Постанова № 44489187, 06.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2015 року 810/1542/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби до Київської міської митниці Державної фіскальної служби - про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях, до яких були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Також позивач зазначив, що крім обов'язкових документів до митного органу були подані додаткові документи, які, на думку позивача, не мають розбіжностей, відтак вважає повністю підтвердженим складову митної вартості імпортованих товарів, а тому наполягає на безпідставності прийнятих відповідачем рішень. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості.

За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 № 100260006/2014/000041/2, від 14.10.2014 № 100260006/2014/000044/2, від 21.10.2014 № 100260006/2014/000050/2 та від 21.10.2014 № 100260006/2014/000051/2 протиправними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд в задоволенні позову відмовити.

У наданих суду запереченнях відповідач зазначив, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Крім того, у страхових полісах зазначені замовлення, які декларантом не надавались. Також декларантом не надано договір (контракт) про перевезення та доповнення до нього. У поданих позивачем митних деклараціях (графа 44) зазначено, що договір (контракт) про перевезення від 10.06.2010 № L-228 не подається одночасно з МД та зберігається у декларанта.

Такі розбіжності дали відповідачу підставу для витребування додаткових документів, у зв'язку з чим, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 32294926.

14.09.2012 між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «VION SALES WEST BV» (Королівство Нідерланди) був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 441.

ТОВ «Фоззі-Фуд» імпортувало в Україну печінку морожену свійських свиней. Зокрема, до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів були подані такі митні декларації:

100260006/2014/157439 від 13.10.2014 (поставка 441.1_84);

100260006/2014/157450 від 13.10.2014 (поставка 441.1_85);

100260006/2014/157513 від 20.10.2014 (поставка 441.1_86);

100260006/2014/157521 від 20.10.2014 (поставка 441.1_87).

На підтвердження задекларованої митної вартості ТОВ «Фоззі-Фуд» надало наступні документи, які відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість:

картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602);

міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730);

документи, що підтверджують вартість перевезення товару (код 3007);

рахунки-фактури (інвойси) (код 3105);

акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (код 1701);

страхові поліси (код 3530);

договір (контракт) про перевезення (код 4301);

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (код 4104);

додаткова угода № 1 (код 4103);

ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) (код 5053);

сертифікат про походження товару (код 7011);

інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501);

інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код 5504);

інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (код 5503);

резервна позиція (код 5511);

сертифікати якості (код 9000);

заявка на перевезення вантажу (код 9000);

договір страхування № 101014611 (код 9000).

Крім того, позивачем подавалась попередня митна декларація, про що міститься відмітка в рядку 40 митної декларації.

Аналогічні документи подані під час оформлення МД по іншим оскаржуваним поставкам. Митний орган повідомив декларанта ТОВ «Фоззі-Фуд», що відповідно до статті 53 Митного кодексу України необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, а саме:

зовнішньоекономічний договір (контракт);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити;

транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

виписка з бухгалтерської документації;

страхові документи та документи, що підтверджують вартість страхування;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копія митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

Після чого, листами від 13.10.2014 № 1821, від 13.10.2014 № 1822, від 20.10.2014 № 1861 та від 21.10.2014 № 21.10.14 декларант ТОВ «Фоззі-Фуд» на виконання вимог відповідача надав наступні додаткові документи:

роздруківку з веб-сайту alibaba.com щодо вартості печінки мороженої свинячої;

прайс-лист виробника;

комерційну пропозицію виробника.

Крім того, листами від 21.10.2014 № 1861 та від 21.10.2014 № 21.10.14 ТОВ «Фоззі-Фуд» надало відповідачу експертний висновок № Ц-392 від 21.10.2014.

Також декларант повідомив митний орган, що інших документів на даний час немає можливості надати, так як останні надаються лише у випадку їх наявності.

Аналогічні документи були подані відповідними листами по іншим поставкам.

