Постанова № 44489197, 21.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року 810/1694/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відкритого акціонерного товариства “Росава” про стягнення заборгованості в розмірі 300 133,38 грн.

Суть спору:

Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Росава” про стягнення заборгованості в сумі 300133,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягають відшкодуванню витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, що призначені на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Враховуючи, що відповідачем відповідні витрати за період січень – березень 2015 року відшкодовані не були, позивач просить стягнути їх в примусовому порядку.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, відображених у письмових запереченнях, зазначаючи при цьому, що заборгованість не підтверджується відповідними доказами; в матеріалах справи відсутні докази фактичного понесення позивачем витрат на виплату та доставку пенсій; відповідач у розрахунках зазначив розмір пенсій більший, ніж було визначено в протоколі про призначення пенсій, та при цьому включив доплати та надбавки; відповідачем були включені до розрахунків особи, пільгова пенсія яким призначена до 01 січня 2004 року.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Росава” є юридичною особою та зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Матеріали справи свідчать, що позивачем, а також відповідними територіальними органами Пенсійного фонду України (щодо іногородніх пенсіонерів) були складені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з якими відповідачеві визначено суму витрат за основними пенсіонерами: за списком №1 – 218245,96 грн., за списком 2 – 24234,29 грн.; за іногородніми: за списком №1 – 45946,15 грн. (а також перерахунок за 2014 рік у сумі 1028,47 грн.), за списком №2 – 10678,51 грн. (а.с. 5-22).

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", загальна сума відшкодування на виплату та доставку пільгових пенсій за період січень - березень 2015 року дорівнює 300133,38 грн.

Вказані розрахунки були отримані відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

Враховуючи несплату відповідачем заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення боргу, з приводу чого суд зазначає наступне.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" ?"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Така позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного суду України від 25.09.2012 (номери в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 26457845, 26457792), які підлягають обов’язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі положень ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Згідно статті 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV, страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, грошові кошти, які сплачуються суб’єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII, є страховими внесками, у розумінні Закону України № 1058- IV.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, конкретизовано у пункті 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (надалі – Інструкція № 21-1).

Так, згідно абзацу 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Суд звертає увагу на те, що застосована у абзаці 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1 конструкція “призначених та/або виплачених у 2004 році” відповідає змісту положення “починаючи з дня набрання чинності цим Законом”, вжитому законодавцем в абзаці 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, оскільки з дня набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року), цей Закон встановлює загальний обов'язок всіх підприємств відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 з поетапним (щорічним) збільшенням частки відшкодування, без винятків і пільг.

Відтак, незалежно від того, чи призначена особі пільгова пенсія за списком № 1 до 1 січня 2004 року, чи після 1 січня 2004 року, підприємство, в силу вимог абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV та абзацу 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, має покривати витрати Пенсійного фонду на її виплату і доставку, починаючи з 2004 року.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність у нього обов’язку по компенсації витрат з виплати та доставки пенсій, призначених до 01.01.2014, не є переконливими.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.8 Інструкції Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи з викладеного, відповідач зобов'язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Матеріали справи свідчать, що в порушенням п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України відповідач не перерахував в належні строки кошти на відшкодування фактичних витрат позивача по виплаті та доставці пільгових пенсій за січень-березень 2015 р., що призвело до утворення заборгованості в сумі 300133,38 грн.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій за січень-березень 2015 р. в сумі 300133,38 грн., у той час як відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що у позивача відсутні підтверджуючі документи про виплату пенсій на користь вказаних вище пенсіонерів, адже відомості про виплату і доставку пенсій на їх користь містяться у розрахунках, складених територіальними органами Пенсійного фонду України, наявними в матеріалах справи.

Крім того, суд також не приймає до уваги посилання відповідача на протиправність включення управлінням ПФУ до розрахунку витрат, які підлягають відшкодуванню Товариством, пенсій не у розмірах, визначених у протоколах про їх призначення, а у більших розмірах, встановлених після перерахунку пенсій на підставі статті 42 Закону № 1058-IV, що, на його думку, є нічим іншим як підвищення пенсії, яке відповідно до підпункту 6 Інструкції не включається до розміру фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Так, суд вважає, що вказаний висновок відповідача є помилковим та не відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при вирішенні питання щодо правильного застосування пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції (постанова від 29 травня 2012 року № 21-68а12), яка полягає у тому, що поняття «надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону № 1788ХІІ, відрізняється від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом № 1058-IV, адже нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788ХІІ, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.09.2012 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень – 26457838).

Суд зазначає, що з аналізу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, вбачається, що до відповідних витрат, пред’явлених до відшкодування відповідачеві, не були включені суми надбавок, доплат та підвищень з інших джерел, які обліковуються окремо та зазначаються в рядку 9 розрахунків.

За таких обставин, враховуючи ненадання відповідачем доказів відшкодування витрат в добровільному порядку та спростовування матеріалами справи його заперечень щодо правомірності визначення розміру витрат, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Росава” (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, ідентифікаційний код 00152269) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, ідентифікаційний код 22200584) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-березень 2015 року у розмірі 300133,38 грн. (триста тисяч сто тридцять три гривні 38 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.