Постанова № 44490208, 21.05.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1174/15-a

21 травня 2015 р.

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Ходачкевич Н.І.

при секретарі судового засідання Цимбал А.В.

за участю:

представника позивача:Костельної О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства виробничої фірми "Меблевик" про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства виробничої фірми "Меблевик" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не працевлаштував у 2014 році одного інваліда згідно нормативу робочих місць, відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", і за вказане незайняте інвалідом місце самостійно не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції в розмірі 8312,50 грн., що стало підставою нарахування пені у розмірі 99,72 грн. У зв'язку з цим Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувшись до суду із даним позовом, просить стягнути з відповідача вищезазначені суми адміністративно-господарських санкцій та пені в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але подав заяву про розгляд справи без участі представника приватного підприємства виробничої фірми "Меблевик" .

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, заслухавши пояснення представника позивача, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до частини восьмоїстатті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII (надалі за текстом - Закон №875-XII).

Згідно з положеннями статті 18 Закону України № 875-ХІІ - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Приймаючи до уваги те, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України № 875-ХІІ - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 статті 19 Закону N 875-XII - зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 5 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою КМ України №70 від 31.01.2007р. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"№42 від 10.02.2007 року - затверджено звіт форми №10-ПІ.

Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ поданого відповідачем до Тернопільського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова кількість штатних працівників приватного підприємства виробничої фірми "Меблевик" в 2014 році складала 8 осіб.

Таким чином для виконання нормативу робочих місць для інвалідів відповідно до ст. 19 Закону на підприємстві повинно бути створене 1 робоче місце для інваліда.

Однак, як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів в 2014 році, поданого ПП виробничої фірми "Меблевик" самостійно, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність в 2014 році становила 0 осіб.

Згідно ст. 20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 20 Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною четвертою статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" №803-XII встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З аналізу положень ст.ст. 18, 19 Закону №875-XII та статті 20 Закону №803-ХІІ вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців використовується форма звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”.

Судом встановлено, що ПП виробничої фірми "Меблевик" в 2014 році звітів за формою З-ПН “Звіт про наявність вакансій” з метою працевлаштування інвалідів в Тернопільський міськрайонний центр зайнятості не подавало, що підтверджується довідкою Тернопільського МРЦЗ № 04/72/1740 від 22.04.2015.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не було виконано нормативу створення робочих місць для інвалідів, а отже ПП виробничої фірми "Меблевик" повинно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі визначеному чинним законодавством.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача складає 16 625 гривні, що вбачається зі звіту про зайнятість інвалідів (Форма №10-ПІ) за 2014 рік.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2013 повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 8312,50 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 12 днів, він повинен сплатити пеню в розмірі 99,72 гривень.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Оскільки вказані вище суми відповідачем добровільно не сплачено у останнього утворилась заборгованість перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у розмірі 8 412,22 гривень, що підтверджується наявними в справі доказами, не спростовано відповідачем, а отже позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства виробничої фірми "Меблевик" (вул. Бічна Бродівська,14, с.Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, код 06960770) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 8 312,50 грн., а також пеню в розмірі 99,72 грн. на р/р 31216230700513, ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 38038156.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 27.05.2015р.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.