Всі документи, які надавались під час митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зберігаються у митниці, що не заперечувалося відповідачем.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, ввезених ТОВ «Фоззі-Фуд» за вказаними МД:

від 14.10.2014 № 100260006/2014/000041/2 (поставка 441.1_84);

від 14.10.2014 № 100260006/2014/000044/2 (поставка 441.1_85);

від 21.10.2014 № 100260006/2014/000050/2 (поставка 441.1_86);

від 21.10.2014 № 100260006/2014/000051/2 (поставка 441.1_87).

Таким чином, митна вартість була збільшена, внаслідок чого виникла переплата митних платежів.

Збільшення митної вартості відбувалося наступним чином:

рішення про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 № 100260006/2014/000041/2 - митна вартість, заявлена позивачем за 1 методом 0, 43 Євро/кг, митна вартість, визначена відповідачем - за 6 методом 0, 62 Євро/кг, у зв'язку з чим сума переплати податків складає 20 330, 40 гривень;

рішення про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 № 100260006/2014/000044/2 - митна вартість, заявлена позивачем за 1 методом 0, 43 Євро/кг, митна вартість, визначена відповідачем - за 6 методом 0, 62 Євро/кг, у зв'язку з чим сума переплати податків складає 20 329, 92 гривень;

рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2014 № 100260006/2014/000050/2 - митна вартість, заявлена позивачем за 1 методом 0, 42 Євро/кг, митна вартість, визначена відповідачем - за 6 методом 0, 62 Євро/кг, у зв'язку з чим сума переплати податків складає 21 772, 44 гривень;

рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2014 № 100260006/2014/000051/2 - митна вартість, заявлена позивачем за 1 методом 0, 42 Євро/кг, митна вартість, визначена відповідачем - за 6 методом 0, 62 Євро/кг, у зв'язку з чим сума переплати податків складає 21 772, 44 гривень.

Розрахунок заявленої митної вартості товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» можливо провести, розділивши суму у валюті (28 рядок рішення про коригування митної вартості) на кількість товарів (25 рядок рішення то коригування митної вартості). При цьому, визначена митним органом митна вартість вказана в рядку 30 Рішення (вартість за одиницю - 1 кг).

Сума переплати податків та зборів зазначена в пункті «Подробиці розрахунків» МД, поданих після відмови у митному оформленні за заявленою митною вартістю, де другий раз відображено суму під кодом « 028».

У всіх рішеннях вказано, що митна вартість визначена за резервним методом.

Згідно з частиною другою статті 263 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

З метою митного оформлення товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» відповідно до статті 55 Митного кодексу України були подані нові МД з наданням фінансових гарантій.

Відповідач зазначив, що в поданих до митного оформлення документах разом з митними деклараціями виявлено розбіжності, що унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості.

Вказані вимоги були зумовлені, зокрема тим, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Також в рішеннях відповідача зазначено, що тим, що відповідно до пункту 2 контракту від 14.09.2012 № 441 ціна мала включати в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування навантаження, витрати з митного оформлення товару в країні продавця. Тобто, підтвердженню підлягала така складова митної вартості як вартість робіт, пов'язаних із пакуванням.

Крім того, в наданому інвойсі зазначені інші умови оплати ніж в контракті, а саме не зазначаються конкретні строки оплати тридцятиденного терміну.

Крім того, у страхових полісах зазначені замовлення, які декларантом не надавались. Також декларантом не надано договір (контракт) про перевезення та доповнення до нього. У поданих позивачем митних деклараціях (графа 44) зазначено, що договір (контракт) про перевезення від 10.06.2010 № L-228 не подається одночасно з МД та зберігається у декларанта.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Згідно з частиною двадцять першою статті 58 Митного кодексу України, використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Відповідно до пункту 2 контракту від 14.09.2012 № 441 ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування навантаження, витрати з митного оформлення товару в країні продавця. Тобто відсутня така складова митної вартості як вартість робіт пов'язаних із пакуванням та не виконується умова наявності всіх складових митної вартості.

Відповідно до пункту 8.1 вищезазначеного контракту, оплата за поставлений товар здійснюється через 30 днів від дати CMR.

