Ухвала суду № 44491476, 30.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" квітня 2015 р. справа № 336/9090/14-а(2а-336/254/2014)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача під час проведення виплати одноразової щорічної допомоги на оздоровлення по ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щорічної разової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2013-2014 роки з урахуванням раніше сплачених сум.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за відрахуванням фактично отриманих ним сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району як учасник ліквідації наслідків аварії на

Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення.

Відповідно до статті ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ щорічна допомога на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної пати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Зі змісту ст. 1 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ.

Враховуючи, що положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення були чинними, отже при розрахунку позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення необхідно керуватися положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач по справі повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2014 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.

В 2014 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не приймалося.

Таким чином, у 2014 році нарахування одноразової допомоги на оздоровлення також повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону та не може бути віднесено до реалізації права визначеного ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» щодо надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань не можуть бути застосовані до визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки він вже встановлений ст. 48 зазначеного Законом, тому норма Закону в будь - якому випадку має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України.

В 2014 році змін та доповнень до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилося. Тому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.

Отже, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону №796 та у 2014 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону, а не в розмірах, передбачених Постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 562.

Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із щіальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).

Доводи про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ;атастрофи» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Згідно наданих відповідачем відомостей виплата позивачу разової грошової допомоги становила: у 2014 році - 100 грн. При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За вищенаведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість та законність заявлених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання дій протиправними - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай