Ухвала суду № 44490496, 29.05.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Черкаси

29 травня 2015 року Справа № 823/1248/15

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Мишенко В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову приватного підприємства «Сом» до Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сом» подало позов, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Черкаської ОДА щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,93га під водним об'єктом в адміністративних межах Мельниківської сільської ради за межами населеного пункту для риборозведення; зобов'язати Черкаську ОДА розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,93га під водним об'єктом в адміністративних межах Мельниківської сільської ради за межами населеного пункту для риборозведення.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що дана справа не підсудна Черкаському окружному адміністративному суду та її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного Кодексу установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного Кодексу громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Тобто, відносини, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

В постанові від 09.12.2014 р. у справі № 21-308а14 Верховний Суд України висловив позицію, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

У відповідності до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 109, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Сом» до Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, в зв'язку з тим, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Повернути з Державного Бюджету України на користь приватного підприємства «Сом» (ідентифікаційний код - 31894896) сплачену згідно квитанції № 0.0.391136072.1 від 27.05.2015 суму судового збору в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції господарського суду.

Повернути позивачу позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами та направити копію даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко