Ухвала суду № 44491544, 21.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 рокусправа № 804/16561/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі № 804/16561/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Алмет» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство «АЛМЕТ» (далі - ТОВ НВП «Алтмет») 09 жовтня 2014 року звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003652201 від 30 вересня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №3804/31/04-03-22-01-08/31197615 від 17 вересня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ТОВ НВП «Алмет» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1620419,00 грн. по отриманим від ТОВ «Матадор» податковим накладним, термін виписки яких перевищує 365 днів. Також, у позивача відсутні податкові накладні відображені у реєстрах отриманих податкових накладних.

Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ НВП «Алмет» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 3804/31/04-03-22-01-08-31197615 від 17 вересня 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість загальну суму 1885674,00 грн., в тому числі у наступних податкових періодах: липень 2011 року - 1650114,00 грн.; серпень 2011 року - 35340,00 грн.; вересень 2011 року - 36115,00 грн.; жовтень 2011 року - 42743,00 грн.; листопад 2011 року - 36256,00 грн.; грудень 2011 року - 39729,00 грн.; січень 2012 року - 2787,00 грн.; лютий 2012 року - 1911,00 грн.; березень 2012 року - 1655,00 грн.; квітень 2012 року - 1657,00 грн.; травень 2012 року - 1677,00 грн.; червень 2012 року - 1656,00 грн.; липень 2012 року - 1 667,00 грн.; серпень 2012 року - 1612,00 грн.; вересень 2012 року - 1966,00 грн.; жовтень 2012 року - 888,00 грн.; листопад 2012 року - 1667,00 грн.; грудень 2012 року - 1468,00 грн.; січень 2013 року - 1973,00 грн.; лютий 2013 року - 1990,00 грн.; березень 2013 року - 1878,00 грн.; квітень 2013 року - 2252,00 грн.; травень 2013 року - 2178,00 грн.; червень 2013 року - 2775,00 грн.; липень 2013 року - 2937,00 грн.; серпень 2013 року - 2968,00 грн.; вересень 2013 року - 2707,00 грн.; жовтень 2013 року - 3110,00 грн. (т.1 а.с.28-46).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 1620419,00 грн. за податковими накладними виписаними ТОВ «Матадор», термін виписки яких перевищує 365 днів, та віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 265255,00 грн., яка не підтверджена податковими накладними.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003652201 від 30 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1885674,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 942837,00 грн. (т.1 а.с. 24).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах господарської діяльності уклав договори:

- поставки керамічної продукції з ТОВ «КОРУНД» №86-03 від 08 лютого 2011 року;

- купівлі-продажу пального з ТОВ ТК «Імпульс»: №050102 від 05 січня 2011 року; №03/01/13-6 від 03 січня 2013 року.

Реальність вчинення зазначених господарських операції згідно з актом перевірки відповідачем не спростовується.

ТОВ «КОРУНД» виписано позивачу податкові накладні за липень-жовтень 2011 року (т.1 а.с.177-181).

ТОВ ТК «Імпульс» виписано позивачу податкові накладні за липень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-жовтень 2013 року (т.1 а.с.185-212,217-228).

Між тим, згідно з актом перевірки від 17.09.2014р. №3804/31/04-03-22-01-08/31197615, відповідачем зроблено висновок про неправомірне віднесення ТОВ НВП «Алмет» до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 265255,00 грн. за період липень 2011р. - жовтень 2013р., яка не підтверджена податковими накладними, оскільки відсутні податкові накладні, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних.

Враховуючи вказані обставини суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що Податковим кодексом України не встановлено такої підстави для не врахування в податковому кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, як відсутність податкових накладних, відображених у реєстрах отриманих податкових накладних.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, віднесена позивачем до складу податкового кредиту сума ПДВ в розмірі 265255,00 грн. підтверджена податковими накладними, наявними в матеріалах справи, які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Вказані накладні відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які подавались ТОВ НВП "Алмет" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про їх отримання.

Щодо висновків відповідача про віднесення ТОВ НВП «Алмет» до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1620419,00 грн. по отриманим від ТОВ «Матадор» податковим накладним, термін виписки яких перевищує 365 днів.

Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі не включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, законодавець наділив платника податку на додану вартість правом на власний розсуд визначати той звітний податковий період, до податкового кредиту з податку на додану вартість якого може бути віднесена отримана податкова накладна, за умови, що такий період не перевищує 365 днів від дати складання податкової накладної.

Як вірно встановлено судом першої інстанції податкові накладні, податковий кредит за якими, на думку відповідача, відображено із запізненням, датовані в межах строків передбачених п.198.6 ст.198 ПК України до формування податкового кредиту (т.1 а.с.147-168).

Таким чином, податковий кредит за отриманими від ТОВ «Матадор податковими накладними був сформований та відображений позивачем в декларації з ПДВ за липень 2011 року в межах 365 днів з дати виписки податкових накладних.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

На виконання приписів вказаної норми, у зв'язку з самостійно виявленими помилками зазначенням в декларації за липень 2011 року, а саме: невірним зазначенням індивідуального податкового номера постачальника ТОВ «Матадор» в серпні 2012 року подано уточнюючий розрахунок з дотриманням п. 50.1 ст. 50 та ст. 102 Податкового кодексу України (т.1 а.с.47-51).

Так, в межах 1095 днів позивач виправив допущені в декларації за липень 2011 року самостійно виявлені помилки шляхом подачі уточнюючого розрахунку, тобто виправив помилки щодо вже задекларованого податкового кредиту.

Отже, посилання відповідача на порушення позивачем терміну формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів є безпідставними, оскільки уточнення позивачем не вплинуло на показники рядків 10-17 декларацій за липень 2011 року, в яких відображалися суми податкового кредиту, а отже таке уточнення не стосувалося зміни суми податкового кредиту, а показники сум податкового кредиту, зазначені в раніше поданій декларації, залишилися незмінними після коригування технічних помилок.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі №804/16561/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 22 травня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко