Постанова № 44491150, 02.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2015 року 16:40 № 826/6688/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «УКРСПЕЦЕНЕРГОПОСТАЧ»до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання незаконною відмову про застосування податкового компромісу, викладену у листі від 19.02.2015 № 2514/10/26-57-22-04-22,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «УКРСПЕЦЕНЕРГОПОСТАЧ» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання незаконною відмову про застосування податкового компромісу, викладену у листі від 19.02.2015 № 2514/10/26-57-22-04-22.

Позивач зазначає, що у 2013 році була проведена перевірка товариства та складено акт перевірки. За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.01.2014 р., які були оскаржені у судовому порядку. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено. Між тим, як зазначає позивач, вказані судові рішення були оскаржені у касаційному порядку та відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на вказані судові рішення.

Отже, як вважає позивач, на даний час справа знаходиться в касаційній інстанції і рішення по ній не прийнято.

Керуючись наведеним та положеннями підрозділу 9-2 розділу ХХ ПК України, як зазначено у позові, позивач звернувся до ДПІ із заявою щодо досягнення податкового компромісу відносно вищезгаданих податкових повідомлень-рішень.

Однак, як зазначає позивач, ДПІ відмовила у застосуванні податкового компромісу.

Виходячи з положень п/п. 21.1.1., п/п. 4.1.2., п. 57.3., п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а також ч.1 ст. 223, п. 5 ст. 254 КАС України, позивач зазначає, що на даний час процедура судового оскарження триває, рішення суду касаційної інстанції за наслідками перегляду рішень судів попередніх інстанцій не набрало законної сили, грошове зобов'язання не може вважатися узгодженим, а отже відмова ДПІ у застосуванні податкового компромісу до позивача не відповідає вимогам діючого законодавства України.

Враховуючи наведене позивач просить задовольнити позов.

Відповідач заперечує проти позову та по суті зазначає, що податковий компроміс застосовується до неузгоджених податкових зобов'язань. Оскільки рішення суду, яким було відмовлено у задоволенні позову, набрало законної сили то, відповідно, податкові зобов'язання є узгодженими у зв'язку з чим і відмовлено у задоволенні заяви позивача про застосування податкового компромісу. Відтак, ДПІ просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України у судовому засіданні 21.05.2015 р. ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі Акту перевірки від 26.12.2013 р. №396/26-57-22-03-07/36853376 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412203 від 20.01.2014 р., відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 2 516 634 грн. за основним платежем та на 629 158,50 грн. за штрафними санкціями.

Крім того, на підставі зазначеного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1 382 460 грн. за основним платежем та на 345 615 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 24.09.2014 р. № 826/10553/14 у задоволенні позову про скасування вказаних рішень відмовлено.

Згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 р., яку постановлено у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи наведене та виходячи з положень ст. 254 КАС України, постанова суду першої інстанції набрала законної сили 11.12.2014 р., а відтак, виходячи з положень п. 56.18 ПК України - податкові зобов'язання, визначені за результатами перевірки та зазначені у вищезгаданих податкових повідомленнях-рішеннях, набули статус узгоджених податкових зобов'язань.

Між тим, згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Промислово-фінансова компанія «УКРСПЕЦЕНЕРГОПОСТАЧ».

Вказана ухвала не містить приписів щодо зупинення виконання рішень судів попередніх інстанцій.

10 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 2354/02 від 09.02.2015 р. в якій просив розглянути можливість застосування податкового компромісу до позивача за податком на прибуток у розмірі 2 516 634 грн. та за податком на додану вартість в сумі 1 382 460 грн.

В контексті наведеного позивач послався на ППР № 0000422203 та ППР № 0000412203 від 20.01.2014 р. та акт перевірки від 26.12.2013 р. № 309/26-57-22-03-07/36853376.

Відносно стану узгодження зазначено, що подано касаційну скаргу.

Згідно з повідомленням ДПІ від 19.02.2015 р. № 2514/10/26-57-22-04-22 позивачу відмовлено у застосуванні податкового компромісу з посиланням на наведені вище обставини прийняття податкових повідомлень-рішень, їх оскарження у судовому порядку, із зазначенням про набрання судовим рішенням законної сили та у зв'язку з цим - про узгодження податкових зобов'язань. З огляду на те, що податкові зобов'язання узгоджені, ДПІ зазначає про те, що в такому випадку правила про податковий компроміс у даній ситуації не застосовуються.

В контексті наведеного під час розгляду справи з боку ДПІ надано протокол від 19.02.2015 р. № 13 тимчасової комісії по розгляду заяв щодо досягнення податкового компромісу відносно розгляду заяви позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

За загальним правилом, платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Між тим, відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

При цьому, пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відтак, відносно визначених у податкових повідомленнях-рішенням податкових зобов'язань діє спеціальне правило, яке передбачає, що для цілей застосування податкового компромісу, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання мають бути неузгодженими, а саме: знаходиться у процедурі судового та/або адміністративного оскарження. При цьому, визначення «також на неузгоджені суми податкових зобов'язань», слід розуміти в контексті положень підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України так, що для цілей застосування податкового компромісу податкове зобов'язання у всіх випадках має бути неузгодженим.

В даному випадку, як встановлено судом, податкові зобов'язання, які визначені у заяві про застосування податкового компромісу та визначені у податкових повідомленнях-рішеннях до подання заяви про застосування податкового компромісу в силу положень п. 56.18 ПК України набули статус узгоджених, у зв'язку з чим до цих сум податків не застосовуються правила про можливість досягнення податкового компромісу.

В контексті наведеного судом враховуються положення п. 56.18 ПК України, відповідно до яких при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Факт звернення до касаційної інстанції та відкриття касаційного провадження не спростовують факт набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відмова у застосуванні податкового компромісу є законною та обґрунтованою, підстав для визнання вказаної відмови протиправною - у суду не має, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін