Постанова № 44491460, 29.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2015 рокусправа № 804/17985/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Шлай А.В. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, третя особа - Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся з адміністративним позовом до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - відповідач або начальник КЕВ м. Дніпропетровська), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у не розгляді заяви №2539 від 13.10.2014р. позивача по суті в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та вжити заходів, передбачених цим Законом;

- зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та видати розпорядження щодо приватизації квартири, яку позивач займає на підставі ордеру № 392 від 08.09.1986р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та не прийняття рішення у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду";

Зобов'язано начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська розглянути заяву гр. ОСОБА_1 ( вх. №2539 від 13.10.2014р.) з прийняттям відповідного рішення у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати по справі

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 08.09.1986 року на підставі ордеру № 392 ОСОБА_1 був вселений у трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією відповідного ордеру виданого квартирно-експлуатаційним відділом (а.с.11).

13.10.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до начальника Квартиро-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з заявою про приватизацію вищевказаної квартири згідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", яка була зареєстрована за № 2539 від 15.10.2014 р. (а.с.12).

Відповідач за вищевказаною заявою позивача не прийняв рішення у строки та у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Між тим, 17.10.2014 р. начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на вищевказану заяву позивача було надано відповідь листом за №3074 зі змісту якого видно, що позивачеві було відмовлено у приватизації житла посилаючись на те, що військове містечко №4 розташоване у смт. Гвардійське є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, управління майном здійснює Міністерство оборони України та згідно листа КЕУ ЗСУ №303/22/1/850 від 05.09.2013р. військове майно, в якому мешкає позивач, включено до числа закритих, які не підпадають під приватизацію житлового фонду, а тому начальник КЕВ м. Дніпропетровська не має повноважень на передачу квартири позивачеві у приватну власність (а.с.13).

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Згідно частин 1, 2, 3, 10 статті приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Орган приватизації зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина прийняти рішення про передачу у власність або про відмову у передачі квартири у власність.

Встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про передачу в приватну власність квартири, яку він займає. Однак, рішення органом приватизації про передачу або про відмову у передачі позивачу квартири у власність, відповідно до чинного законодавства прийнято не було.

Твердження відповідача про те, що квартира, в якій проживає позивач, знаходиться на території закритого військового поселення, у зв'язку з чим не може бути об'єктом приватизації, є неспроможними, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку розглянути заяву позивача у порядку, визначеному Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Враховуючи, що рішення про передачу або про відмову у передачі квартири у власність, на підставі заяви позивача про передачу в приватну власність квартири органом приватизації прийнято не було, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, визнавши протиправною бездіяльність начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо нерозгляду заяви позивача в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", та неприйняття рішення та зобов'язавши Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянути заяву про передачу в приватну власність квартири, що займає позивач спільно з членами родини, в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийняти рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині дійшов передчасного висновку про те, що квартира, в якій проживає позивач, підлягає приватизації, оскільки військове містечко, на території якого вона розташована, має ознаки відкритого.

Суд не наділений правом втручатись у дискреційну компетенцію відповідача та зобов'язувати його приймати рішення конкретного змісту, у даному випадку - рішення про приватизацію (тобто передачу у власність) квартири. Крім того, перевірка правильності віднесення військового містечка до переліку закритих не може здійснюватись в межах розгляду позову про визнання протиправної бездіяльності щодо не розгляду заяви в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, третя особа - Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та не прийняття рішення у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду";

Зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська розглянути заяву гр. ОСОБА_1 ( вх. №2539 від 13.10.2014р.) з прийняттям відповідного рішення у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: С.В. Чабаненко