Постанова № 44491056, 29.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2015 року письмове провадження № 826/20964/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Атлант М - Дніпровська набережна»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант М - Дніпровська набережна» (надалі - позивач або ТОВ «Атлант М - Дніпровська набережна») з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.12.2014 року № 0006202201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Атлант М - Дніпровська набережна» не порушувало вимог пункту 185.1. статті 185, пункту 198.1., пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Успіх ЮА».

За правилами статей 52, 55 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи клопотання представника відповідача, суд здійснив заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на належного - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві).

Представник відповідача подав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких він наголошував на законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Успіх ЮА», які не мали реального характеру, що не дає позивачу права на формування податкового кредиту по таким взаємовідносинам, з огляду на що, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

За правилами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також, неприбуття у судове засідання 05.05.2015 року представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Успіх ЮА» (п.н. 38689971) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2014 року № 9779/26-51-22-01/36824570, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пункту 185.1. статті 185, пункту 198.1., пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період 01.07.2014 року по 31.07.2014 рік у розмірі 200 000,00 грн., а саме по періодам: липень 2014 року на суму 200 000,00 грн.

Такі висновки обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що при перевірці використані комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи відповідача: АС Податковий блок, бухгалтерська програма « 1-С».

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що відповідно до договору ТОВ «Успіх ЮА» про надання рекламних послуг № 17/09/14 від 17.06.2014 року було надано послуги ТОВ «Атлант - М Дніпровська Набережна» рекламні послуги з розміщення рекламних відеооголошень у мережі плазмових екранів метрополітену іміджевий ролик «Атлант - М Дніпровська Набережна - Ваш улюблений автоцентр».

ТОВ «Успіх ЮА» на виконання своїх зобов'язань в адресу позивача на підставі зазначеного договору була виписана податкова накладна від 31.07.2014 року № 108 на загальну суму 1 200 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 200 000,00 грн.).

Крім того, ТОВ «Успіх ЮА» на виконання своїх зобов'язань в адресу позивача на підставі зазначеного договору був оформлений акт приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.07.2014 року № 108 на загальну суму 1 200 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 200 000,00 грн.), а також медіаплан рекламної компанії на розміщення рекламних відеооголошень у мережі плазмових екранів метрополітену іміджевий ролик «Атлант - М Дніпровська Набережна - Ваш улюблений автоцентр», а саме: Хрещатик, Театральна, Арсенальна, Берестейська, Нивки, Університет, Майдан Незалежності, Поштова площа, петрівка, Героїв Дніпра, Лук'янівська, Позняки, Харківська, Печерська, Видубичі, загальною кількістю показів відеороликів - 11 160 шт., вартість одного показу відеоролику - 89,61 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Станом на 01.12.2014 року за позивачем рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 11 000,00 грн.

Інші первинні бухгалтерські документи (договори, податкові накладні) з КП «Метрополітен», які б засвідчували факт рекламної компанії на розміщення рекламних відеооголошень у мережі плазмових екранів метрополітену іміджевий ролик «Атлант - М Дніпровська Набережна - Ваш улюблений авто центр» до перевірки не надано.

В той же час, згідно АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Успіх ЮА» за податковою адресою не знаходиться; має стан платника - « 9» - до ЄДР внесено відомості про відсутність платника за місцезнаходженням; господарські операції між ТОВ «Успіх ЮА» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Таким чином, з огляду на зазначене, встановлена відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму 200 000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Успіх ЮА».

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими актом перевірки від 01.12.2014 року № 9779/26-51-22-01/36824570, відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0006202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 200 000,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (надалі - Кодекс).

Згідно підпунктів 21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту та підстави його виникнення закріплено статтею 198 Кодексу.

За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.6. статті 198 Кодексу визначено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10. статті 201 Кодексу).

Слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту підприємства.

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит.

В ході судового розгляду даної справи, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи (договір, акт приймання-виконання робіт (надання послуг), податкова накладна) на підтвердження реальності його господарських операцій з ТОВ «Успіх ЮА», під час чого, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Таким чином, у суду відсутні підставі для виникнення сумніву у реальності спірних господарських операції, при цьому, належні докази недостовірності даних, зазначених в цих документах, відповідачем суду не подані.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій по наданню рекламних послуг (рекламної компанії) з ТОВ «Успіх ЮА», позивачем подані додатково наступні документи: звіт про розміщення рекламної компанії; медіаплан рекламної кампанії; витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, яким підтверджена реєстрація виписаної ТОВ «Успіх ЮА» на адресу позивача податкової накладної від 31.07.2014 року № 108 на загальну суму 1 200 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 200 000,00 грн.); спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Успіх ЮА», яким підтверджуються відомості про юридичну особу та її місцезнаходження; копію листа КП « Київський Метрополітен» про відсутність заперечень щодо розміщення рекламних відео оголошень у мережі плазмових екранів метрополітену та його рухомого складу у разі наявності у ТОВ «Успіх ЮА» договірних відносин з ТОВ «Транс-Медіа».

Зазначене, крім іншого, дає суду підстави для критичності сприйняття доводів відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів з КП «Метрополітен», оскільки такі документи мають бути у його контрагента - ТОВ «Успіх ЮА», а не у позивача.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За результатом дослідження обставин справи та наявних у справі доказів, суд вважає, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Успіх ЮА», відповідачем в основу висновків відносно порушення позивачем вимог Кодексу, покладена інформація з інформаційних баз даних податкового органу, зокрема, АІС «Податковий блок».

Зазначене сприймається судом критично, оскільки співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, введені в експлуатацію лише на підставі наказу Державної податкової служби № 1197 від 24.12.2012 року, не сертифіковані, контроль за ними не регламентований. Інформація з Бази даних ДПІ не може бути віднесена до податкової та не є належними доказом у справі, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена можливість використання таких баз як засобів доказування.

Записи у інформаційних базах ДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановами Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 року №К9991/574/12, № К 9991/5991/11, № 9991/24891/11.

З огляду на зазначене, суд вважає, що всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій позивача. При цьому податковий орган зазначав про заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинам з ТОВ «Успіх ЮА», виходячи дише з даних АІС «Податковий блок» щодо такого контрагента, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій, які поставлені під сумнів податковим органом.

Окрім наведеного, суд також не залишає поза увагою, що за правилами статті 16, пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес АД" проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, висновки відповідача, покладені в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0006202201 не відповідають дійсності, внаслідок чого спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант М - Дніпровська набережна» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.12.2014 року № 0006202201.

Судові витрати в сумі 4945,08 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант М - Дніпровська набережна» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій