Постанова № 44489128, 26.05.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа № 809/1696/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Житняк Л.М.

представника відповідача Герули З.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Головного правління ДФС в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф", про стягнення заборгованості в сумі 39608,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Рожнятівському районі Головного правління ДФС в Івано-Франківській області звернулася в суд із адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення заборгованості в сумі 45668,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання із сплати самостійно задекларованих сум з плати за землю, а також штрафних санкцій та пені в загальній сумі 45668,64 грн.

До початку розгляду справи по суті представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог, так як несплаченою залишається заборгованість в розмірі 39 608, 00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася. Подала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала. Проте, суду пояснила, що частина податкової заборгованості у розмірі 9 608 грн. Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськторф" вже сплачена.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськторф" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується копією витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.04.2015 року (а.с.8-9).

У судовому засіданні встановлено, що між Верхньострутинською сільською радою та Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськторф" укладено договір оренди землі від 09.01.2004 року терміном на сімнадцять років. Площа земельної ділянки 222, 3250 га (а.с. 10-11).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області за № 909/794/14 від 11.11.2014 року, зокрема, вищевказаний договір визнано недійсним, а земельну ділянку повернуто.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року прийнято відмову Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" від апеляційної скарги на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2014 року у справі № 909/794/14 та провадження по розгляду вищезазначеної апеляційної скарги припинено.

Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськторф" продовжило користуватися даною земельною ділянкою. Дана обставина також підтверджується поясненнями представника відповідача та матеріалами справи. (а.с. 63).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що до 20.01.2015 року Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськторф" було платником по податку - орендна плата за землю, а після 20.01.2015 - платником земельного податку.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (підпункт 16.1.7).

В статті 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

В статті 287.1 Податкового кодексу України зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі вищевказаних норм Кодексу відповідачем подано до Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Головного правління ДФС в Івано-Франківській області податкові декларації по орендній платі за землю за 2014 - 2015 роки та земельному податку за 2015 рік. Таким чином шляхом подання даних декларацій Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськторф" самостійно визначило та узгодило податкове зобов'язання з орендної плати за землю за 2014 рік в розмірі 129 310, 49 грн із щомісячною сплатою 10 775, 87 грн. (а.с. 17-18), за січень 2015 року - 8 683, 16 грн. (а.с. 15-16) та по земельному податку за 2015 рік - 250 409, 51 грн., зокрема за січень 2015 року - 7 825, 3 грн., та в подальшому - 22 503, 11 грн. щомісячно.

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 Податкового кодексу України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Крім того, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Рожнятівському районі Головного правління ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф".

За результатами перевірки складено акт за № 198/150/05489158 від 02.04.2015 року, яким встановлено, що відповідачем порушено визначені п.п 16.1.4 п. 16.1 ст.16 та п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України терміни сплати самостійно задекларованого грошового зобов'язання з плати за землю.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки, у відповідності до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000381500 від 02.04.2015 року, яким до відповідача застосовані штрафні санкції в розмірі 20%, що становить 2 998, 62 грн. (а.с.20 ).

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі наведеного, податковим органом вищевказане податкове повідомлення - рішення було надіслано відповідачу, яке отримане останнім 02.04.2015 року, що підтверджується підписом бухгалтера Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" на корінці вказаного рішення .

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати штрафних санкцій визначені податковим повідомленням - рішенням, які відповідачем не оскаржувалося, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ю" за №152-25 від 24.03.2014 року, згідно якою загальна сума податкового боргу платника податків за погодженими грошовими зобов'язаннями станом на 24.03.2014 року становила 10 358,18 грн. Дана вимога отримана бухгалтером підприємства 25.03.2014 року, про що свідчать підпис останнього на корінці вказаної вимоги (а.с.19).

Вимога нова не формувалася, так як борг не переривався в часі.

Таким чином, загальна сума заборгованості Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" на час звернення податкового органу до суду складала 45 668, 64 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, 22.04.2015 року Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськторф" подано до Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Головного правління ДФС в Івано-Франківській області уточнюючу декларацію з плати за землю (а.с 63 - 65), внаслідок чого від податкового органу до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 39 608 грн. податкового боргу, в тому числі нараховану пеню за порушення приписів п.п.129.1.1 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що частина податкової заборгованості, стягнення якої є предметом позову, Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськторф", погашена, про що свідчить надана представником відповідача у судовому засіданні та досліджена судом квитанція від 25.05.2015 року, згідно якої останнім було частково сплачено податкове зобов'язання в розмірі 9 608 грн. (а.с. 67).

Тому сума, яка залишається не сплаченою та відповідно і підлягає до стягнення, становить 30 000 грн.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 Кодексу).

В пункті 95.4 статті 95 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову політику, його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

З врахуванням наведеного, позов є підставним виключно в межах несплаченої суми заборгованості, а відтак позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з розрахункових рахунків Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (код ЄДРПОУ 05489158, м. Івано-Франківськ, вул. Хмельницького, 59) та за рахунок готівки в дохід місцевого бюджету податковий борг у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовної вимоги відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 02.06.2015 року.