Ухвала суду № 44491579, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 рокусправа № 808/8976/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Прокурора Запорізького району Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року по справі № 808/8976/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про визнання протиправними та скасування постанови,-

в с т а н о в и В :

Публічне акціонерне товариство "Відрадненське" зврнулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області щодо винесення п.3 постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2014 ВП №43905962;

- визнати протиправним та скасувати п. 3 постанови Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2014 ВП №43905962;

- визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 7060,30 грн. від 28.11.2014 ВП №43905962;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 7060,30 грн. від 28.11.2014 ВП №43905962.

Позов обґрунтовувався відсутністю правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки позивачем у добровільному порядку, до початку примусового виконання виконавчого документу, виконано судове рішення про стягнення сум.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.11.2014 року ВП №43905962. В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що згідно приписів статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для стягнення виконавчого збору є фактичне здійснення державним виконавцем дій (заходів) з примусового виконання судового рішення. Зважаючи на те, що будь-які заходи примусового виконання судового наказу державним виконавцем не здійснювалися, то підстав для стягнення з позивача виконавчого збору не існувало.

Не погоджуючись з рішенням суду, Прокурор Запорізького району Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення виконавчого збору. За позицією прокурора є неважливим факт здійснення чи не здійснення державним виконавцем заходів на примусове виконання судового рішення, сам факт невиконання виконавчого документу у строк, встановлений державним виконавцем для його добровільного виконання, є підставою для стягнення судового збору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.07.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області Хіміч Т.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43905962 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/1060/14 від 14.05.2014р. про стягнення з ПАТ "Відрадненське" на користь ТОВ "Фаворит" - 70 603,01 грн.(а.с.9).

Державним виконавцем встановлено строк для добровільного виконання судового наказу до 13.07.2014 року.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2014р. ПАТ "Відрадненське" отримало 15.07.2014р.

У зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач 30.07.2014р. звернувся до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області із заявою про відкладення провадження виконавчих дій та поновлення строку для самостійного виконання судового наказу (а.с.10).

28.11.2014р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з самостійною сплатою боржником суми боргу (а.с.11). В п.3 даної постанови зазначено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена в окреме провадження.

У зв'язку з невиконанням рішення у встановлений державним виконавцем строк (до 13.07.2014р.), 28.11.2014р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 7060,30 грн.

Правомірність та обґрунтованість постанови державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору є предметом спору у цій справі.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.11.2014р. не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 25 цього Закону (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За змістом ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

Разом з тим, аналіз вищенаведених норм, в редакції чинній на час прийняття спірної постанови, дає підстави вважати, що закінчення строку добровільного виконання рішення, само по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 27 зазначеного Закону у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Законом України N 191-VIII від 12.02.2015 внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, статтю 28 Закону викладено у новій редакції де в частині першій передбачено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Але, вказаний Закон набрав чинності 05.04.2015р., а тому не може бути застосований у спірних правовідносинах.

Встановлені обставини у цій справі свідчать про те, що після відкриття виконавчого провадження у справі, ВДВС ніяких дій, спрямованих на примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/1060/14 від 14.05.2014р. не вчинялося. Вказана обставина підтверджується також постановою про перевірку матеріалів виконавчого провадження (а.с.14).

В свою чергу позивачем борг погашався в добровільному порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень від 07.08.2014 № 586, 08.08.2014 №591, 06.08.2014 №584, 29.07.2014 №448, 15.08.2014 №672 та №673, 15.08.2014 №671 та №670.

Так, факт отримання державним виконавцем документального підтвердження про повне виконання судового рішення підтверджується заявами ТОВ "Фаворіт" (а.с.17,81) та ПАТ "Відрадненське" (а.с.16), в яких повідомлено відповідача про повне погашення боргу за наказом Господарського суду Запорізької області № 908/1060/14 від 14.05.2014.

Зазначаючи як підставу для стягнення виконавчого збору те, що виконавчий документ не виконано позивачем у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, прокурор не враховує наступне.

Так, частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов'язок державного виконавця, в постанові про відкриття виконавчого провадження, повідомити боржника про необхідність самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем встановлено строк для добровільного виконання судового наказу до 13.07.2014 року.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які з огляду на доводи апеляційної скарги не заперечуються прокурором, свідчать про те що постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2014р. ПАТ "Відрадненське" отримало 15.07.2014р. Тобто, боржником фактично отримано постанову державного виконавця після спливу строку для добровільного виконання рішення, а відповідно боржник не міг виконати рішення у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність постанови Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.11.2014 року, винесеної у виконавчому провадженні ВП №43905962 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1060/14 від 14.05.2014р., а отже і про наявність підстав для її скасування та задоволення позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора Запорізького району Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року по справі № 808/8976/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 27.05.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк