв'язок на території житлових районів, мікрорайонів, виходи на магістральні вулиці і дороги регульованого руху.

Відповідно приписам ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» додатку В, ширина основних проїздів при двосторонньому русі повинна складати не менше ніж 8,5 м. - основних і від 5 до 6,5 метрів - другорядних, фактична відстань між ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 складає 11,75 метрів.

Згідно норм ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», для під'їзду до груп житлових будинків, великих установ і підприємств обслуговування, торгових центрів треба передбачати основні проїзди, а до будинків, що стоять окремо, - другорядні проїзди, розміри яких приймаються відповідно до таблиці 7.1 цих норм. Проїзди відносяться до вулиць і доріг місцевого значення.

Відповідно до норм ДБН В.2.3-5-2001, «Вулиці та дороги населених пунктів» вулиці населених пунктів - це смуга міської або сільської території, обмежена геодизично фіксованими границями - червоними лініями, яка призначена для руху транспортних засобів і пішоходів з усіма розташованими на ній спорудами - складовими елементами вулиці.

Червона лінія - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг майданів які відмежовують торі торію мікрорайонів, кварталів та територій іншого призначення.

Колегія суддів зазначає, що вулиця Тернова в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя не була визначена та обмежена геодизично фіксованими границями - червоними лініями, ні в генеральному плані міста Маріуполя, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 10 березня 1983 року № 116, ні в матеріалах топографо-геодезичної зйомки М 1:500, 1988 року з частковими змінами.

Як вбачається з викопіювання із генерального плану міста Маріуполя, затвердженого постановою Ради Міністрів Української ССР від 10 березня 1983 року № 116, та матеріалів топографо-геодезичної зйомки М 1:500, 1988 року з частковими змінами, вулиця Тернова в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя відноситься до проїзду і на неї розповсюджуються вимоги ДБН 360-92 ( обов'язкові) щодо визначення класифікації доріг, так і вимоги ДБН В.2.3-5-2001, додаток «В», «Вулиці та дороги місцевого значення» який є довідковий, і згідно якого проїзди повинні складати: основні - 8,5 метрів другорядні від 5 до 6,5 метрів.

Отже, проаналізувавши зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 квітня 2015 року у справі № 0538/9079/2012 за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування п. 1.1 рішення Маріупольської міської ради від 19.06.2007 року № 5/13-2096 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Геращенко І.В.

Ястребова Л.В.