На думку відповідача, умови оплати в пункті 8.1 вищезазначеного контракту не відповідають товаросупровідним документам. В наданих інвойсах зазначені інші умови оплати (а саме не зазначаються конкретні строки оплати тридцятиденного терміну) ніж у пункті 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 14.09.2012 № 441 (через 30 календарних днів від дати CMR).

Отже, в оскаржуваних позивачем рішеннях про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 № 100260006/2014/000041/2, від 14.10.2014 № 100260006/2014/000044/2, від 21.10.2014 № 100260006/2014/000050/2 та від 21.10.2014 № 100260006/2014/000051/2 зазначено, зокрема, що умови оплати в інвойсі не відповідають умовам оплати по контракту.

З вищевказаними твердженнями відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

В пункті 8.1 контракту від 14.09.2012 № 441 передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється через 30 днів від дати CMR і за умови надання повного комплексу документів.

В пункту 2 контракту від 14.09.2012 № 441 зазначено, що ціна за товар визначається в інвойсах за кожну партію товару.

Відповідач також стверджує, що у довідках про транспортні витрати зазначено, що вантаж не страхувався, проте, до митного оформлення надавався страховий поліс компанії «Граве Україна» без договору про страхування, який зазначається в полісі.

Встановлено, що страхування здійснювалось ТОВ «Фоззі-Фуд» за власний рахунок шляхом укладання відповідного договору із страховиком - ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна».

Зазначені витрати на страхування включались до митної вартості товарів та підтверджувались страховими полісами, які надавались разом із митними деклараціями до митного оформлення (код 3530 у графі 44 митної декларації).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про страхування», факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, страховий поліс є належним страховим документом, що посвідчує вартість страхування.

Окрім того, твердження відповідача щодо надання незаповненого додатку № 1 до договору страхування є безпідставними, зважаючи на те, що відповідно до умов договору генерального страхування вантажів ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна», форма повідомлення про страхування була затверджена сторонами з метою подальшого використання у подальших взаємовідносинах. Проте, укладаючи як додаток до договору, зазначена форму документа не могла та не повинна була бути заповненою.

Тим паче, для обрахування страхової премії митному органу було необхідно розглянути лише страховий поліс, а всі інші витребування митним органом інших документів, пов'язаних із страхуванням товарів, є безпідставними.

Щодо зауважень відповідача до експертних висновків, суд зазначає таке.

Відповідачем зазначено, що експертом проводився аналіз документів, що були подані ТОВ «Фоззі-Фуд» та не здійснено аналіз цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Зазначене не відповідає дійсності з огляду на те, що згідно з пунктом 6 експертних висновків Київської обласної Торгово-промислової палати чітко визначені використані експертом джерела, в тому числі зазначені конкретні сайти мережі Інтернет; в пункті 8 зазначено, що проведення аналізу вартості товару базувалось на інформації, одержаної від замовника та в ході незалежних досліджень, проведених експертом.

Відповідач зазначив, що експертний висновок має інформаційно-довідковий характер.

Слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Дана правова позиція також відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.02.2008, від 01.09.2010 у справі № К-20882/10, від 16.03.2010 по справі № К-40508/09.

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, митний орган, маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем експертних висновків, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки, однак відповідачем зазначеного зроблено не було.

Крім того, відповідно до положень статті 327 Митного кодексу України, відповідач самостійно міг залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта, відповідач вважає сумнівним, однак відповідачем зазначеного вище також зроблено не було.

Щодо ненадання договору (контракту) на перевезення, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що по усім поставкам товару договори про перевезення від 10.06.2010 № Л-228, від 13.03.2012 № 24, від 20.01.2011 № 73 були надані під час митного оформлення разом з митними деклараціями та листами про надання додаткових документів від 13.10.2014 № 1821, від 13.10.2014 № 1822, від 20.10.2014 № 1861, від 21.10.2014 № 21.10.14.

При цьому, разом з митною декларацією були надані міжнародні автомобільні накладні та довідки про транспортні витрати.

Відповідно до частини першої статті 334 Митного кодексу України, органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Отже, митні органи не мають права вимагати від декларантів для підтвердження митної вартості документи, які не передбачені статтею 53 Митного кодексу України, крім випадку надання таких документів за власним бажанням декларанта.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 335 Митного кодексу України, при перевезенні автомобільним транспортом транспортним (перевізним) документом є міжнародна товаротранспортна накладна (тобто - СMR).

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956, статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», статті 6 Закону України «Про транзит вантажів», пункту 1 частини другої статті 191 Митного кодексу України, перевезення вантажів автомобільним транспортом супроводжується міжнародною автомобільною накладною (СMR).

СMR були надані до митних декларацій по всіх поставках, що оскаржуються, про що свідчить їх наявність у графі 44 МД (під кодом 2730), та у картках відмови у митному оформленні до всіх МД.

Щодо документів, які підтверджують вартість перевезення, то до таких документів відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Для підтвердження транспортних витрат разом з митною декларацією позивач надав відповідачу:

міжнародні автомобільні накладні СMR (код 2730);

довідки про транспортні витрати (код 3007);

договори перевезення (є в матеріалах справи).

Таким чином, для підтвердження вартості перевезення було надано всі документи, подання яких передбачено митним законодавством.

Крім того суд зазначає, що контроль митної вартості відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а не шляхом перевірки виконання сторонами зовнішньоекономічного договору, його умов щодо строків оплати тощо, що не належить до компетенції митного органу.

Позивачем здійснено повну оплату вартості товарів у сумі, зазначеній в інвойсах, прайс-листах, комерційних пропозиціях та експортних деклараціях країни відправлення, що підтверджується наданими позивачем до митного органу документами тощо.

Отже, зазначені на думку митного органу розбіжності щодо умов оплати під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження, як і не знайшли свого підтвердження сумніви відповідача щодо страхування та транспортування товару, оскільки вищевказані твердження позивача документально підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду відповідача, додаткові документи, що були надані ТОВ «Фоззі-Фуд», не могли бути підставою для перегляду рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару, оскільки документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів прийняв письмове рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до положень статті 55 Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Митного кодексу України.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Позивач не погоджується з рішеннями про коригування митної вартості товарів і просить їх скасувати, що і є предметом розгляду даної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 7 Митного кодексу України передбачено, що державну митну справу становлять визначені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підтвердження митної вартості товару, позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у МД та картці відмови. Перелік наданих документів наведений у графі 44 вищезазначених нових МД, які подані після винесення оскаржуваних рішень, картці відмови (коди документів затверджені Наказом Мінфіну України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011), зокрема:

картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602);

міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730);

документи, що підтверджують вартість перевезення товару (код 3007);

рахунки-фактури (інвойси) (код 3105);

акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (код 1701);

страхові поліси (код 3530);

договір (контракт) про перевезення (код 4301);

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (код 4104);

додаткова угода № 1 (код 4103);

ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) (код 5053);

сертифікат про походження товару (код 7011);

інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501);

інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код 5504);

інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (код 5503);

резервна позиція (код 5511);

сертифікати якості (код 9000);

заявка на перевезення вантажу (код 9000);

договір страхування № 101014611 (код 9000).

Аналогічні документи подані по іншим поставкам.

Крім того, позивачем були надані додаткові документи:

роздруківка з веб-сайту alibaba.com щодо вартості печінки мороженої свинячої;

прайс-лист виробника;

комерційна пропозиція виробника;

експертний висновок № Ц-392 від 21.10.2014.

Після чого, відповідачем були прийняті оскаржувані позивачем рішення.

Таким чином, митна вартість товарів була збільшена і, відповідно, збільшений розмір переплаченого мита та ПДВ по даним поставкам на 84 215, 2 гривень.

Факти, які на думку відповідача вплинули на коригування - використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Після чого, зазначено види документів, які були витребувані митним органом у позивача:

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, в оскаржуваних рішеннях зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

Відповідно до частини другої статті 263 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

З метою декларування товарів на підставі прийнятих рішень, ТОВ «Фоззі-Фуд» були подані нові МД.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідачем не вказано: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на норми закону. Крім того, митним органом не зазначено це в письмовому поясненні, після митного оформлення товарів.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Проте, представники митного органу не довели декларанту про те, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час митного оформлення товарів, за якими були винесені оскаржувані рішення, позивачем надавались усі необхідні основні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Будь-яких розбіжностей у зазначених документах митним органом не було вказано. При цьому, митний орган не вказує, які саме факти чи складові митної вартості потрібно підтвердити запитуваними документами. Не вказується і причини та підстави необхідності надання таких документів, а також не вказується про будь-які розбіжності чи наявні ознаки підробки в таких основних документах.

Слід врахувати, що право митниці на витребування додаткових документів закон тісно пов'язує з наявністю розбіжностей чи ознак підробки у основних документах, які повинні доводитись митним органом при витребовуванні додаткових документів. Однак, відповідач жодним чином не вказує на наявність розбіжностей чи ознак підробки в поданих документах, а лише безпідставно витребовує додаткові, що є явним порушенням митного законодавства.

Крім того, зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості, наявні.

У зв'язку з цим суд вважає витребовування додаткових документів безпідставними. При цьому, Митний кодекс України зобов'язує надавати ці документи лише у разі їх наявності у декларанта.

Позивач зазначив, що на час винесення оскаржуваних рішень, у останнього були відсутні наступні документи:

- виписки з бухгалтерської документації у зв'язку з передбаченою післяплатою за товар та неможливістю поставки товару на облік до закінчення його митного оформлення.

Листом Міндоходів України від 31.03.2014 вих. № 7420/7/99-99-24-02-04-17 «Щодо додержання законодавства України з питань визначення митної вартості» передбачено, що Кодексом визначений виключний перелік підстав для запиту додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. До таких підстав, вiдповiдно до частини третьої статті 53 Кодексу віднесено:

наявність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, розбіжностей;

наявність в документах, які підтверджують митну вартість товарів, ознак підробки;

вiдсутнiсть в документах, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв, всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари.

Додаткові документи відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України запитуються органом доходів i зборiв виключно у випадку наявності у останнього підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок мiж продавцем i покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартiсть.

Iнших пiдстав для запиту додаткових документiв законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

У випадку встановлення визначених законодавством пiдстав для запиту додаткових документiв, посадова особа органу доходiв i зборiв здiйснює письмовий запит додаткових документiв iз зазначенням конкретних документiв, якi необхiдно подати. При цьому, необхiднiсть надання окремих додаткових документiв повинна визначатися посадовою особою, виходячи з особливостей зовнiшньоекономiчної операцiї.

Рiшення про коригування митної вартостi товарiв приймається органом доходiв i зборiв виключно у випадках, якщо встановлено, що заявлено:

- неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть, в тому числi, невiрно визначено митну вартiсть товарiв.

Перелiк таких випадкiв є виключний та визначений частиною шостою статті 54 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу, що у рiшеннi про коригування митної вартостi товарiв повиннi обов'язково вказуватись визначенi Кодексом пiдстави його прийняття iз зазначенням конкретних джерел iнформацiї та вiдомостей у цих джерелах, що свiдчать про наявнiсть таких пiдстав.

Проте, митний орган вказаних вимог законодавства не дотримався.

Слід зазначити, що підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Відповідно до вищевказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 по справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 по справі № 21-262а12, зокрема в останніх було зазначено:

- «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;

- «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

Таким чином ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Відносно визначення митної вартості товарів за методом 2-ґ (стаття 57 Митного кодексу України, за резервним методом), слід зазначити таке.

Митним органом не доведено, що неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного.

Згідно з частиною третьою статті 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно зі статтями 59, 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Дані міжнародного торговельного веб-сайту alibaba.com, витяг з яких наявний в матеріалах справи, свідчать про те, що аналогічний товар - печінка свиняча морожена складає 0, 65 - 0, 70 Євро/кг, митна вартість вищезазначеного товару скоригована митним органом на рівні 0, 627 - 0, 6275 Євро/кг.

Відповідно до частини першої статті 452 Митного кодексу України, інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Таким чином вбачається, що митний орган мав можливість застосувати метод 2-а або 2-б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте цього не зробив, застосувавши метод 2-ґ (резервний).

Суд зазначає, що митна вартість, визначена ТОВ «Фоззі-Фуд», повністю відповідає вартості подібного товару. У митного органу були відсутні обґрунтовані сумніви у визначені митної вартості без врахування інформації з інших джерел інформації, доступ до яких у відповідача не обмежений.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у митного органу була наявна інформація щодо вартості аналогічних товарів. Проте, митний орган з незрозумілих підстав не використав таку інформацію. При цьому, одним суб'єктам господарювання відповідач випускає у вільний обіг товари за значно нижчими цінами, ніж задекларовані були позивачем.

Відповідач посилається на неможливість застосування методу 2-а у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари; 2-б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари; 2в та 2г - не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Але, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, така інформація була наявна та доступна для відповідача, при цьому останній в порушення вимог Митного кодексу України, не використав її.

Таким чином, оскаржувані рішення містять протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.

В рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів. Однак, в основу рішення лягла інформація з МД від 08.10.2014 № 110100000/2014/227603.

Відповідно до частини третьої статті 64 Митного кодексу України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

З аналізу положень пункту 2 та пункту 6 частини третьої статті 64 Митного кодексу України вбачається, що резервний метод не може бути визначений за мінімальною, а також максимальною митною вартістю, при цьому з двох альтернативних вартостей береться менша (про це свідчить положення зазначених вище пунктів «не визначається із системи вищої з двох альтернативних вартостей»).

Згідно графи 33 розділу 2 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, відповідач в порушення вимог Митного кодексу України, не зазначає необхідної інформації в оскаржуваних рішеннях, що є підставою для визнання їх протиправними та, відповідно, їх скасування, а використана митницею інформація з МД від 08.10.2014 № 110100000/2014/227603 судом в якості належного доказу правомірності винесених рішень не приймається.

Відносно не проведення процедури консультацій, слід зазначити таке.

Згідно з частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу.

Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів окрім резервного.

Зазначення даної обставини в оскаржуваних рішеннях не є достатнім доказом проведення консультації, у разі заперечення цього факту позивачем, так як консультація проводиться до прийняття рішення. Представник ТОВ «Фоззі-Фуд» під час судового розгляду справи заперечував даний факт.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження вжиття ним заходів з метою дотримання процедури консультацій.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятих рішень про коригування митної вартості до позивача не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь якої мети щодо визначення основи вартості. Також ТОВ «Фоззі-Фуд» не засвідчувало жодним чином запис у рішенні про коригування митної вартості про проведення консультацій, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому, в графі 33 рішень не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів.

Митний орган в оскаржуваних рішеннях зазначає про проведення процедури консультацій з Декларантом (позивачем). Проте зазначення про проведення консультацій в оскаржуваних рішеннях не є достатнім та належним доказом того, що такі консультації дійсно проводились.

При цьому, позивач категорично заперечує факт проведення процедури консультацій. Натомість відповідачем дані твердження спростовано не було.

Зазначене свідчить, що відповідач не дотримався передбаченого статтею 266 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Повноваження щодо процедури консультації мають виникати виключно з підстав, визначених у частині п'ятій статті 55 Митного кодексу України (за бажанням декларанта) та у частині четвертій статті 57 Митного кодексу України (під час застосування другорядних методів). Перелік таких підстав є вичерпним.

Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що позивач скористався правом, встановленим частиною п'ятою статті 55 Митного кодексу України.

Проведення консультації відносно вибору методу визначення митної вартості товару лише на підставі інформації, яка наявна у митного органу, є порушенням вимог вищевказаної норми Митного кодексу України.

Крім того, в порушення графи 33 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, відповідачем не вказано результати проведеної консультації.

Відносно відмови відповідача скасувати свої рішення при наданні протягом 80-ти днів додаткових документів, слід зазначити таке.

ТОВ «Фоззі-Фуд» протягом 80 днів з моменту випуску товарів у вільний обіг звернулось до відповідача з відповідною заявою на визнання заявленої митної вартості та скасуванню рішень, надаючи додаткові документи, які витребовувались митним органом.

Однак, митним органом було відмовлено у перегляді рішень про коригування митної вартості, що на думку суду, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, є безпідставним та необґрунтованим. Відповідач свою відмову мотивував, виходячи з наступного.

Щодо рішень про коригування митної вартості від 14.10.2014 № 100260006/2014/000041/2, від 14.10.2014 № 100260006/2014/000044/2, від 21.10.2014 № 100260006/2014/000050/2 та від 21.10.2014 № 100260006/2014/000051/2.

По даним рішенням відповідачем зазначено, що в результаті контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Щодо контракту від 14.09.2012 № 441, то на думку митного органу, використані позивачем відомості не об'єктивні, не піддаються обчисленню та не підтверджені документально. Також відповідач вказує на відсутність такої складової митної вартості як вартість робіт, пов'язана із пакуванням та на невиконання умов наявності всіх складових митної вартості тощо. В наданому інвойсі зазначені інші умови оплати, ніж в контракті, а саме не зазначаються конкретні строки оплати тридцятиденного терміну. Також відповідач вказує на неподання позивачем на вимогу митного органу додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; страхові поліси; договір (контракт) про перевезення та доповнення до нього тощо.

Однак, як встановлено судом, вищевказані твердження відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно з частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Як встановлено судом, додаткові документи подані ТОВ «Фоззі-Фуд» з дотриманням встановленого законом 80-денного строку з дня випуску товарів, що в свою чергу не заперечувалося відповідачем.

Щодо виконання позивачем не в повному обсязі вимоги митного органу про надання додаткових документів, суд зазначає наступне.

Право відповідача на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведений у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

ТОВ «Фоззі-Фуд» надало відповідачу всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, на підтвердження заявленої митної вартості товару, вказані документи не містили жодних розбіжностей, та в повній мірі підтверджували заявлену вартість товару.

Отже, відповідач взагалі не мав передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України підстав на витребування додаткових документів.

Крім цього, позивачем були надані усі витребовувані документи, крім виписки з бухгалтерської документації, які як встановлено судом, була надана позивачем пізніше.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Щодо відсутності такої складової митної вартості, як вартість робіт пов'язаних з пакуванням, суд зазначає таке.

В частині другій статті 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

Слід зазначити, що згідно пункту 2.1 Контракту № 182 від 26.12.2013, ціна на товар встановлюється в інвойсах на кожну поставку товару, та включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, навантажування, витрати на митне оформлення вантажу в країні продавця.

Таким чином витрати на упакування, в тому числі і роботи по пакуванню включені у вартість товару, і, тому, відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України вони додатково не включаються у митну вартість товару і не підлягають підтвердженню позивачем. Відтак, зазначення цього митним органом як підстава виникнення розбіжностей в документах є необґрунтованим, так як фактично вимагається калькуляція на товар у позивача без законних на то підстав (частина четверта статті 53 Митного кодексу України, коли продавець та покупець є пов'язаними особами).

Незважаючи на те, що з рішень відповідача вбачається, що вони за своїм змістовим наповненням відповідають частині другій статті 55 Митного кодексу України, суд вважає безпідставним неприйняття додаткових документів, надісланих позивачем засобами поштового зв'язку для перегляду прийнятих рішень та висновок відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (контракту) щодо таких товарів, в зв'язку з неподанням документів в повному обсязі, на вимогу митного органу, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України), оскільки такі документи позивачем були надані і могли стати підставою для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, тому ці рішення підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 14.10.2014 №100260006/2014/000041/2, від 14.10.2014 №100260006/2014/000044/2, від 21.10.2014 №100260006/2014/000050/2 та від 21.10.2014 №100260006/2014/000051/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» понесені ним судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.