Ухвала суду № 44491716, 27.05.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року справа №805/900/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих латників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 805/900/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих латників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11.03.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 15 травня 2014 року № 272/28-03-43/13486837. На підставі зазначеного акта відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 року № 0000/64300/11316/10/28-03-43 про застосування штрафних санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3259621,35 грн. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 року № 0000/64300/11316/10/28-03-43.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 805/900/15-а адміністративний позов задоволено повністю.

Податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих латників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 30.05.2014 року № 0000/64300/11316/10/28-03-43 про визначення Публічному акціонерному товариству «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4565624 грн. 63 коп., в тому числі основний платіж в сумі 3259621 грн. 35 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1306003 грн. 28 коп. - визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на положення ст. ст. 14, 164, 172, 176 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що під час документальної планової виїзної перевірки позивача податковим органом встановлено, що у результаті проведення операцій по відчуженню заставного майна (нежитлові приміщення) ПАТ «АКБ «Капітал» не здійснювало нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб за операціями з відчуження нежитлових приміщень. Крім того, при перевірці питання правильності заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку Форми № 1ДФ, встановлені чисельні порушення, а саме: невідображення у 2 кварталі 2013 року доходу у сумі 36847035,00 грн. від продажу нерухомого майна згідно ст. . 172 ПК України (ознака доходу «104») отриманого фізичною особою ОСОБА_2 та невідображення податку на доходи фізичних осіб у сумі 1842351,75 грн.; невідображення у 1 кварталі 2013 року доходу у сумі 28345392,00 грн. від продажу нерухомого майна згідно ст. 172 ПК України (ознака доходу «104») отриманого фізичною особою ОСОБА_3 та невідображення податку на доходи фізичних осіб у сумі 1417269,60 грн.

Представником позивача на електронну адресу суду надіслано письмові заперечення, в яких він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

У період з 17.03.2014 року по 28.04.2014 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року. За наслідком проведення перевірки 15.05.2014 року податковою інспекцією складений акт № 272/28-03-43/13486837 (а.с. 22-49).

В акті перевірки вказано на порушення позивачем:

1) п.138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого ПАТ «АКБ «Капітал» занижено податок на прибуток на загальну суму 16472511,00 грн.;

2) п.57.1 ст.57, п.2 Підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, позивачем занижено авансовий внесок з податку на прибуток на загальну суму 9668752,00 грн.;

3) пп. 164.1.2 п.164.1, п.164.2, пп. 164.2.4 п. 164.2 ст.164, п. 172.2, п.172.7, п.172.8 ст. 172 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3259621,35 грн.;

4) п.п. «б» п.176.2 ст. 176 ПК України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ)» та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, в частині подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку у періодах 1 квартал 2013 року на 2 квартал 2013 року;

5) п.69.2 ст. 69 ПК України в частині недотримання термінів повідомлення відповідного контролюючого органу про закриття 2 та відкриття 2 рахунків платника податків.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих латників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0000/64300/11316/10/28-03-43, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата 4 565 624, 63 грн. (а.с. 50).

Колегія суддів вважає висновок суду таким, що є правомірним, відповідає фактичним обставинам справи і нормам рева, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 1).

Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2 п.16.1 ст.16).

Відповідно до ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 172.1, 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.

Одночасно з дією пункту 172.4 цієї статті, якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну) (п. 172.7.).

Для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування (п. 172.8.).

Відповідно до п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України не є податковим агентом, а тому на нього не розповсюджуються обов'язки передбачені розділом ІV ПК України та не несе відповідальність відповідно до ст. 18 цього кодексу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2013 року між ПАТ «АКБ «Капітал» (іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 15/2013-1, яким забезпечено виконання зобов'язань по кредитних договорах та договорах на відкриття кредитної лінії на загальну суму 36847035,00 грн. Предметом іпотеки є нерухоме майно, яке належало фізичній особі ОСОБА_2 на праві власності та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 54 - 58).

В рахунок погашення зобов'язань за кредитними договорами та договорами про відкриття кредитної лінії відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п.п. 9.1 - 9.3 Договору іпотеки від 19.04.2013 року № 15/2013-1 на підставі акту від 23.05.2013 року ПАТ «АКБ «Капітал» набуте право власності на заставне майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за сумою 36847035,00 грн., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав власності (а.с. 59).

18.01.2013 року між ПАТ «АКБ «Капітал» (іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 3/42/142/79/2013-И, яким забезпечено виконання зобов'язань по кредитним договорах

та договорам на відкриття кредитної лінії на загальну суму 28345392,00 грн. Предметом іпотеки є нерухоме майно, яке належало фізичній особі ОСОБА_3 на праві власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 60 - 64).

В рахунок погашення зобов'язань за кредитними договорами та договорами про відкриття кредитної лінії відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п.п. 9.1 - 9.3 Договору іпотеки від 18.01.2013 року № 3/42/142/79/2013-И на підставі акту від 22.02.2013 року ПАТ «АКБ «Капітал» набуте право власності на заставне майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, ")вул. Кірова, б. 82б за сумою 28345392,00 грн., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав власності (а.с. 65).

Погашення грошових зобов'язань за кредитними договорами відбулося шляхом передачі майна, що доводить перетворення грошових зобов'язань на товарні.

Податок вважається встановленим лише за умови визначення в ПК України - платника податку та таких елементів оподаткування, як об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строки та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Перераховані вище елементи є обов'язковими при встановленні будь-якого податку - чи загальнодержавного чи місцевого. Вони визначаються виключно в ПК України.

Пунктом 185.1. ст. 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Отже, колегія суддів вважає доведеним той факт, що позивач в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України не є податковим агентом, а об'єкт нерухомості, на яке перейшло право власності з іпотекодавця на іпотекодержателя не є об'єктом оподаткування, оскільки такий перехід був здійснений не за рішенням суду, а саме у відповідності до договору Іпотеки, тому на позивача не розповсюджуються обов'язки передбачені розділом ІV Податкового кодексу України.

Посилання в апеляційній скарзі на положення, які викладені в Наказі Міністерства доходів і зборів України, від 22.11.2013 року № 702 "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування майна, яке переходить у власність банку за рішенням суду при зверненні стягнення фінансовою установою на майно майнового поручителя за невиконання зобов'язань боржника за кредитним договором, на переконання колегії суддів є необґрунтованими з правової точки зору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих латників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 805/900/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих латників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко